Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.12.2018 року у справі №804/2068/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа №804/2068/15

адміністративне провадження №К/9901/4845/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року (головуючий суддя Щербак А.А., судді: Баранник Н.П., Малиш Н.А.) у справі №804/2068/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Юлії Вікторівни, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Юлії Вікторівни (далі по тексту - відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не включення позивача в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів в ПАТ «Актабанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню у розмірі 100 614. 45 гри.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів при розгляді вимог щодо відшкодування позивачу належних йому коштів у розмірі 100 614, 45 грн. на картковому рахунку НОМЕР_1, розміщених за договором банківського рахунку НОМЕР_2 від 16 грудня 2013 року ПАТ «Актабанк»;

- зобов'язати відповідачів включити позивача в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів в ПАТ «Актабанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню у розмірі 100 614. 45 грн.;

- зобов'язати відповідачів здійснити виплату гарантованої суми відшкодування вкладнику ОСОБА_1 у розмірі 100614. 45 грн. через установи банку-агента Фонду Публічного акціонерного товариства «Фідобанк»;

- зобов'язати відповідачів у місячний строк набрання цим рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Ю.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Приходько Ю.В. щодо не включення ОСОБА_1 в Перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Актабанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Приходько Ю.В. включити ОСОБА_1 в Перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Актабанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Юлії Вікторівни задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Ю.В. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії скасовано в частині задоволення позову. В задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року залишено без змін.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що твердження відповідачів стосовно перерахування на рахунок позивача з рахунку ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 164307,07 грн. не відповідають дійсності, оскільки з платіжного доручення, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що відповідні кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_4, тобто особи з ідентичним прізвищем та ім'ям. Вказує на те, що судами було прийнято до уваги недостовірні документи в порушенням положень статей 69-70 КАС України. Наголошено на тому, що кошти на банківський рахунок позивача було залучено до запровадження тимчасової адміністрації у банку. Зауважено, що ПАТ «Актабанк» не був стороною договорів надання позивачу зворотної фінансової допомоги від 05 серпня 2014 року, а відтак відповідач-2 не мав права перевіряти вказані договори (правочини) на відповідність приписам статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідачі правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 16 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Актабанк» (далі - Банк) був укладений договір № 294207 про відкриття та обслуговування поточного рахунку для здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів та кредитного ліміту. Згідно пункту 2.1 вказаного договору ПАТ «Актабанк» відкрив позивачу картковий рахунок НОМЕР_1 у валюті «гривня» (а.с. 13-20).

05 серпня 2014 року на рахунок позивача були зараховані кошти в сумі 164307,07 грн. від ОСОБА_3, 06 серпня 2014 року в сумі 40280грн. від ТОВ «Діксі-Д», 07 серпня 2014 року в сумі 14894,53 грн. та 9508,29 грн. від ФОП ОСОБА_5 що підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 05 серпня 2014 року, №635 від 06 серпня 2014 року, №115 та №117 від 07 серпня 2014 року.

На вказаному рахунку у позивача станом на 17 вересня 2014 року обліковувались грошові кошти у розмірі 100 614,45 грн. (а.с. 45-47).

На підставі постанови Правління Національного банку України 16 вересня 2014 року № 576 «Про віднесення ПАТ «Актабанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 вересня 2014 року № 90 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Актабанк», згідно з яким з 17 вересня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Актабанк» Приходько Юлію Вікторівну.

17 грудня 2014 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на сайті http://www.fg.gov.ua/payments/aktabank-86.html було повідомлено, що з 18 грудня 2014 року ПАТ «Актабанк» починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився по 17 вересня 2014 року включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися протягом терміну дії тимчасової адміністрації через установи ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с. 24-26).

Правлінням Національного банку України 15 січня 2015 року прийнято Постанову № 19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Актабанк» та від 16 січня 2015 року №6 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Актабанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Актабанк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Приходько Ю.В.

При зверненні до ПАТ «Банк Михайлівський» позивачу було відмовлено у виплаті залишку коштів у розмірі 100614,45 грн., у зв'язку із відсутністю прізвища позивача у загальному Реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Актабанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У зв'язку із відмовою у виплаті коштів, позивач 22 грудня 2014 року звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Актабанк» Приходько Ю.В. із заявою, у якій просив повідомити про причини відсутності у реєстрі вкладників (а.с. 23).

Станом на 28 січня 2015 року письмова відповідь від відповідача-1 позивачу надана не була.

Відповідно до довідки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27 лютого 2015 року №09-6260/15, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ«Актабанк» Приходько Ю.В. до переліку вкладників для видачі гарантованих сум після початку ліквідації банку позивача включено не було (а.с.51).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що ПАТ «Актабанк» не є стороною відповідних договорів поворотної фінансової допомоги, за якими позивач отримав кошти від ТОВ «Діксі-Д» та ФОП ОСОБА_5, а тому відповідач-2 не був наділений повноваженнями перевіряти такі правочини та повідомляти сторони про їх нікчемність. В той же час, позовні вимоги до відповідача-1 заявлені позивачем передчасно.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмовляючи в задоволенні позову у вказаній частині, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем-2 не була допущена пасивна поведінка відносно позивача. При цьому в подальшому після закінчення відповідних перевірок відповідач-2 в залежності від отриманих результатів має можливість додатково внести позивача до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (до вкладів відносяться і банківські рахунки), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 16 вересня 2014 року № 576 «Про віднесення ПАТ «Актабанк» до категорії неплатоспроможних» на банківському (картковому) рахунку ОСОБА_1, відкритому відповідно до укладеного з ПАТ «Актабанк» договору від 16 грудня 2013 року НОМЕР_2, знаходились грошові кошти у розмірі 100 614,45 грн. (а.с.46-47).

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14), в редакції, чинній з 11 листопада 2014 року, Банк після отримання повідомлення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку повинен здійснити, зокрема направлення до Фонду файлів із: переліком вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону; переліком осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку; переліком осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що ще не виконане.

Пунктом 3 розділу ІІІ Положення № 14 визначено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

При цьому як пунктом шостим розділу ІІ, так і пунктом шостим розділу ІІІ Положення № 14 надано право Уповноваженій особі і під час здійснення тимчасової адміністрації, і на стадії ліквідації банку подавати до Фонду зміни/додаткову інформацію стосовно вкладників.

Таким чином, протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа зобов'язана направити до Фонду три переліки вкладників відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення № 14, які в подальшому перевіряються Фондом на предмет вірності їх складення, при цьому протягом цього часу Уповноважена особа також здійснює перевірку правочинів на предмет їх нікчемності, приймає відповідні рішення про виявлення таких фактів і повідомляє про це сторін правочину.

Протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Уповноважена особа зобов'язана сформувати та подати до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Тобто, увесь масив вкладників - фізичних осіб зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку має бути віднесений до відповідного переліку, який передбачений Законом № 4452-VI та Положенням №14, при цьому Уповноважена особа за наявності відповідних правових підстав протягом усього часу ліквідації може вносити відповідну додаткову інформацію стосовно вкладників.

Разом з тим, в даному випадку відповідачем-2 фактично було проігноровано вказані приписи закону, оскільки як зазначає останній відповідно до матеріалів справи, 18 листопада 2014 року Уповноваженою особою супровідним листом № 4980 надано до Фонду базу даних про вкладників, до якої було включено і позивача. Разом з тим, в подальшому, протоколом засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 250/4 від 01 грудня 2014 року Фондом було погоджено пропозицію Уповноваженої особи щодо тимчасового блокування коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ «Актабанк» згідно переліку та зобов'язано відділ організації виплат Фонду відобразити блокування у файлах «D» і «Z» Узагальненої бази даних Фонду. Вказані заходи були вчинені з метою недопущення протиправного відшкодування коштів за вкладами.

Доказів віднесення позивача до будь-якого з переліків, визначених відповідно до вищенаведених правових норм, зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку відповідачами ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції надано не було, як і не було надано доказів виявлення нікчемного правочину відповідно до приписів статті 38 Закону № 4452-VI та повідомлення про вказані обставини позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженою особою Фонду не приймалося рішення щодо нікчемності правочину неплатоспроможного банку, передбаченого у частині 3 статті 38 Закону № 4452-VI, та не встановлено, що договір банківського вкладу між позивачем та ПАТ «Актабанк» має ознаки нікчемного правочину. Позивач не повідомлявся, у зв'язку з чим його не включено до списку на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Разом з тим, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача-2, Уповноважена особа зобов'язана була віднести позивача як вкладника ПАТ «Актабанк» до одного із визначених законом переліків вкладників, і разі якщо вважала, що відповідний правочин є нікчемним, із обов'язковим зазначенням конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, якою визначено вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів.

Відносно того, що з приводу укладеного позивачем з банком договору банківського рахунку відповідачами прийнято рішення про тимчасове блокування коштів за рахунками вкладників, суд касаційної інстанції зазначає, що приписи Закону № 4452-VI не передбачають можливості вчинення Уповноваженою особою таких дій як блокування витрат коштів за договорами, нікчемність яких може бути встановлена в майбутньому, при формуванні списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Колегія суддів касаційного суду зауважує, що з пояснень, наданих відповідачем-2 в ході судового розгляду справи, вбачається, що підставою для не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на отримання грошового відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є встановлення відповідачем-2 нікчемними угод відносно перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 грошових коштів у період з 05 серпня 2014 року по 07 серпня 2014 року від ТОВ «Діксі -Д» та ФОП ОСОБА_5

Разом з тим, ПАТ «Актабанк» відповідно до змісту укладеного договору від 05 серпня 2014 року (а.с.80) та наказу від 02 червня 2014 року № 1-П (а.с. 78) не був стороною вказаних правочинів, а відтак застосування приписів частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI до даних правовідносин не видається за можливе, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Факт перерахування коштів з поточних рахунків ТОВ «Діксі -Д» та ФОП ОСОБА_5 на банківський рахунок ОСОБА_1 не суперечить приписам Інструкції № 492.

При цьому, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

Крім того, колегія суддів касаційного суду зауважує, що суд апеляційної інстанції помилково прийняв як належний та допустимий доказ у справі платіжне доручення № 2 від 05 серпня 2014 року про перерахування коштів у розмірі 164307,07 грн. з рахунку ОСОБА_3, адже вказаний документ не стосується позивача, оскільки отримувачем коштів у ньому вказано ОСОБА_4, при цьому відповідна грошова сума була перерахована на рахунок, відмінний від рахунку позивача, а саме № НОМЕР_3 (а.с.105).

Слід зазначити, що спірні правочини щодо надання позивачу поворотної фінансової допомоги було укладено між позивачем і ТОВ «Діксі -Д» та ФОП ОСОБА_5 до віднесення ПАТ «Актабанк» до категорії проблемних відповідно до Постанови Правління НБУ від 07 серпня 2014 року № 468/БТ, що спростовує посилання заявника касаційної скарги на те, що спірні правочини, вчинені 02 червня 2014 року та 05 серпня 2014 року відповідно, було укладено у час дії обмежень, встановлених вказаною постановою.

Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського рахунку позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами надано не було.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Актабанк» до запровадження тимчасової адміністрації та навіть до визнання банку проблемним, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем-2 не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Актабанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Актабанк» за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорюванні дій працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.

За таких обставин, колегія суддів касаційного суду вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, що відсутність пасивної поведінки з боку Уповноваженої особи є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки, не заперечуючи наявність у Уповноваженої особи права як під час здійснення тимчасової адміністрації, так і під час ліквідації банку, подавати до Фонду зміни/додаткову інформацію щодо переліку вкладників, відповідач-2 має також і обов'язок щодо дотримання приписів нормативно-правових актів, якими чітко визначені дії останнього на кожному з етапів виведення неплатоспроможного банку з ринку, в тому числі, і щодо відшкодування коштів за вкладами, зокрема в частині віднесення вкладника до відповідної категорії.

З урахуванням наведеного правильними є висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнята з дотриманням норм процесуального права, але помилково була скасована апеляційним судом, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 352, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року у справі №804/2068/15 скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі №804/2068/15 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду