Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №826/6149/17

адміністративне провадження №К/9901/34451/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2017 року (головуючий суддя Шрамко Ю.Т.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (головуючий суддя Кузьмишина О.М., судді - Костюк Л.О., Шелест С.Б.) у справі за адміністративним позовом Київської міської митниці ДФС до Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Київська міська митниця ДФС звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві) про визнання протиправними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві) щодо винесення постанови від 18 квітня 2017 року у виконавчому провадженні ВП №51753290 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800 грн та її скасування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Київська міська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6 березня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у цій справі є постанова державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві від 18 квітня 2017 року про стягнення з боржника виконавчого збору у межах виконавчого провадження ВП № 51753290.

Вказана постанова надійшла до Київської міської митниці ДФС 21 квітня 2017 року.

Позов у справі, що розглядається, подано до Окружного адміністративного суду міста Києва 11 травня 2017 року, що підтверджено штампом вхідної кореспонденції .

Наведені обставини позивачем не заперечуються.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із пропуску позивачем установленого законом десятиденного строку звернення до суду та відсутності підстав для його поновлення.

Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення оскаржуваних судових рішень, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з частинами другою та третьою статті 99 цього Кодексу адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

На час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби врегульовані статтею 181 вказаного Кодексу, згідно з частиною першою якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною другою цієї ж статті встановлено спеціальні строки оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Так, відповідну позовну заяву може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 цього ж Кодексу, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

У цій справі позивач не заперечував того факту, що про порушення своїх прав у спірних правовідносинах дізнався 21 квітня 2017 року під час отримання копії оскаржуваної постанови державного виконавця.

Як під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, так і в касаційній скарзі позивач не наводив обставин, які б свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду.

Отже, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для залишення без розгляду заявленого Київською міською митницею ДФС позову.

Скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що судами попередніх інстанцій позовну заяву безпідстано залишено без розгляду, так як позов подано до суду в межах строку передбаченого частиною п'ятою статті 74 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Колегія суддів касаційної інстанції вказані доводи вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Частинами першою - третьою статті 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Частиною п'ятою статті 74 Закону № 1404-VІІІ визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

З аналізу наведених норм вбачається, що Законом № 1404-VІІІ не передбачено можливості на оскарження боржником рішень державного виконавця до начальника відділу державної виконавчої служби, такі рішення можуть бути оскаржені боржником тільки до суду.

Судами встановлено, що Київська міська митниця ДФС у виконавчому провадженні ВП №51753290 є боржником, тобто рішення державного виконавця має право оскаржити лише в судовому порядку, тобто для звернення до суду мають застосовуватись строки, встановлені частиною другою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець