Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.09.2018 року у справі №825/1747/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2019 року

Київ

справа №825/1747/17

адміністративне провадження №К/9901/60580/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Д`якової В.І. від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бєлової Л.В., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю. від 01.08.2018 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будспец» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будспец» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач/Управління ), в якому просило визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Чернігівській області по проведенню перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будспец», результати якої оформлено актом від 25.09.2017 №528/14/39488116; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 23.10.2017 №00003391400, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 745547,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 186386,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 23.10.2017 №00003401400, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 5400,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 23.10.2017 №00003411400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1190,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 23.10.2017 №00003421400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 23.10.2017 №00003431400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «адміністративні штрафи та інші санкції» у розмірі 510,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 23.10.2017 №0004051302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 72518,47 грн. та 54107,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 23.10.2017 №0004061302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, в розмірі 6061,96 грн. за податковим зобов`язанням та 4518,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.10.2017 №Ю-0004071302 з єдиного внеску в сумі 90417,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалося на те, що податковим органом прийнято наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 12.09.2017 №1361, однак фактично проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, оскільки в акті від 25.09.2017 №528/14/39488116 зазначено місце проведення - Головне управління ДФС у Чернігівській області; про проведення позапланової невиїзної перевірки позивач не був повідомлений у передбачений податковим законодавством спосіб, що свідчить про незаконність проведення такого виду перевірки та нівелює всі її правові наслідки.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки документальна позапланова виїзна перевірка Товариства проведена з порушенням встановленого порядку та процедури її проведення (замість призначеної виїзної перевірки відповідачем здійснено невиїзну перевірку у приміщенні податкового органу), то й правові наслідки у вигляді прийнятих податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у суб`єкта владних повноважень відсутні.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що судами неповно з`ясовано обставини справи та не надано їм належної правової оцінки, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, оскільки якщо платник податків допустив до перевірки працівників контролюючого органу, то в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Вказує, що доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність вирішення справи судами, відповідачем не зазначено жодного аргументу, який би давав підстави для скасування оскаржуваних рішень.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.09.2017 наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області №1361, прийнятого на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова у справі №751/4747/17, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 28.08.2017 та видано направлення №1769, №1770, №1771, №1772 на її проведення.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 25.09.2017 №528/14/39488116, яким встановлено порушення: - п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період, що перевірявся, на загальну суму 745547,00 грн., в т.ч. за грудень 2016 року на 745547,00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 5400,00 грн., в т.ч. за грудень 2016 року на 5400,00 грн.; - пп. 49.18.3 п. 49.18, пп. «в» п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу України в результаті неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік (за період з 01.10.2016 -31.12.2016); - п. 49.1 ст. 49, п. 202.1 ст. 202, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України в результаті неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року та липень 2017 року; - пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16, ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в результаті ненадання посадовим особам в ході документальної позапланової виїзної перевірки документів, які б підтверджували своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів за перевіряємий період; - ст.ст. 21, 48 глави ІІІ Кодексу законів про працю України в частині використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин; - пп.пп. 14.1.54, 14.1.55 п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в результаті неутримання позивачем податку на доходи фізичних осіб з доходу платників податку у вигляді заробітної плати та договорів підряду в сумі 72518,47 грн.; - пп.пп. 14.1.54, 14.1.55 п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п. 16-1 підр. 10 роз. ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов`язання по військовому збору в сумі 6061,96 грн.; - Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №111/26556, п.1 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого не перераховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 90417,69 грн.

На підставі акта перевірки 23.10.2017 Управлінням прийнято податкові повідомлення-рішення: - №00003391400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 745547,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 186386,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №00003401400, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 5400,00 грн.; - №00003411400, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1190,00 грн.; - №00003421400, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» у сумі 170,00 грн.; - №00003431400, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 510,00 грн.; - №0004051302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податки та збори, у тому числі податок на доходи фізичних осіб» в розмірі 72518,47 грн. за податковим зобов`язанням та 54107,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0004061302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податки та збори, у тому числі військовий збір» в розмірі 6061,96 грн. за податковим зобов`язанням та 4518,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, Управлінням сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.10.2017 №Ю-0004071302 щодо сплати єдиного внеску в сумі 90417,69 грн., а також прийнято рішення №00004081302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 45208,85 грн.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За правилами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, документальна позапланова виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення.

В свою чергу, Податковим кодексом України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні податкової органу.

Пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Отже, неможливість проведення документальної виїзної перевірки за місцезнаходженням платника податків має бути пов`язана з недопуском посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що, у свою чергу, має підтверджуватися відповідним актом про недопуск.

При цьому проведення перевірки у встановленому законом порядку є передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень, а тому в разі недотримання встановлених вимог та, як наслідок, визнання перевірки протиправною, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на запит контролюючого органу від 14.09.2017 №4545/10/25-01-14-04-06 позивачем надано Управлінню відповідь від 14.09.2017 №121 про неможливість надання пояснень та первинних документів для проведення документально позапланової виїзної перевірки у зв`язку з їх вилученням на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 08.02.2017 згідно із протоколом обшуку від 08.02.2017, складеного слідчим з ОВС 2-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Чернігівській області Бойко С.Ю.

Однак у зв`язку з відсутністю у позивача документів для проведення перевірки відповідачем фактично здійснено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Будспец», оскільки вона проводилась в приміщенні ГУ ДФС у Чернігівській області, що не відповідає виду перевірки, призначеної наказом від 12.09.2017 №1361 (документальна позапланова виїзна перевірка).

Слід зазначити, що неможливість проведення виїзної перевірки не може мати наслідком автоматичного проведення контролюючим органом невиїзної документальної перевірки з огляду на те, що для проведення будь-якого виду податкової перевірки необхідно дотримання умов прийняття наказу та повідомлення платника про відповідну перевірку.

Так, згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 цієї статті документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки.

Крім того, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Однак доказів на підтвердження факту пред`явлення чи ознайомлення позивача із наказом про проведення саме документальної позапланової невиїзної перевірки, яка фактично була проведена у даній справі, відповідачем не надано.

Такі порушення відповідача обмежили уповноважену особу позивача прийняти участь при проведенні перевірки (дослідження документів, які підтверджують господарську діяльність позивача, та інших документів, які стали підставою для встановлених порушень), так як вона проводилась з порушенням норм Податкового кодексу України у приміщенні ГУ ДФС у Чернігівській області, а не за місцезнаходженням позивача, як того вимагають норми Податкового кодексу України при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки.

Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання ж скаржника на те, що процедурні порушення під час призначення та проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки, є необґрунтованими, оскільки дотримання суб`єктом владних повноважень норм податкового законодавства в частині призначення та проведення перевірки, свідчить про правомірність її проведення.

За наведеного, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 у справі № 825/1747/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду