Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №821/1512/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 821/1512/16

адміністративне провадження № К/9901/31873/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О. В.,

суддів - Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року (головуючий суддя Войтович І. І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (головуючий суддя Осіпов Ю. В., судді Золотніков О. С., Скрипченко В. О.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25 серпня 2016 року №0004061405, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 17000 грн та №0004051405, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, позов задоволено. Скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу).

Стягнуто з ГУ ДФС у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1, сплачений судовий збір у сумі 551,21 грн, шляхом безспірного списання.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Херсонській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 3 серпня 2016 року ГУ ДФС у Херсонській області проведено фактичну перевірку намету "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої 3 серпня 2016 року складено Акт (довідка) фактичної перевірки №275/21/22/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення: пункту 1 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон №265/95-ВР); статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №481/95-ВР).

На підставі Акта перевірки відповідачем 25 серпня 2016 року прийнято податкові повідомлення - рішення №0004061405 про застосування штрафних санкцій в розмірі 17000,00 грн; яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 17000 грн та №0004051405, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими ГУ ДФС у Херсонській області 25 серпня 2016 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними, та про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно із пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пункту 80.4 статті 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі пункту 80.4 статті 80 ПК України може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Пунктом 80.5 статті 80 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із Пунктом 80.5 статті 80 ПК України.

Згідно із пунктом 81.1 статті 80 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених пунктом 81.1 статті 80 ПК України, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених пунктом 81.1 статті 80 ПК України, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені пунктом 81.1 статті 80 ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених пунктом 81.1 статті 80 ПК України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених ПК України, направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення. При цьому, одним із обов'язкових реквізитів направлення та наказу є зазначення суб'єкта господарювання, щодо якого призначається перевірка.

Пунктом 109.1 статті 109 ПК України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Пунктом 109.1 статті 109 ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 110.1 статті 110 ПК України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно направлень на фактичну перевірку ГУ ДФС у Херсонській області від 3 серпня 2016 року №1022 і №1023, податковим органом 3 серпня 2016 року було проведено фактичну перевірку намету "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1.

У вказаних вище направленнях на фактичну перевірку, в порушення приписів пункту
81.1 статті 80 ПК України, ГУ ДФС у Херсонській області не зазначено найменування та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності (т. б. ПІБ - платника податку), який перевіряється та точна адреса об'єкту, в якому останній проводить свою підприємницьку діяльність.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що під час зазначеної перевірки відповідачем було здійснено контрольну закупку і придбано банку 0,5 л. слабоалкогольного напою "Шейк-коктейль", внаслідок чого складено Акт перевірки, в якому вказано, що у наметі "ІНФОРМАЦІЯ_1" при здійсненні господарської діяльності встановлено порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР (відсутність РРО та невидача чека) та статті 15 Закону №481/95-ВР (відсутність ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями). Зокрема, у Акті перевірки вказано, що дана перевірка була здійснена у присутності фізичної особи на ім'я ОСОБА_2, який, в свою чергу, відмовився підписати цей акт.

При цьому, відповідачем не було належним чином встановлено його особу (ПІБ), не відібрано письмових пояснень та жодними доказами не доведено, що останній є посадовою особою саме ОСОБА_1 чи його представником або продавцем зазначеного намету. Також, податковим органом не було встановлено власника намету "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач орендує земельні ділянки в с. Приморське (Більшовик) Голопристанського району Херсонської області, на яких знаходяться належні йому на праві власності кафе "ІНФОРМАЦІЯ_3" та магазин "ІНФОРМАЦІЯ_2". Також, Круглоозерською сільською радою ОСОБА_1 надавався дозвіл лише на розміщення об'єкту виносної торгівлі в с. Приморське (Більшовик) біля бази відпочинку "Два капітани". Жодних дозволів на відкриття об'єкту торгівлі - намету "ІНФОРМАЦІЯ_1", ані договорів оренди земельної ділянки під цим наметом "ІНФОРМАЦІЯ_1" позивач не має та не отримував.

ГУ ДФС у Херсонській області у свою чергу не надано до суду належних та допустимих доказів того, що намет "ІНФОРМАЦІЯ_1", який розташований за адресою: АДРЕСА_1) є відокремленою господарською одиницею кафе "ІНФОРМАЦІЯ_3" (що знаходиться навпроти).

Також, судами під час розгляду справи встановлено, що позивач має відповідну ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, яка була видана ГУ ДФС у Херсонській області 24 червня 2016 року.

Отже, з вказаного вбачається, що під час проведення фактичної перевірки намету "ІНФОРМАЦІЯ_1" відповідачем фактично не було встановлено причетність чи здійснення господарської діяльності у ньому саме ОСОБА_1.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ ДПС у Херсонській області не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих 25 серпня 2016 року: №0004061405 та №0004051405, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф).

Враховуючи зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх