Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа №816/1204/16

адміністративне провадження №К/9901/31148/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 (суддя - Ясиновський І.Г.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 (колегія суддів: Бенедик А.П., Мельнікова Л.В., Донець Л.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковськ Агро» до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковськ Агро", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.06.2016 року № 0001931401, № 0001941401, № 0000171305.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказувало, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що собівартість визначається в кінці виробничого циклу виготовлення сільськогосподарської продукції, а саме в останньому кварталі поточного року. До скороченої податкової декларації правомірно внесено суму придбаних послуг, оскільки послуги, що надавались контрагентами включені у вартість сільськогосподарської продукції, що реалізовувалась ТОВ "Новомосковська Агро" згідно контракту. Крім того, ТОВ "Новомосковськ Агро" сумлінно веде бухгалтерський облік, а саме: належним чином оформлені авансові звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, в яких зазначається підтвердження витрачених підзвітних сум. Всі авансові звіти були надані на перевірку, зауважень щодо їх оформлення не було.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 21.06.2016 №0001941401, №0000171305. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 21.06.2016 №0001931401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 6663,25 грн., в тому числі, за основним платежем в розмірі 5331 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1332,25 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про задоволення решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені контролюючим органом за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів оригіналу платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 24568,29 грн. не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а тому нарахування штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення від 21.06.2016 року №0001941401 протиправним та підлягає скасуванню. Також, оскільки відповідачем не доведено факту порушення позивачем пунктів п. 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» та відповідно отримання доходу фізичних осіб у загальній сумі 24568,29 грн, то суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, штрафних (фінансових) санкцій та пені на підставі податкового повідомлення-рішення №0001941401 від 21.06.2016 року застосовано до позивача безпідставно та неправомірно. Крім того, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Лан-Агро», а тому нарахування податковим органом суми грошового зобов`язання в розмірі 6663,25 грн. (в т.ч. за основним платежем в розмірі 5331 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1332,25 грн.) на підставі податкового повідомлення-рішення від 21.06.2016 року №0001931401 є протиправним.

Постановою суду апеляційної інстанції від 10.04.2017 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 скасовано в частині задоволення адміністративного позову Товариства щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 21.06.2016 №0001931401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 6663,25 грн., в тому числі, за основним платежем в розмірі 5331 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1332,25 грн. Прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено Товариству в задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 залишено без змін.

В частині, що стосується правил обігу готівки, то суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, щодо заниження сум ПДВ по господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ «Лан Агро» зауважив, що такі обставини підтвердились апеляційним розглядом справи.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з`ясовані неповно. За змістом касаційна скарга повторює доводи апеляційної скарги в частині порушень позивачем правил обігу готівки, з якої слідує те, що Товариство провело розрахунок за товари та послуги без подання одержувачем коштів платіжного документа.

Письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду даної справи.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги (оскаржуються лише в частині порушень позивачем правил обігу готівки), перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Полтавській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, за наслідками якої складено Акт №204/16-31-14-01-09/33014041 від 08 червня 2016 року.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- п.п.14.1.36, п.14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201, п.п.209.2, п. 209.5 ст. 209, п.п.209.7 п.209.15.1, п.209.15 ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 93910 грн, в тому числі по періодах за серпень 2013 року в сумі 5329 грн, січень 2015 року в сумі 49389 грн, жовтень 2015 року в сумі 887 грн та за грудень 2015 року в сумі 38305 грн;

- п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст.164, абз. "е", п.п. 164.2.17 ст. 164, п.164.5 ст. 164, п.п.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.170.9 ст.170, абз. "а", п.176,2 ст. 176 ПК України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 4352,99 грн;

- п.п.129.1.3 п.129.1 ст. 129 ПК України, в результаті чого нарахована пеня по податку на доходи фізичних осіб;

- абз. "б" п.176 ст. 176 ПК України, в результаті чого встановлено подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків і сум утриманого з них податку;

- п.3.1, 3.2, 7.39, 7.41 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 зі змінами та доповненнями: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів оригіналу платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 24568,29 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, ГУ ДФС у Полтавській області 21 червня 2016 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001941401, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 24568,29 грн;

- №0000171305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 8006,85 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 4335,57 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 3194,50 грн, пеня в сумі 476,78 грн;

- №0001931401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 117387,50 грн в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 93910 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 23477,50 грн.

Позивач, не погодившись із правомірністю вищевказаних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду із даним позовом, який судом апеляційної інстанцій був задоволений у названій вище частині, з чим погоджується Верховний Суд з огляду на наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення №637).

У відповідності до підпункту 2.11 пункту 2 Положення №637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 (чинного на час існування спірних правовідносин, далі - Указ Президента України № 436/95) у разі порушення суб`єктами господарювання встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум, а контроль за додержанням зазначених норм віднесено до компетенції органів державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби тощо (статті 3 Указу № 436/95).

Як установлено судами попередніх інстанцій, Товариство видавало готівкові кошти під звіт, недотримання порядку їх видачі та/або використання могло стати підставою для застосування положень абзацу 5 статті 1 Указу Президента України № 436/95.

При цьому, згідно із спірного податкового повідомлення-рішення від 21.06.2016 №0001941401 вбачається, що воно винесене, на підставі абзацу шостого статті 11 Указу Президента України № 436/95, у відповідності до якого штраф накладається на суб`єкта господарювання, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Таким чином, відповідачем було накладено на позивача санкцію за діяння яке ним не вчинялось, у зв`язку із чим Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про незаконність податкового повідомлення-рішення від 21.06.2016 №0001941401.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.06.2016 №0000171305 то Верховний Суд також вважає, що таке винесене відповідачем незаконно, оскільки на виконання приписів підпункту 165.1.11 пункту 165.1. статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права (оскаржені лише в частині порушень позивачем правил обігу готівки) при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення, а постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду