ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №815/5599/17

адміністративне провадження №К/9901/48846/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 (суддя Бойко О.Я.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 (головуючий суддя Яковлєв О.В., судді: Танасогло Т.М., Запорожан Д.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН+" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "100 ШИН+" звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Одеська митниця ДФС звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

В обґрунтування касаційної скарги митний орган посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги збігаються з доводами заперечення на позов та апеляційної скарги. Крім того, відповідач вказує, що судами не надана належна оцінка доказам у справі, не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Як зазначає відповідач, під час візуального контролю поданих позивачем документів для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажу, контролюючий орган дійшов висновку, що подані документи не містять всіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

У свою чергу, позивачем подано відзив на касаційну скаргу, згідно якого ТОВ "100 ШИН+" вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Позивач наголошує, що подані до митного оформлення документи містили достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2019 попередній розгляд справи №815/5599/17 призначено на 14.05.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.07.2017 ТОВ « 100 шин+» з Компанією «Maxion jantas jant Sanayi ve Ticaret A.S» укладено зовнішньоекономічний договір №100-MAXIONJ, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує колісні диски та комплектуючі до них, у кількості та по цінам, вказаним у Комерційному інвойсі, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у інвойсах. Сума контракту визначається згідно інвойсу, умови поставки визначається на умовах Інкотермс 2010.

Позивач на підставі проформи №1002R відповідно до умов договору здійснив оплату, що підтверджується платіжним дорученням від 07.09.2017.

20.09.2017 складено інвойс №95029864, яким узгоджено номенклатуру, ціну та кількість товару, а саме дисків колісних, загальною кількістю 488 штук, вартістю 31256,00 Євро.

Для здійснення митного оформлення товару позивач подав до Одеської митниці ДФС електронну вантажну митну декларацію від 17.10.2017 UA500030/2017/015758 у якій митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 1,45 Євро за 1 кг. нетто.

Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

18.10.2017 на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів позивачем надано лист (пояснення) ТОВ «100 шин +» від 18.10.2017.

Митний орган під час контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією дійшов висновку, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За наслідком дослідження отриманих документів митним органом винесено картку відмови у прийняті митної декларації №UA500030/2017/00289 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2017 №UA500030/2017/000033/2, яким митну вартість товару визначено за другорядним методом на рівні 2,17 Євро за 1 кг. нетто.

Не погоджуючись з рішенням митного органу, позивач 18.10.2017 подав до Митниці нову МД №UA500030/2017/015947 за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості товарів протиправними, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано наявністю у поданих документах розбіжностей, а також наявність у наданих позивачем документах не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судами встановлено, що до митного оформлення на підтвердження митної вартості товарів позивачем надано митному органу наступні документи: пакувальний лист (Packing list) від 20.09.2017 №95029864; рахунок-проформа (Proforma invoice) №1002 R від 13.07.2017; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 20.09.2017 №95029864; коносамент (Bill of lading) від 28.09.2017 №ARKIZM 0000121655; навантажувальний документ (Bordereau) від 12.10.2017 №244; сертифікат про проходження товару (Certificate origin) від 21.09.2017 №0016832; банківський платіжний документ, що стосується товару від 07.09.2017 Б/Н; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 11.10.2017 №3501; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 11.10.2017 Б/Н; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 13.07.2017 Б/Н; розрахунок ціни (калькуляція) від 20.09.2017 №95029864; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 13.07.2017 №100-MAXIONJ; договір (контракт) про перевезення від 01.12.2016 №01/12/2016/01; копія митної декларації країни відправлення від 21.09.2017 №17350300ЕХ162206.

При цьому, митним органом встановлено, що у наданих до митного оформлення документах наявні наступні розбіжності, а саме:

у копії митної декларації країни відправлення від 21.09.2017 №17350300ЕХ162206 міститься посилання на комерційний інвойс, номер якого відрізняється від номеру комерційного інвойсу, наданого до митного оформлення;

сума зазначена в рахунку-проформі від 13.07.2017 №1002R та банківському платіжному документі більша ніж у комерційному інвойсі від 20.09.2017 №95029864.

Судами в повній мірі досліджено обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, з яких вбачається наступне.

Всупереч висновкам митного органу, в графі 44 декларації країни відправлення від 21.09.2017 №17350300ЕХ162206 не зазначено номеру комерційного інвойсу, а міститься перелік документів, необхідних для здійснення митного оформлення в Туреччині (відомості про ліцензію на експорт/номер ліцензії та інше). Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача та листом постачальника «Maxion jantas jant Sanayi ve Ticaret A.S» від 18.10.2017.

Крім того, відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13.07.2017 №100-MAXIONJ кількість та вартість товару зазначається в комерційному інвойсі, який додається до кожної конкретної поставки товару. Порядок оплати товару визначено в рахунку-проформі на кожну поставку товару.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що сплачена позивачем передоплата за складеним рахунком-проформою є більшою від суми, зазначеної у комерційному інвойсі, у зв`язку зі зменшенням кількості поставленого товару, проте із збереженням раніше заявленої вартості останнього за кожну одиницю.

Відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є, у тому числі: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

З наведеного вбачається, що рахунок-проформа (проформа-інвойс) може бути документом, що підтверджує митну вартість товару лише в тому випадку, якщо імпортований товар не є об`єктом купівлі-продажу.

Між тим, враховуючи, що імпортований товар є об`єктом купівлі-продажу, товариством правомірно визначено митну вартість поставленого товару на підставі наданого комерційного інвойсу.

Разом з тим, судами встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13.07.2017 №100-MAXIONJ кількість та вартість товару зазначена в комерційному інвойсі, який додається до кожної конкретної поставки товару (пункти 2.2, 3.2 Контракту). Відповідно до пункту 5.2 порядок оплати товару визначений в рахунку-проформі на кожну поставку товару.

Згідно з умовами контракту рахунок-проформа є розрахунково-платіжним документом (рахунок), за яким виставляються певні суми до оплати. Основним джерелом інформації про вартість товару є відповідно до умов контракту комерційний інвойс.

Суд першої інстанції встановив, що на дату відвантаження товару вартість одиниці самого товару не змінилася а змінилася лише його кількість. Як вказав позивач, оскільки між позивачем та постачальником товару триваючі договірні стосунки, сума передплати буде врахована при сплаті наступної партії товару.

Як вірно вказано судом апеляційної інстанції, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Положення правового регулювання спірних правовідносин дають підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, їх розбіжностями, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Дослідивши надані докази та оцінивши доводи сторін, суди дійшли вірного висновку, що з оскаржуваних рішень відповідача про відмову у прийнятті митної декларації та коригування заявленої митної вартості товару за другорядними методами не вбачається у чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих документів позивачем. За таких обставин, твердження митниці є необґрунтованими, а тому рішення про коригування митної вартості винесено безпідставно. Відповідач протиправно відмовив позивачу у застосуванні митної вартості та рішення про коригування митної вартості прийняв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Згідно з частиною третьою статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, у тому числі щодо надання декларантом митному органу відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, у яких повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як визначено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

..........................

..........................

..........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду