Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №813/6099/15

адміністративне провадження №К/9901/48668/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГалицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ)на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 (Головуючий суддя - З.В. Гавдик)та постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 (колегія у складі суддів: О.М. Довгополов, В.Я. Макрик, М.А. Пліш)у справі № 813/6099/15за позовомОСОБА_2доДержавної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ)третя особаприватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юзва Назарій Богдановичпровизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ (правонаступником якого є - ОДПІ) від 19.10.2015 №0008881720. В обґрунтування позову посилається на незаконність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки застосуванню не підлягають приписи статті 172 Податкового кодексу України (далі - ПК України), які застосовуються при переході права власності, а не при поверненні нерухомого майна до попереднього власника згідно із договором про розірвання договору дарування, укладеного раніше.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2016, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, позов задоволено.

Рішення судів мотивовані тим, що розірвання договору дарування за своїми ознаками та юридичною природою не є продажем в розумінні пункту 172.8 статті 172 ПК України, який встановлює, що для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування, що виключає обов'язок позивача декларувати та сплачувати згідно такої події податки.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволені позову. Вказується, що при розірванні фізичними особами-резидентами договору дарування нерухомого майна, за наслідком якого відбувається перехід власності, об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних особи виникає у тієї особи, яка за таким договором виступає продавцем, та оподатковується з урахуванням вимог статті 172 ПК України.

Відзивів на вказану касаційну скаргу від позивача чи третьої особи до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної відповідачем 18.09.2015 документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету на доходи фізичних осіб ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 було складено акт № 770/1702/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем: вимог пункту 164.1 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України, в результаті чого не визначено розмір податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік, в розмірі 165151 грн. 65 коп.; підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України, у результаті неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік.

З урахуванням чого, 19.10.2015 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008881720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, усього 206439 грн. 56 коп., в тому числі за основним платежем - 165151 грн. 65 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 41287 грн. 91 коп.

Висновки контролюючого органу, які покладені в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення, грунтуються на отриманні доходу, який підлягає оподаткуванню згідно із вимогами статті 172 ПК України, від розірвання 15.11.2012 Договору дарування нежитлової будівлі, посвідченого Юзвою Н.Б., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 27.04.2012 року в реєстрі за № 1320 (далі - Договір розірвання), згідно умов якого ОСОБА_2 безоплатно повернула ОСОБА_4 нежитлову будівлю під літ. «Т-1» - цех металургійної переробки металобрухту кольорових металів, загальною площею 6104,40 кв.м. (далі - об'єкт), який отримала від нього ж, згідно Договору дарування, нотаріально посвідченого цим же нотаріусом - 27.04.2012.

Відповідно до підпункту 14.1.166 статті 14 ПК України, тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний дохід для цілей розділу IV цього Кодексу - податок на доходи фізичних осіб, платник податку на доходи фізичних осіб, оподаткування податком на доходи фізичних осіб, дохід фізичної особи, який підлягає оподаткуванню.

Згідно із приписами пункту 22.1. статті 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом (пункт 164.1. статті 164 ПК України).

У відповідності до пункту 172.1. статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

Згідно із пунктами 172.2. та 172.8 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об'єкта незавершеного будівництва.

Для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Тобто, з урахуванням наведених положень ПК, Верховний Суд погоджуються із висновками судів попередніх інстанцій, що під час укладення Договору розірвання позивач не отримала доходу від продажу (обміну) об'єкта ОСОБА_4, так як фактично мала місце реституція, а саме повернення сторін Договору дарування в стан, який існував до моменту його укладення.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.............................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду