Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №812/1237/17

адміністративне провадження №К/9901/15244/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 (головуючий суддя: Секірська А.Г.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (головуючий суддя: Компанієць І.Д., судді: Гаврищук Т.Г., Ястребова Л.В.)

у справі № 812/1237/17

за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Озерний» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області

про скасування вимог від 06.06.2017 № Ю-792-25 та від 10.08.2017 № Ю-792-25,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Санаторій «Озерний» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця» (далі - позивач, ДП) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач), в якому просив скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2017 № Ю-792-25 у сумі 71287,57 грн. та від 10.08.2017 № Ю-792-25 у сумі 79204,40 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.11.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2017 № Ю-792-25 та від 10.08.2017 № Ю-792-25.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), та прийняти нове рішення про відмову у задоволення позову. За доводами касаційної скарги норми Закону № 1669-VII та Закону № 2464-VI визначають підставами для звільнення позивача від виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 6 Закону № 2464-VI сертифікат Торгово-промислової палати України, яких у позивача на дату складення вимоги не було. При цьому, норми цих Законів не звільняють позивача від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У поданому до суду відзиві на касаційну скаргу, позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для надіслання позивачу вимог про сплату боргу (недоїмки) 06.06.2017 № Ю-792-25 у сумі 71287,57 грн., з яких 46962,05 грн. - недоїмка та 24325,52 грн. - пеня, та від 10.08.2017 № Ю-792-25 у сумі 79204,40 грн. з яких 62720,88 грн. - недоїмка та 16483,52 грн. - пеня, стали обставини наявності у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка виникла з 28.07.2016, про що свідчить картка особового рахунку.

Як встановлено у судовому процесі, позивач зареєстрований як юридична особа в м. Кремінна Кремінського район Луганської області та знаходиться на обліку у Рубіжанській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (Кремінське відділення), яка також знаходиться у м. Кремінна.

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною 1 ст. 25 цього Закону, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 2 ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Абзацами першим, другим та третім частини 4 цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац дев'ятий частини 4 цієї статті).

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII.

Цим Законом, поміж іншого, внесені зміни до Закону № 2464-VI, зокрема: доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3 (з 13.03.2015 пункт 9-4), згідно з абзацом другим, третім, четвертим та п'ятим якого визначено, що Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

За змістом вказаних правових норм, факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція є підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою ст. 6 Закону № 2464-VI, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати.

При цьому, вказані норми не скасовують обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надають можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (втратив чинність), від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включене м. Кремінна Луганської області.

За встановлення у судовому процесі обставин включення вказаного населеного пункту до переліку тих, на території яких здійснювалася антитерористична операція, тобто перебування податкового органу, на обліку в якому він знаходився, на території проведення АТО, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований та юридично правильний висновок, щодо неправомірності направлення на адресу позивача вимоги про сплату боргу (недоімки).

Доводи відповідача про те, що підставою для звільнення позивача від виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 6 Закону № 2464-VI є сертифікат Торгово-промислової палати України та відповідна заява не відповідають змісту вищенаведених правових норм, за змістом яких підставою для такого звільнення є сам факт перебування платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція.

Не впливає на такий зміст правового регулювання також і подальше виключення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII із Закону № 1669-VII підпункт 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI пунктом 9-3 (у подальшому пункт 9-4), оскільки до Закону № 2464-VI такі зміни внесенні не були та ця норма залишилась чинною.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко