Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.03.2020 року у справі №160/3069/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2021 року

Київ

справа №160/3069/19

адміністративне провадження №К/9901/7365/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №160/3069/19 за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року (головуючий суддя - Боженко Н.

В. ) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року (головуючий суддя - Сафронова С. В., судді: Мельник В. В., Чепурнов Д. В. ),

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач, КПТМ "Криворіжтепломережа") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0017505641 від 29 грудня 2018 року, яким за порушення строків реєстрації податкових накладних до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в сумі 31428971,98 грн.

На обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що під час камеральної перевірки відповідачем не було враховано те, що виписані КПТМ "Криворіжтепломережа" податкові накладні за 2016 рік вже були предметом дослідження під час позапланової виїзної перевірки підприємства у травні 2018 року. Позивач зазначав, що податкові накладні за 2017 рік, січень 2018 року, квітень 2018 року складені на постачання неплатнику податку на додану вартість (далі - ПДВ), отже, є такими, що не надаються отримувачу (покупцю), у зв'язку з чим штрафні санкції, передбачені статтею 120-1 ПК України, не повинні застосовуватись. Також позивач посилався на те, що відповідно до законодавчих змін підприємство, починаючи з січня 2016 року, декларувало суми ПДВ за касовим методом за податковими накладними, виписаними до 1 липня 2015 року, на суму 40903962,41 грн, однак, для обрахунку суми у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ), на яку позивач мав право зареєструвати податкові накладні, такі так і не були враховані, тому, як наслідок, реєстраційний ліміт підприємства в СЕА ПДВ не був поповнений внаслідок протиправної бездіяльності Державної фіскальної служби України, що і стало причиною несвоєчасної реєстрації податкових накладних.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 29 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, у задоволенні позову відмовив повністю.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

ГУ ДФС провело камеральну перевірку КПТМ "Криворіжтепломережа" з питань своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), складених за 2016 рік; за 2017 рік; січень 2018 року; березень 2018 року; квітень 2018 року; травень 2018 року; липень 2018 року; вересень 2018 року; жовтень 2018 року, за результатами якої складено акт №74369/04-36-56-05/ 0332184 від 4 грудня 2018 року (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення КПТМ "Криворіжтепломережа" граничних строків реєстрації перелічених в Акті перевірки податкових накладних за 2016 рік; за 2017 рік; січень 2018 року; березень 2018 року; квітень 2018 року; травень 2018 року; липень 2018 року; вересень 2018 року; жовтень 2018 року в ЄРПН.

За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки відповідач листом за вих. №83103/10/04-36-56-05 від 27 грудня 2018 року повідомив позивача, що ним порушено вимоги пункту 201.10 статті 201 ПК України - не дотримано граничні строки реєстрації 605 податкових накладних за 2016 рік та 8748 податкових накладних за 2017 рік, січень 2018 рік, березень 2018 рік, квітень 2018 року, травень 2018 року, липень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року в ЄРПН, що є підставою для застосування до підприємства штрафних санкцій згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

На підставі висновків Акта перевірки Головне управління ДФС у Дніпропетровській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0017505641 від 29 грудня 2018 року, яким за затримку реєстрації податкових накладних застосовано штрафні санкції на загальну суму 31428971,98 грн.

За результатами розгляду скарги позивача на зазначене податкове повідомлення-рішення, 15 березня 2019 року Державна фіскальна служба України прийняла рішення №12222/6/99-99-11-06-01-25, яким скаргу КПТМ "Криворіжтепломережа" залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено та не спростовано позивачем факт порушення останнім граничних строків реєстрації перелічених в Акті перевірки податкових накладних в ЄРПН.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 4 вересня 2018 року у справі №816/1488/17 та від 11 грудня 2018 року у справі №807/68/18, суд першої інстанції зазначив, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Суд встановив, а позивач підтвердив, що податкові накладні, перелік яких наведено в Акті перевірки, були виписані на постачання товарів/робіт/послуг неплатнику ПДВ, тобто є такими, що не надавались отримувачу (покупцю). При цьому, позивач не заперечував проти того, що такі податкові накладні не стосувалися операцій, які звільнені від оподаткування або оподатковувалися за нульовою ставкою.

З цих підстав суд дійшов висновку про правомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій за порушення останнім граничних строків реєстрації зазначених в акті перевірки податкових накладних за 2017 рік, січень 2018 року, квітень 2018 року в ЄРПН на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Надаючи правову оцінку іншим доводам позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ним не надано до суду підтвердження своєчасної реєстрації відповідних податкових накладних в ЄРПН, як і не надано доказів того, що позивач звертався зі скаргами до Державної фіскальної служби України з приводу неналежної роботи системи електронного адміністрування та затримки в реєстрації податкових накладних. Крім того, позивач відповідно до пункту 42-1.10 статті 42-1 ПК України дії контролюючого органу щодо роботи електронного кабінету та виявлені технічні та/або методологічні помилки не оскаржував.

Суд зазначив, що відомості щодо дати та часу першої подачі до реєстрації в ЄРПН податкових накладних, зазначених в Акті перевірки, та докази підтвердження відмови контролюючого органу в реєстрації цих накладних КПТМ "Криворіжтепломережа" до суду не надало. Тобто, за позицією суду першої інстанції, позивач не підтвердив суду ту обставину, що зазначені в акті перевірки податкові накладні подавалися до реєстрації в ЄРПН у визначені пунктом
201.10 статті 201 ПК України строки, але при цьому безпідставно не були зареєстровані податковим органом. Тому, суд дійшов висновку, що податкові накладні, перелік яких наведено в Акті перевірки, були вперше подані позивачем датами, які вказані в Акті перевірки.

Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про порушення ГУ ДФС норм ПК України в частині проведення повторної перевірки податкових накладних за 2016 рік, оскільки законодавець обмежив право фіскального органу на проведення документальних позапланових перевірок, якщо питання, що є предметом таких перевірок, були охоплені під час попередніх перевірок. Водночас, ПК України не містить обмежень щодо проведення саме камеральних перевірок щодо питань, які вже досліджувались в рамках інших перевірок за той самий період.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції.

Не погодившись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, КПТМ "Криворіжтепломережа" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 ПК України стосовно презумпції правомірності рішень платника податку, не надали оцінки неправомірним рішенням відповідача, не прийняли до уваги бездіяльність відповідача щодо невиконання обов'язку поповнення реєстраційного ліміту відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 та пункту 34 підрозділу 2 розділу 20 ПК України, а також не виконання судових рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду, ухвалених у справах № 804/7692/17 і № 160/9172/18.

КПТМ "Криворіжтепломережа" посилалося на відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування вищенаведених норм права у їх системному зв'язку у подібних правовідносинах. Також зазначало про те, що суди помилково застосували позицію Верховного Суду, викладену у справах №816/1488/17, №807/68/18, №808/3250/17, оскільки, на переконання позивача, правовідносини не є подібними до цієї справи.

Так, позивач вважає, що у справах, які були предметом розгляду Верховним Судом, розглядався лише предмет спору стосовно звільнення/не звільнення від відповідальності за порушення граничних строків для реєстрації податкових накладних, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Однак, у цій справі предметом спору є скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій з тих підстав, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних відбулася через протиправні дії/бездіяльність відповідача.

Позивач вважає, що апеляційний суд не надав належної оцінки доказам, які подано КПТМ "Криворіжтепломережа" та мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: банківським випискам, з яких можна встановити розмір грошових коштів, які спрямовано Державою на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 217, а решта - для поповнення реєстраційного ліміту та сплати обов'язкових платежів - податків, заробітної плати; постановам державного виконавця, з яких можна встановити невиконання відповідачем судових рішень, що мало наслідком не тільки порушення прав КПТМ "Криворіжтепломережа", а й зловживання відповідачем своїм положенням (правами).

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, яке є правонаступником ГУ ДФС, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 7 травня 2020 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, про відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування норм права у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 341 КАС України в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 341 КАС України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відкриваючи касаційне провадження у цій справі Верховний Суд, проаналізувавши доводи касаційної скарги, виходив з того, що спірним питанням, яке потребує відповіді шляхом формулювання висновку Верховного Суду з питань застосування норм права, було правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у випадку, якщо причини несвоєчасної реєстрації податкових накладних відбулися внаслідок допущення суб'єктом владних повноважень протиправних дій (протиправної бездіяльності) щодо несвоєчасного поповнення реєстраційного ліміту сум ПДВ у СЕА.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних встановлена пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, відповідно до якого порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених пункту 109.1 статті 109 ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У визначенні податкового правопорушення законодавець прямо не зазначає про необхідність встановлення вини у діях платника податків.

Разом з тим, відповідно до загальних підходів Верховного Суду, висловлених у постановах від 14 серпня 2018 року у справі №803/1583/17, від 30 січня 2018 року у справі № 815/2745/17, від 2 липня 2019 року у справі № 2340/3802/18, від 20 серпня 2019 року у справі № 1640/3125/18, вчинення платником податків всіх залежних від нього дій для своєчасної реєстрації податкової накладної, яка не відбулась внаслідок протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень, від якого залежало забезпечення можливості належним чином виконати цей обов'язок, унеможливлює притягнення такого платника податків до відповідальності.

Отже, у цій справі позивач повинен був довести належними і допустимими доказами вжиття всіх залежних від нього дій для своєчасної реєстрації податкових накладних, а також те, що несвоєчасна реєстрація відбулася внаслідок протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 КАС України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 КАС України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина 3 статті 77 КАС України).

Відповідно до частин 1 і 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій позивач не надав суду доказів вчасного направлення перелічених в Акті перевірки податкових накладних, зокрема, відповідних Квитанцій №1, у яких міститься інформація щодо дати і часу направлення податкових накладних для реєстрації, а також причини їх неприйняття.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи позивача про те, що несвоєчасна реєстрація відбулася саме внаслідок протиправних дій відповідача не підтверджена належними і допустимими доказами.

При цьому, у клопотанні про закриття підготовчого засідання у справі, позивач зазначив, що усі докази надані у повному обсязі. У додаткових поясненнях позивач посилався як на доказ виключно на судові рішення у справах № 804/7692/17 і № 160/9172/18 і протиправне їх невиконання відповідачем.

Однак, зазначені судові рішення не підтверджують обставин як своєчасного направлення для реєстрації в ЄРПН спірних у цій справі податкових накладних, так і обставин неприйняття їх відповідачем саме з підстав недостатності реєстраційної суми ліміту в СЕА ПДВ, що відбулося внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка встановлена цими судовими рішеннями.

Доводи касаційної скарги, які стосуються встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в межах цієї справи є недоречними, оскільки процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, і саме в межах тієї справи, у якій ухвалено таке судове рішення.

У касаційній скарзі, а так само і в апеляційній скарзі, окрім посилань на наявність судових рішень, які на переконання позивача свідчать про відсутність вини КПТМ "Криворіжтепломережа" у несвоєчасній реєстрації податкових накладних, позивач так і не зазначив, з посиланням на відповідні докази, ані дати направлення спірних податкових накладних на реєстрацію, ані причин їх неприйняття. Доводи апеляційної скарги здебільшого зводилися до тлумачення норм пункту 120.1-1 статті 120 ПК України, що, однак, суперечить висновкам Верховного Суду з цього питання. При цьому, враховуючи, що саме недоведеність обставин своєчасного направлення спірних податкових накладних для реєстрації в ЄРПН та несвоєчасної їх реєстрації саме внаслідок протиправної поведінки відповідача стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає, що позивач мав можливість надати відповідні докази на підтвердження цих обставин до суду апеляційної інстанції, обґрунтувавши при цьому причини їх неподання під час розгляду справи судом першої інстанції, однак, таким правом позивач не скористався.

Враховуючи, що у цій справі відсутні обставини, які б свідчили, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних відбулася внаслідок допущення суб'єктом владних повноважень протиправних дій або протиправної бездіяльності щодо несвоєчасного поповнення реєстраційного ліміту сум ПДВ у СЕА, а застосування норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми права, а підстави, з яких касаційне провадження було відкрито, не знайшли свого правового підтвердження.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлені виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов'язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою. Верховний Суд звертав увагу, що саме зміст операції є визначальним при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України.

У цій справі позивач не заперечував, що податкові накладні складені на операції, які не були звільнені від оподаткування або оподатковувалися за нульовою ставкою, відповідно, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи, а касаційний перегляд, з урахуванням запроваджених законодавцем з 8 лютого 2020 року касаційних фільтрів, здійснюється в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Таким чином, в межах встановлених обставин справи, які не спростовані позивачем, суди попередніх інстанцій застосували норми права з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 4 вересня 2018 року у справі №816/1488/17, від 11 грудня 2018 року у справі №807/68/18, від 7 лютого 2019 року у справі № 808/3250/17, правовідносини у яких є подібними до цієї справи.

Відповідно до частин 2 і 3 статті 343 КАС України у попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 355 КАС України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими частини 1 статті 355 КАС України, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права у цій справі встановлена за результатами касаційного перегляду справи, порушень норм процесуального права судом касаційної інстанції не встановлено, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Додаткові пояснення позивача, у яких, фактично, містяться додаткові підстави касаційного оскарження судових рішень, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до частини 1 статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. Однак, додаткові пояснення подано 27 серпня 2020 року, тобто поза межами дозволеного КАС України строку.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі №160/3069/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ. М. Гімон М. Б. Гусак Є. А. Усенко