Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

13 березня 2018 року

справа №804/5228/17

адміністративне провадження №К/9901/5137/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року (суддя - Голобутовський Р.З.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (судді - Головко О.В., Ясенова Т.І., Суховаров А.В.) у справі №804/5228/17 за поданням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Приватного акціонерного товариства «ХайдельбергЦемент Україна» про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна,

у с т а н о в и в:

У серпні 2017 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - заявник у справі, скаржник у справі, податковий орган) звернувся до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна Публічного акціонерного товариства «ХайдельбергЦемент Україна» (далі - Товариство).

Заява обґрунтована тим, що Товариство відмовило заявнику у справі у допуску до позапланової виїзної перевірки, що є підставою для застосування адміністративного арешту майна Товариства.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 16 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, закрив провадження в адміністративній справі №804/5228/17 та роз'яснив заявнику у справі, що питання про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна у випадку, коли між сторонами існує спір про право, має вирішуватися адміністративним судом, але в порядку позовного провадження.

У поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права скаржник у справі просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та направити справу для продовження розгляду у суд першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не у повній мірі з'ясували обставини справи, що призвело до невірного їх застосування та неправильного вирішення справи щодо закриття провадження у справі та неможливості здійснення контролюючим органом повного адміністративного арешту майна.

У відзиві на касаційну скаргу представник Товариства зазначає про правомірність оскаржуваних рішень та безпідставність касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування в них норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

Наказом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25 липня 2017 року №1609 призначено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальності «БП Стройіндустрія» за березень, квітень 2016 року, квітень 2017 року.

Проте, уповноважені особи Товариства 14 серпня 2017 року не допустили фахівців податкового органу до перевірки, посилаючись на відсутність підстав для її проведення, про що складено відповідний акт від 14 серпня 2017 року за № 46/26-10-46-00292923.

Також, 14 серпня 2017 року Товариство звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу податкового органу № 1609 від 25 липня 2017 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

У зв'язку з відмовою Товариства від допуску до проведення перевірки, підрозділом податкового контролю відповідно до Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року № 568, складено подання від 14 серпня 2017 року про накладення адміністративного арешту, на підставі якого 15 серпня 2017 року заступником начальника управління-начальником відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків - Товариства, що, в свою чергу, стало підставою для звернення з даним поданням до суду.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті зазначеної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням.

З огляду на те, що Товариство оскаржило наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №1609 від 25 липня 2017 року, який став передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність спору про право та на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суд першої інстанції закрив провадження у справі, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

При цьому, закриваючи провадження у справі за поданням податкового органу у зв'язку з виявленням спору про право суд першої інстанції згідно з частиною другою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), роз'яснив позивачеві, що відповідні вимоги підлягають розгляду в адміністративних судах України, але в загальному порядку позовного провадження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі №804/5228/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Васильєва

В.П.Юрченко