Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2018 року у справі №815/3882/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №815/3882/17

адміністративне провадження №К/9901/9400/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (суддя - Кравченко М.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (судді: Осіпов Ю.В., Димерлій О.О, Скрипченко В.О.) у справі №815/3882/17 за позовом ОСОБА_2 до Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 1 вересня 2015 року №20393-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на помилковість нарахування контролюючим органом йому грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 1 вересня 2015 року №20393-17. Стягнуто на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 640,00 грн.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходи з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, прийнятого без врахування рішення про встановлення місцевих податків та зборів, яким встановлено зменшення бази оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи - платника податку для житлового будинку - на 250 кв. метрів, зважаючи на те, що житлова площа належного позивачеві у 2014 році житлового будинку складала 188,2 кв. м. (база оподаткування), а застосована законодавством пільга складала 250 кв. м., у зв'язку з чим, нарахування податкового зобов'язання позивачу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2014 році є незаконним.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, належного та всебічного дослідження матеріалів справи, зважаючи на наявний у позивача обов'язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень підпункту 265.5.1 пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 6 березня 2012 року по 30 грудня 2014 року був власником житлового будинку загальною площею 596,5 кв.м., житловою площею 188,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 про що свідчить наявна у матеріалах справи інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У подальшому, позивач подарував ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках зазначений вище житловий будинок загальною площею 596,5 кв.м. та житловою площею 188,2 кв.м., на підставі договору дарування від 30 грудня 2014 року.

Контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №20393-17 від 1 вересня 2015 року, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 15 285,44 грн за 2014 рік.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до розрахунку податкового зобов'язання, складає за період з січня по березень 2014 року - (188,2 кв. м. * (188,2 кв. м.) * 12,18) /12 * 3) = 573,07 грн, за період з квітня по грудень 2014 року (596,5 кв. м. * (596,5 кв. м.) * 32,886)/12 * 9) = 14 712,37 грн.

Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.04.2014) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 265.2.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 265.3 статті 265 Податкового кодексу України базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

У разі наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об'єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної житлової площі таких об'єктів з урахуванням норм підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті.

Відповідно до підпункту 265.5.1 пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

За змістом 265.5.2 пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України, врегульовано, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах:

а) не більше 1% - для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв.м., або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв.м.;

б) 2,7% - для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв.м., або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв.м.;

в) 1% - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 кв.м.;

г) 2,7% - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 кв.м.

Відповідно до положень підпункту 265.4.1 пункту 265.4 статті 265 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів;

в) для різних видів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Пільги із сплати податку не надаються на об'єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне податкове повідомлення рішення фактично складається з сум податкових зобов'язань за періоди з січня по березень 2014 року та з квітня по грудень 2014 року.

Так, контролюючим органом визначено позивачу суму грошового зобов'язання за період з січня по березень 2014 року у розмірі 573,07 грн.

Рішенням Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради від 5 березня 2013 року №129-22-2013р. затверджено «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території села Поляниця» (далі - Положення).

Відповідно до пункту 4.1 вказаного Положення базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості.

А згідно з пункту 5.1 зазначеного Положення, база оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа - платника податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Відповідно до пункту 6.1 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території села Поляниця ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюються в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку складає 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку відносно протиправності позбавлення позивача податкової пільги щодо зменшення на 250 кв. метрів, бази оподаткування спірно об'єкта житлової нерухомості житлова площа якого складає 188,2 кв. метрів, у зв'язку з чим, у цій частині спірне податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Крім того, контролюючим органом нараховано грошове зобов'язання позивачу за період з квітня по грудень 2014 року у сумі 14 712,37 грн.

Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» було внесено зміни до статті 265 Податкового кодексу України, де визначено базою оподаткування не житлову площу об'єкта житлової нерухомості, а загальну площу.

Так, з 1 квітня 2014 року набрала сили нова редакція статті 265 Податкового кодексу України, відповідно до якої протягом періоду з 1 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року розмір ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не змінився, проте законодавцем було внесено зміни до бази оподаткування, а саме, з 1 квітня 2014 року оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є не житлова площа нерухомості, а її загальна площа.

Відповідно до змісту статті 265 Податкового кодексу України, до місцевих податків входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до змісту статті 265 Податкового кодексу України, до місцевих податків входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Отже, податок на нерухоме майно є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, зокрема, і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно із підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

При цьому, згідно пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, прийняття нових податків або їх зміна, практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2014 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2013 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради від 26 січня 2015 року №254-41-2015 було затверджено в новій редакції Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території села Поляниця, у той же час, з урахуванням наведених нормативних приписів таке рішення не може бути застосоване в ретроспективі, тобто до правовідносин, що мали місце у 2014 році до його прийняття.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення вимог позивача про визнання протиправним і скасування спірного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного суду України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі №815/3882/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду