Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

Київ

справа №803/1198/16

адміністративне провадження №К/9901/33099/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 (суддя Лозовський О.А.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 (судді Глушко І.В., Большакова О.О., Макарик В.Я.)

у справі № 803/1198/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранслогістик»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранслогістик» (далі - позивач, ТОВ «Євротранслогістик») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2016 № 0011041202.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.09.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 01.08.2016 № 0011041202.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що контрагентом позивача ТОВ «Торговий дім Нік Авто» не було подано податкову декларацію за травень 2016 року. Таким чином, сума ПДВ, яка заявлена позивачем до бюджетного відшкодування за господарською операцією з вказаним контрагентом в розмірі 61 553,33 грн., фактично сплачена не була. Крім того, ГУ ДФС у Волинській області отримано лист ОУ ГУ ДФС у Харківській області, в якому зазначено, що контрагент позивача за новим місцем реєстрації відсутній, тобто проведені операції не підтверджуються стосовно врахувань реального часу здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень тощо.

Судом встановлено, що 18.06.2016 ТОВ «Євротранслогістик» подано до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області податкову декларацію з податку на додану вартість разом із довідкою про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, розрахунком бюджетного відшкодування з ПДВ та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2016 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів. Згідно із зазначеними документами бюджетному відшкодуванню за травень 2016 року підлягає сума 85 000 грн. податку на додану вартість.

В період з 29.06.2016 по 30.06.2016 Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Євротранслогістик» за травень 2016 року, за результатами якої складено Акт від 18.07.2016 № 248/12-02/3847455.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2016 № 0011041202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 61 553 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 15 388,25 грн.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами статті 200 Податкового кодексу України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Зокрема, згідно абз. «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, для отримувача товарів/послуг є податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних.

Так, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є видана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що спірну суму бюджетного відшкодування з ПДВ позивачем було сформовано на підставі фінансово-господарської операції згідно договору купівлі-продажу транспортних засобів від 10.05.2016 з придбання у ТОВ «Торговий дім «Нік Авто» сідельних тягачів для напівпричепів марки DAF XFRTE47MS0E798274 та DAF XLRTE47MS0E797016 на загальну суму 369 320 грн., в тому числі ПДВ 61 553,33 грн.

На підтвердження реальності здійснення даних господарських операцій та їх використання позивачем надано копії первинних документів (договору купівлі-продажу від 10.05.25016 №7, видаткової накладної від 10.05.2016 № 496, платіжних доручень від 10.05.2016 №1407, від 12.05.2015 №1408, свідоцтв про державну реєстрацію придбаних транспортних засобів.

Податкова накладна від 10.05.2016 № 2 відповідає встановленим вимогам щодо форми та змісту та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.05.2016, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру від 20.05.2016 № 61738, наданого на запит ТОВ «Євротранслогістик».

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведеної операції, які узгоджуються між собою.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також якщо були дотримані умови його формування, визначені нормами Податкового кодексу України та не позбавляє права такого платника податків на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Невстановлення податковим органом місцезнаходження постачальників не є підставою для позбавлення права покупця на бюджетне відшкодування, оскільки останній не відповідає за можливу недостовірність відомостей про контрагентів, включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 у справі № 803/1198/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко