Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №810/4018/16

адміністративне провадження №К/9901/40261/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року (Головуючий суддя - І.Г. Лиска) та постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року (колегія у складі суддів: О.А. Губська, А.Б. Парінов, О.О. Беспалов)у справі №810/4018/16за позовомОСОБА_2 доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2016 року форми «Ф» №92/13-02, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення не врахована вартість автомобіля позивача, яка на момент встановлення даного виду податку не склала 750 мінімальних заробітних плат.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкової інспекції від 01 липня 2016 року №92/13-02.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року рішення суду першої інстанції було змінено у мотивувальній частині, з огляду на те, що висновок Київського окружного адміністративного суду по суті вирішення позовних вимог є правильним. Проте, судом помилкового застосовано до спірних правовідносин норми Податкового кодексу України, якими було врегульовано порядок сплати транспортного податку у 2015 році. Натомість даний спір стосується правомірності визначення контролюючим органом позивачеві зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік, відповідно нормативне регулювання цих відносин суттєво відрізняється від того, що застосовано судом першої інстанції. Внаслідок чого апеляційний суд виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів визначення вартості належного позивачу автомобіля за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає, що об'єктом оподаткування є транспортний засіб (далі - ТЗ), що належить позивачу, а тому у відповідності до вимог положень Податкового кодексу України оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та не підлягає скасуванню.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. При цьому, позивач наголошує на тому, що середньоринкова вартість його транспортного засобу на момент прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення була меншою за вартість, яка призводить до виникнення об'єкта оподаткування.

04 липня 2017 року Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача відкрито.

19 березня 2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що позивачу на праві власності належить автомобіль марки Volkswagen модель Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2014, об'ємом двигуна 2967 см3, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

Рішенням 5 сесії VІI скликання Білоцерківської міської ради Київської області "Про затвердження Положення про транспортний податок та Положення про єдиний податок" № 47-05-VІI від 28 січня 2016 року затверджено положення про транспортний податок та положення про єдиний податок. При цьому пунктом 2 рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 47-05-VІI від 28 січня 2016 року визнано такими, що втратили чинність п.3.1 та п.3.3 рішення Білоцерківської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Біла Церква" № 1395-70-VI від 22 січня 2015 року.

01 липня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 92/13-02, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн. та встановлено граничний строк сплати 60 днів з дня його отримання.

Позивач не погодившись з податковим повідомленням-рішенням оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 27 листопада 2016 року №12427/Д/99-99-11-02-01-14 податкове повідомлення-рішення податкової інспекції від 01 липня 2016 року №92/13-02 та рішення ГУ ДФС у Київській області від 07 листопада 2016 року №1900/14/10-36-10-01-04 про результати розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення.

Касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про незаконність зазначеного рішення передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 № 909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Враховуючи те, ще Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, тому з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1 378 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 року, N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача. Таку інформацію матеріали справи не містять, а тому впевнитись у наявності підстав у податкового органу для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо. Зокрема, не є належним та достатнім доказом поавом'юності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку наявна в матеріалах справи роздруківка з веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Апеляційним судом було цілком обґрунтовано відзначено, що відомості про об'єкт оподаткування, які були взяті відповідачем із АІС «Перелік суб'єктів та об'єктів оподаткування» ІС «Податковий блок», не містять жодної інформації щодо середньоринкової вартості автомобіля позивача або її розрахунку. Також наданий відповідачем розрахунок є некоректним і не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки не підтверджено належними доказами.

Однак, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами для розв'язання даного спору не використано усі необхідні процесуальні засоби для вичерпного дослідження обставин, не вжито належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи.

Повнота з'ясування обставин у даній справі вимагає від судів витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а також враховуючи той факт, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу, який здійснюється Мінекономрозвитку, безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком, суд першої інстанції при новому розгляді справи має вирішити питання про залучення до участі у справі Мінекономрозвитку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду