ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/6270/15

адміністративне провадження №К/9901/19298/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у складі судді Хоми О.П.,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у складі суддів Гулида Р.М., Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

у справі №813/6270/15

за позовом Державного підприємства «Львіввугілля»

до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

30 листопада 2015 року Державне підприємство «Львіввугілля» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог заявою від 25 грудня 2016 року, до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2015 року №0005211720 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб із доходів у формі заробітної плати шахтарів - працівників за основним платежем у сумі 211363 грн 19 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 796207 грн 06 коп., та від 13 жовтня 2015 року №0006601720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 311659 грн 34 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 516656 грн 42 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

22 березня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, повністю задоволений позов Підприємства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 13 липня 2015 року № 0005211720 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб із доходів у формі заробітної плати шахтарів-працівників в сумі 999737 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч сімсот тридцять сім) грн 96 коп., з яких 203 530 (двісті три тисячі п'ятсот тридцять тисяч) грн 09 коп. - основний платіж, 796207 (сімсот дев'яносто шість тисяч двісті сім) грн 06 коп. - штрафна (фінансова) санкція та від 13 листопада 2015 року № 000661720.

04 липня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач цитує норми Податкового кодексу України, які покладені ним в основу прийняття податкових повідомлень-рішень, доводить, що загальна сума порушень становить 523022 грн 53 коп. (сума порушень, зафіксованих в акті перевірки щодо неперахування суми податку з доходів фізичних осіб становить 7266 грн 73 коп., в тому числі за грудень 2012 року в сумі 169, 06 грн, за лютий 2014 року в сумі 7097 грн 67 коп., та сума не сплаченого податку з доходів фізичних осіб становить 515755, 8 грн).

05 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувана справа № 813/6270/15 з Львівського окружного адміністративного суду.

15 серпня 2016 року Підприємством надані заперечення до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

18 жовтня 2016 року справа 813/6270/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

09 лютого 2018 року справа № 813/6270/15 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/19298/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Державне підприємство «Львіввугілля» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32323256, перебуває на податковому обліку податкового органу з 28 січня 2003 року.

Податковим органом у впродовж лютого-червня 2015 року проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог зокрема податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 23 червня 2015 року №174/28-06-41-01/32323256 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення Підприємством підпункту 164.2.20 пункту 164.2, пункту 164.3 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 168.1 статті 168, підпунктів 169.4.3, 169.4.4 пункту 169.4 статті 169, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176, пунктів 177.6, 177.8 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем, як податковим агентом не отримано податку на доходи фізичних осіб в сумі 7097,67 грн.

Також актом перевірки встановлено порушення податковим агентом підпунктів 14.1.13, 14.1.47, 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 163.1.1 статті 163, пунктів 164.1, 164.5, підпунктів 164.2.17, 164.2.19 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171, і "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб з додаткових благ фізичних осіб в розмірі 5958,05 грн, що зумовило донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 051,42 грн.

Встановлено порушення пунктів 31.1, 31.3 статті 31, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого за висновком податкового органу Підприємством несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб протягом 4 кварталу 2011 року в сумі 206 857,94 грн, протягом 2012 року в сумі 555 798,77 грн, протягом 2013 року в сумі 134046,29 грн, та протягом 9 місяців 2014 року в сумі 99 605,45 грн.

В порушення підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України Підприємством не сплачено до бюджету нарахований податок на доходи фізичних осіб до або під час виплати заробітної виплати на загальну суму 203 214,10 грн.

13 липня 2015 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0005211720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб із доходів у формі заробітної плати шахтарів-працівників на суму 1 007 570, 25 грн, в тому числі 211363,19 грн за основним платежем за порушення положень підпунктів 14.1.13, 14.1.47, 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пунктів 31.1, 31.3 статті 31, пункту 36.1 статті 36, пункту 54.2 статті 54, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1, підпунктів 164.2.17, 164.2.18, 164.2.20 пункту 164.2, пункту 164.3, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктами 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5, 168.1.6, підпункту 169.4.3, 169.4.4 пункту 169.4 статті 169, пункту 171.1, підпункт «а» пункту 171.2 статті 171, підпунктів «а», «б» пункту 176.2 статті 176, пунктів 177.6, 177.8 статті 177 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 796207,06 грн на підставі пункту 127.1 статті 127 цього кодексу.

13 жовтня 2015 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 60.6 статті 60, пункту 119.2 статті 119, пункту 127.1 цього кодексу, з урахуванням результатів адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення №0006601720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 828 315,76 грн, у тому числі 311 659,34 грн за основним платежем та 2 516 656,42 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Підстави збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи та застосування штрафних (фінансових) санкцій є тотожними вищеозначеному податковому повідомленню - рішенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом оскарження основного платежу є суми: 197 474,65 грн (39 851,39 грн за листопад 2013 року + 157 633,26 грн за грудень 2013 року) та 7 097,67 грн за лютий 2014 року.

Актом перевірки контролюючим органом встановлено розбіжності між даними карток особових рахунків та даними бухгалтерського обліку на загальну суму 203214,1 грн, а саме: за листопад 2013року на суму 39 851,39 грн; за грудень 2013 року на суму 157 633,26 грн; за березень 2014 року на суму 5 729,45 грн (яка не оскаржена). Встановлені розбіжності обумовили донарахування податку з доходів фізичних осіб на їх суму, так сума 197 484,65 (39 851,39+157 633,26) грн - це оплата податку з доходів найманих працівників із заробітної плати, що підтверджується платіжним дорученням №59 від 31 січня 2013 року, яким ВП "Управління Західвуглепостач" ДП "Львіввугілля" здійснило оплату податку з доходів найманих працівників із заробітної плати за грудень 2012 року в сумі 197 484, 65 грн, вказавши в призначенні платежу та зазначивши код ДП "Львіввугілля" 32323256, на виконання листа Підприємства, як основного розпорядника коштів.

Оцінюючи спір у цій частині судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Львіввугілля" є юридичною особою до складу якої входить 21 відокремлений підрозділ, без права юридичної особи. Господарська діяльність підприємства здійснюється на підставі Статуту, Положень про відокремлені підрозділи, наказів ДП "Львіввугілля" №76 від 01.04.2011р. "Про облікову політику", №77 від 05.04.2011р. "Про порядок ведення бухгалтерського обліку" та Положення про відображення обліку внутрішньогосподарських відносин між відокремленими підрозділами ДП "Львіввугілля", належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Вказаний перерахунок коштів не був врахований контролюючим органом, що і зумовило збільшення грошового зобов'язання для позивача за основним платежем по податку на доходи фізичних осіб на суму 197 484,65 грн, яке визнане судами попередніх інстанцій неправомірним.

Щодо донарахуванням суми податку на доходи фізичних осіб на суму 7097,67 грн, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, актом перевірки встановлено факти коригування компенсаційних виплат по двох особових рахунках (нарахованих у січні 2014 року та змінусованих у лютому 2014 року), на підставі чого зроблено висновок про недобір податку на доходи фізичних осіб за лютий 2014 року на загальну суму 7097,67 грн по двом фізичним особам.

Оцінюючи спір у цій частині суди покликалися на положення підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, яким передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу та підпункт 169.4.3 пункт 169.4 статті 169 цього кодексу, за яким роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в січні 2014 року була нарахована заробітна плата ОСОБА_1 в сумі 52371,12 грн., в т.ч. компенсація за невикористану відпустку 28640,08 грн. Утримано ПДФО в сумі 8532,77 грн. (в т.ч. 4868,81 грн. із компенсації) та ОСОБА_2 в сумі 46054,24 грн., в т.ч. компенсація за невикористану відпустку 29396,08 грн. Утримано ПДФО в сумі 7458,9 грн. (в т.ч. 4972,56 грн. із компенсації). Сума компенсації цим двом особам (за мінусом ПДФО, ЄСВ та профспілкових внесків) склала по 23000 грн кожному, які не були виплачені цим особам і рахувалась на рахунку 662 (розрахунки з депонентами).

В лютому 2014 року позивачем зроблено перерахунок по особовому рахунку ОСОБА_1 , яким знято нараховану в січні 2014 року компенсацію в сумі 28 640,08 грн та проведено депоновану зарплату 23000 грн, та по особовому рахунку ОСОБА_2 , яким знято нараховану в січні 2014 року компенсацію в сумі 29 396, 08 грн та проведено депоновану зарплату 23 000 грн.

За результатами встановлених обставин та здійснених досліджень суди попередніх інстанцій висновуючись на положеннях статті 168 Податкового кодексу України дійшли висновку про те, що депонована заробітна плата в сумі 23 000 грн не включається до загального місячного оподаткованого доходу і не є предметом оподаткування. Внаслідок коригування компенсаційних виплат зроблено перерахунок ПДФО по особовому рахунку працівників, який підлягає поверненню відповідно в сумі 4 868,81 грн та в сумі 4 972,56 грн, що спростовує твердження податкового органу про порушення Підприємством положень підпункту 169.4.3 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 204 582, 32 грн (197484,65 грн +7097,67 грн).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом оскарження є штрафні санкції застосовані на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України у сумі 795 697,06 грн (22 005,56 х 25% = 5 501,39 (01.12.11-29.02.12); 211 363,19 х 50% = 105 681,60; 184 852,38 х 50% = 92 426,19 (01.01.12-29.02.12); 789 450,51 х 75% = 592 087,88 (01.02.13-31.12.14).

Оцінюючи правомірність застосування податковим органом пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 795 697,06 грн, суди попередніх інстанцій здійснили буквальний аналіз цієї норми, за результатами якого дійшли висновку про те, що за її приписами відповідальність настає у разі ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податків платником податків. При цьому розмір штрафу збільшується не за сам факт виявлення вказаних порушень, а за повторне їх вчинення і лише у тому випадку, коли повторність мала місце протягом 1095 днів. Тобто, правопорушення, за яке передбачена відповідальність стаття 127 ПК України, може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в не нарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов'язання та за умови вчинення такого до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

За загальним правилом встановленим підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 пункту 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Відповідно до підпункту 168.1.5 цього пункту, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відтак, законодавець ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але не виплати доходу платнику податків) у межах строків, передбачених для місячного податкового періоду, в якому нарахований дохід.

З урахуванням аналізу положень пункту 57.1 статті 57, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого Податковим кодексом для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації. Місячний податковий період слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинно бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом, про що зазначено пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. За положеннями пункту 176.2 статті 176 цього кодексу, особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) встановлена статтею 126 Податкового кодексу України.

Актом перевірки встановлено несвоєчасне перерахування Підприємством як податковим агентом до бюджету податку на доходи фізичних осіб (протягом 4 кварталу 2011 року в сумі 206 857,94 грн, протягом 2012 року в сумі 555 798,77 грн, протягом 2013 року в сумі 134046,29 грн, та протягом 9 місяців 2014 року в сумі 99605,45 грн); несплату (неперерахування) до бюджету нарахований податок на доходи фізичних осіб до або під час виплати заробітної плати на загальну суму 203214,10 грн (в т.ч. за листопад 2012 року - 39851,39 грн, за грудень 2013 року - 157633,26 грн, за березень 2014 року - 5729,45 грн), що доводить склад податкового правопорушення встановлений диспозицією статті 126 Податкового кодексу України, натомість податковим органом штраф застосований на підставі статті 127 цього кодексу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що контролюючий орган не виявив ненарахування, неутримання та/або несплату податковим агентом податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків та дійшли висновку, що податковий орган виявив вчинення Підприємством правопорушення, склад якого відповідає складу правопорушення, передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України, проте застосував штраф за правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 127 цього кодексу.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність правових підстав для застосування до визначеного статтею 126 Податкового кодексу України правопорушення, штрафних санкцій обумовлених статтею 127 цього Кодексу, обумовлює наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2015 року №0005211720, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями (застосування штрафних санкцій) в сумі 795 697,06 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0006601720 від 13 жовтня 2015 року.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій здійснили аналіз пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, з урахуванням яких зазначили, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій. Аналогічні положення були передбачені пунктом 2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Мінфіну від 28 листопада 2012 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за №2135/22447) та чинного на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом не виконано вказані вимоги чинного законодавства щодо надання відповідних розрахунків до податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2015 року № 0006601720.

22 грудня 2015 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду зупинено провадження у даній справі та зобов'язано Сокальську ОДПІ (відповідача у справі) надати розрахунок основного платежу та штрафних санкцій з розбивкою по кожному податковому повідомленні-рішенні та періоду.

30 грудня 2015 року податковий орган листом №1710/8/13-29-17-02 повідомив, що податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2015 року № 0006601720 винесене на підставі рішення ГУ ДФС у Львівській області про результати розгляду скарги ДП "Львіввугілля" від 24 вересня 2015 року №4533/10/13-01-10-07-05, тому податковий орган не взмозі надати розрахунки як основного платежу, так і штрафної санкції.

Відтак, податковим органом не надано жодного доказу щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2015 року №0006601720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 828 315,76 грн, у тому числі 311 659,34 грн за основним платежем та 2 516656,42 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи спір щодо протиправності цього податкового повідомлення - рішення суди попередніх інстанцій врахували заяву позивача про уточнення позовних вимог від 25 лютого 2016 року, якою він просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 липня 2015 року № 0005211720 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 999 737,96 грн., у тому числі 203 530,09 грн за основним платежем та 796 207,06 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновуючись на підставах оскарження Підприємством цього податкового повідомлення-рішення, судами попередніх інстанцій встановлено, що сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем становить 204582, 32 грн, а не 203 530,09 грн, а сума за штрафними (фінансовими) санкціями - 795 697,06 грн, а не 796 207,06 грн, тобто всього у розмірі 1000279,38 грн, а не 999737,96 грн, з урахуванням висновків про протиправність податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2015 року № 0005211720 в тих частинах, які є предметом оскарження, воно за висновком судів попередніх інстанцій підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб із доходів у формі заробітної плати шахтарів-працівників в сумі 1000279,38 грн, з яких 204 582, 32 грн - основний платіж, 795 697,06 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірних операцій що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку і як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі №813/6270/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер