Історія справи

Постанова КАС ВП від 13.04.2023 року у справі №380/404/20
Постанова КАС ВП від 13.04.2023 року у справі №380/404/20
Постанова КАС ВП від 13.04.2023 року у справі №380/404/20
Постанова КАС ВП від 13.04.2023 року у справі №380/404/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року

м. Київ

справа №380/404/20

адміністративне провадження № К/9901/47086/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Мартинюк Н. М., Соколова В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону України про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 (суддя - Кузан Р. І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 (колегія суддів у складі: Хобор Р. Б., Сеника Р. П., Шинкар Т. І.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової прокуратури Західного регіону України про визнання протиправними рішень та дій, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до заяв про зміну предмета позову від 05.10.2020, від 30.11.2020, заяви позивача про часткову відмову від позову від 19.05.2021 та з урахуванням ухвали суду від 19.05.2021 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, остаточні позовні вимоги позивача сформульовані так:

- визнати протиправними рішення та дії Військової прокуратури Західного регіону України щодо організації нарахування і виплати з 05.10.2016 до 09.08.2019 грошового забезпечення полковнику юстиції ОСОБА_1 , який перебував в розпорядженні військового прокурора Західного регіону України, шляхом видання щомісячних наказів про виплату йому премій;

- визнати протиправною бездіяльність військової прокуратури Західного регіону України щодо незабезпечення виплати з 01.08.2018 року до 09.08.2019 грошового забезпечення полковнику юстиції ОСОБА_1 , який перебував в розпорядженні військового прокурора Західного регіону України, в розмірі грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження (31.08.2016), з урахуванням перерахунку в разі набуття права на збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону здійснити ОСОБА_1 за період з 01.08.2018 до 09.08.2020 перерахунок та виплату грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою першого заступника військового прокурора Західного регіону України до зарахування в розпорядження (31.08.2016), з урахуванням перерахунку в разі набуття права на збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум;

- стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку, з 10.08.2019 по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з наказом Генерального прокурора України від 31.08.2016 № 359-вк ОСОБА_1 звільнений з посади першого заступника військового прокурора Західного регіону України на підставі пункту 3 статті 3 Закону України «Про очищення влади» і зарахований в розпорядження Генерального прокурора України. У жовтні 2016 року позивач направлений в розпорядження військового прокурора Західного регіону України. З серпня 2016 року по дату звільнення з військової служби позивач ні на яких посадах в державних органах, у тому числі Генеральній прокуратурі України чи військовій прокуратурі Західного регіону України, не перебував. Також зазначає, що з жовтня 2016 року по серпень 2019 року відповідно до наказів військової прокуратури Західного регіону України він перебував у щорічних основних відпустках із збереженням грошового і матеріального забезпечення. Також у вказаний період він перебував на лікуванні у військово-медичних і цивільних медичних закладах.

Позивач зазначає, що до жовтня 2018 року він отримував повне грошове забезпечення керівного складу військової прокуратури Західного регіону, а з жовтня 2018 року став отримувати суттєво зменшене грошове забезпечення, у зв`язку з чим 31.08.2019 звернувся з відповідним зверненням до керівництва військової прокуратури Західного регіону України. Проте отримав відмову, до якої відповідачем було долучено ряд наказів зі змісту яких слідує, що відповідачем з жовтня 2018 року по серпень 2019 року ОСОБА_1 не виплачувалась премія. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними. Вважає, що при визначенні правової природи відносин щодо виплати грошового забезпечення позивачу треба враховувати три фактори, а саме: перебування в розпорядженні військового прокурора регіону; знаходження в щорічних основних відпустках та перебування на лікуванні.

Позивач також наголошує, що до серпня 2019 року час його перебування в розпорядженні без зарахування періодів лікування і перебування в щорічних відпустках становив менше 2 місяців. А тому, за усіма факторами виплати грошового забезпечення в період перебування в розпорядженні, з урахуванням знаходження у відпустках і лікуванні менше 2 місяців, за ним зберігалось в повному розмірі його грошове забезпечення.

У зв`язку з наведеним, а також з покликанням на те, що на позивача, як військовослужбовця Збройних Сил України і військової прокуратури, відповідно до вимог частини четвертої статті 83 Закону України «Про прокуратуру» до 09.08.2019 поширювались усі передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії, вважає що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, позивач зазначає, що він ніколи не давав згоди на виключення зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України до проведення з ним всіх необхідних розрахунків. Водночас, при звільненні з військової служби з ним не проведений повний розрахунок, а саме не виплачено в повному розмірі грошове забезпечення з серпня 2018 року по серпень 2019 року (проведена виплата без премій). З врахуванням усіх наведених обставин вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі Міністра оборони 02.09.2014 укладено контракт про проходження військової служби в Збройних силах України строком на п`ять років.

До 31.08.2016 року позивач проходив військову службу на посаді першого заступника військового прокурора Західного регіону України.

Наказом Генерального прокурора України від 31.08.2016 № 359-вк позивач звільнений з посади першого заступника військового прокурора Західного регіону України на підставі пункту 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади» та зарахований в розпорядження Генерального прокурора України.

Наказом Генерального прокурора України від 04.10.2016 № 412-вк позивач направлений в розпорядження військового прокурора Західного регіону України до вирішення питання щодо проходження військової служби.

На підставі наказу Міністра оборони України від 24.07.2019 № 408, наказом військового прокурора Західного регіону України від 08.08.2019 № 577к, позивача виключено з 09.08.2019 із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, усіх видів забезпечення, у зв`язку із звільненням з військової служби у запас, відповідно до підпункту «і» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади») та направлено до Личаківсько-Залізничного ОРВК м. Львова Львівської області для постановки на військовий облік.

З серпня 2016 року по 27 серпня 2019 року позивач відповідно до наказів військової прокуратури Західного регіону України перебував у щорічних основних відпустках із збереження грошового і матеріального забезпечення.

Крім цього, в цей період ОСОБА_1 неодноразово перебував на лікуванні у військово-медичних і цивільних медичних закладах, у зв`язку з чим термін відпусток продовжувався на період перебування позивача на лікуванні.

Згідно з довідкою про нараховане грошове забезпечення, першому заступнику військового прокурора Західного регіону України Парамонову Є. В. з 01.01.2016 по 31.08.2016 розмір грошового забезпечення в серпні 2016 року становив 25 374,73 грн (у тому числі: оклад 3834,87 грн, надбавка за звання 135 грн, надбавка ОВЗ 4953,44 грн, надбавка за доступ до державної таємниці 575,23 грн, премія 14 342,24 грн, вислуга оперативним працівникам 1533,95 грн).

Відповідно до наявних у справі розрахункових листів за період з серпня 2018 року по серпень 2019 року, грошове забезпечення позивача нараховувалось відповідачем з врахуванням таких розмірів його складових: оклад 8870,00 грн; надбавка за звання 1480,00 грн; індексація - 123,35 грн (з грудня 2018 по лютий 2019 року 205,55 грн, в березні 2019 року 272,78 грн); вислуга оперативним працівникам - 5175,00 грн.

У зв`язку з тим, що, на думку позивача, відповідач не в повному обсязі виплачував грошове забезпечення та не провів остаточного розрахунку при звільненні, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 здійснено процесуальне правонаступництво, замінено неналежного відповідача - Військову прокуратуру Західного регіону України на належного відповідача - Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо незабезпечення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2018 по 08.08.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, а саме: посадового окладу за посадою першого заступника військового прокурора Західного регіону України станом на серпень 2016 року, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років, з урахуванням раніше виплачених сум та змін у розмірах щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2018 по 08.08.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, а саме: посадового окладу за посадою першого заступника військового прокурора Західного регіону України станом на серпень 2016 року, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років, з урахуванням раніше виплачених сум та змін у розмірах щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції задовольняючи позов частково виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 був звільнений з посади прокурора в серпні 2016 року і з жовтня 2016 року перебував у розпорядженні військового прокурора Західного регіону, залишаючись при цьому військовослужбовцем і не являючись працівником прокуратури, на нього постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова № 505) та Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 09.08.2017 № 234 (далі - Положення № 234) у зазначений період не поширювали свою дію. У той же час суд урахував, що накази Військового прокурора Західного регіону України щодо преміювання позивача у спірний період, які він вважав протиправними, приймались відповідно до Постанови № 505 та Положення № 234, а також з врахуванням відповідних наказів Генерального прокурора України, які поширювали свою дію виключно на працівників, які займають штатні посади в прокуратурі, а не на військовослужбовців. З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу з жовтня 2016 року по серпень 2019 року премії, як прокурорському працівнику Військової прокуратури Західного регіону України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу в період з 01.08.2018 по 09.08.2019 грошового забезпечення у меншому розмірі ніж те, яке він отримував до звільнення з посади та зарахування в розпорядження (31.08.2016), суд першої інстанції зазначив, що у спірний період в окремих місяцях відповідачем, всупереч вимогам пункту 10 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністра Оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), нараховувалось та виплачувалось позивачу грошове забезпечення без врахування всіх обов`язкових складових, а саме посадового окладу за посадою першого заступника військового прокурора Західного регіону України, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку суд першої інстанції дійшов висновку, що така вимога є передчасною, оскільки позивач просить захистити його право на майбутнє, що не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо незабезпечення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2018 по 08.08.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, з урахуванням збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2018 по 08.08.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, з урахуванням збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції приймаючи таке рішення виходив з того, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до пункту 11 розділу 1, пункту 7 розділу ХХVІІІ Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовців під час перебування у розпорядженні підлягає перерахунку в разі збільшення не лише посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а і у разі зміни щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, внаслідок чого, на думку суду, ухвалив неправильне рішення.

Доводи позивача про те, що останнім днем перебування позивача у розпорядженні є 09.08.2019, суд апеляційної інстанції вважав безпідставними, оскільки саме з цього дня позивач виключений із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби у запас. Зважаючи на це, цей день не береться до уваги для перерахунку грошового забезпечення позивача.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважав, що відповідач безпідставно не зробив перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 01.08.2018 по 08.08.2019, з урахуванням змін грошового забезпечення за посадою, яку позивач обіймав до направлення в розпорядження військового прокурора Західного регіону України, у тому числі окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, а також у разі зміни щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов в цій частині необхідно задовольнити частково, шляхом визнання бездіяльності відповідача щодо незабезпечення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2018 по 08.08.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, з урахуванням збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення та зобов`язати відповідача вчинити відповідні дії.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що ця вимога є передчасною, оскільки остаточного розрахунку з позивачем відповідач не провів, а тому неможливо встановити час затримки виконання розрахунків при звільненні.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати частково рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 в частині визначення періоду протиправною бездіяльності військової прокуратури Західного регіону України і встановлення останньої дати для зобов`язання перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 у справі № 380/404/20 і ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд, про часткове задоволення позовних вимог, а саме: визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо незабезпечення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2018 по 09.08.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, з урахуванням збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення; зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2018 по 09.08.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, з урахуванням збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 24 Закону України «про військовий обов`язок і військову службу» у поєднанні з положеннями Порядку № 260 щодо визначення часу закінчення військовослужбовцем військової служби і визначення останнього дня, в якій він має право на отримання грошового забезпечення у подібних правовідносинах.

Також скаржник вважає, що судом неправильно застосовано пункт 1 Розділу ХХХІ (Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби) Порядку № 260, яким визначено, що включно по день виключення військовослужбовця зі списків особового складу йому виплачується грошове забезпечення.

Позиція інших учасників справи

Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Рух касаційної скарги

21.12.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Мартинюк Н. М., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 380/404/20.

Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За змістом пункту 1 розділу ХХХІ Порядку № 260 грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується, зокрема: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади; військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які на день звільнення з військової служби перебувають у розпорядженні або звільнені від посад, - із дня одержання військовою частиною наказу або письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за 5 днів (не враховуючи час здавання справ та посади в разі тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою).

Відповідно пункту 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Абзацами 1 та 3 пункту 242 Положення № 1153/2008 передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Предметом касаційного оскарження у цій справі є визначення дати закінчення військової служби військовослужбовцем Збройних Сил України (позивачем) і останньої дати отримання ним грошового забезпечення при звільненні з військової служби.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом військового прокурора Західного регіону України від 08.08.2019 № 577к полковника юстиції ОСОБА_1 виключено з 09.08.2019 із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби у запас відповідно до підпункту «і» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади») та направлено до Личаківсько-Залізничного ОРВК м. Львова Львівської області для постановки на військовий облік.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про те, що останнім днем його перебування у розпорядженні є 09.08.2019, оскільки саме з цього дня позивач виключений із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України та усіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби у запас. Зважаючи на це, на думку суду, цей день не береться до уваги для перерахунку грошового забезпечення позивача.

Верховний Суд вважає помилковим такий висновок суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Початок і закінчення проходження військової служби визначається статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Так, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Таке виключення зі списків особового складу частини оформлюється наказом військової частини (військового навчального закладу, установи тощо), в списках якої перебуває звільнений військовослужбовець.

Крім того, за змістом пункту 1 розділу ХХХІ Порядку № 260 включно по день виключення військовослужбовця зі списків особового складу йому виплачується грошове забезпечення.

Отже, системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить, що закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо), про що приймається наказ. Тобто, до моменту прийняття наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, останній вважається таким, що проходить військову службу.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 810/2184/16.

З огляду на наведене, останнім днем перебування позивача у розпорядженні військового прокурора Західного регіону України є день виключення його із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, а саме: 09.08.2019.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного суду від 24.10.2019 у справі № 821/1226/16, від 10.09.2020 у справі № 806/1149/16, від 03.12.2020 у справі № 140/3179/19 день звільнення працівника є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня.

Тому Верховний Суд уважає помилковим зазначення судом апеляційної інстанції останнім днем перебування позивача у розпорядженні прокуратури Західного регіону України 08.08.2019, оскільки позивач виключений зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України 09.08.2019, отже, закінченням проходження військової служби позивачем є день виключення його зі списків особового складу прокуратури Західного регіону України, тобто 09.08.2019.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 351 КАС України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає зміні в частині зазначення дати закінчення позивачем військової служби і останньої дати отримання ним грошового забезпечення при звільненні з військової служби, шляхом викладення третього та четвертого абзаців резолютивної частини рішення суду апеляційної інстанції у новій редакції та зміни мотивувальної частини судового рішення суду апеляційної інстанції.

В іншій частині оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін.

Що стосується вимог касаційної скарги про часткове скасування рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.20210, то з врахуванням висновків, викладених Верховним Судом в результаті перегляду цієї справи в касаційному порядку, ці вимоги задоволенню не підлягають.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 змінити у мотивувальній частині щодо мотивів задоволення позовних вимог, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 змінити, виклавши третій та четвертий абзаци її резолютивної частини у наступній редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність Військової прокуратури Західного регіону України щодо незабезпечення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2018 по 09.08.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, з урахуванням збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення.

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2018 по 09.08.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, з урахуванням збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення.».

В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк В.М. Соколов