Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/2124/18 825/1070/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів:Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (суддя Скалозуб Ю.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (судді: Безименна Н.В. (головуючий), Кучма А.Ю., Аліменко В.О.) у справі № 825/1070/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3.) про стягнення податкового боргу в розмірі 25 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу 2014 року випуску з двигуном об'ємом 4461 куб.см., дата першої реєстрації 17.06.2014 року. Вказаний транспортний засіб підпадає під критерії об'єкта оподаткування, визначеного пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, а контролюючим органом прийнято податкове повідомленні-рішенні від 30.06.2016 № 30038-13, яке було направлено відповідачу та отримано останнім. В порядку п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України відповідачу надіслано податкову вимогу від 12.01.2017 № 25-17, що також була отримана відповідачем, проте податковий борг в добровільному порядку ОСОБА_3 не сплатив, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, позовні вимоги контролюючого органу задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 суму грошового зобов'язання у розмірі 25 000,00 грн.

Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що податкове повідомлення-рішення, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання із транспортного податку у 2016 році, є узгодженим та не було скасовано в судовому порядку, контролюючим органом вжито передбачені законодавством заходи з метою погашення боргу відповідачем, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 25 000,00 грн.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального права, вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень про задоволення позовних вимог контролюючого органу врахували постанову Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 825/1778/16, з якою відповідач не погодився та оскаржив її до суду касаційної інстанції. Доводів у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права скаржником не наведено. Також ОСОБА_3 вказує на недотримання судами попередніх інстанцій його права на судовий захист з огляду на те, що суди розглянули справу без виклику його в судове засідання.

Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області надало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про обґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень, зазначає, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 825/1778/16 набрала законної сили, а тому в силу ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суди першої та апеляційної інстанції при прийнятті рішень правомірно врахували обставини встановлені у справі № 825/1778/16. Таким чином, просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є власником легкового автомобіля марки "TOYOTA", модель "LAND CRUISER 200", 2014 року випуску, з об'ємом двигуна 4461 куб. см., дата першої реєстрації транспортного засобу 17.06.2014.

Контролюючим органом, на підставі пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 30038-13, яким ОСОБА_3 визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000,00 грн. Вказане повідомлення-рішення отримано відповідачем 01.08.2016 та оскаржено в судовому порядку.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у справі № 825/1778/16 позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено, податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 30038-13 скасовано. Проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року постанова першої інстанції скасована та прийнята нова, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На час розгляду цієї справи постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі № 825/1778/16 набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи вказані норми права колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги відповідача щодо безпідставного врахування судами попередніх інстанцій постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 825/1778/16, якою відмовлено у скасуванні податкового повідомлення - рішення про визначення відповідачеві податкового зобов'язання з транспортного податку, оскільки така постанова набрала законної сили, а встановлені в ній обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо посилання ОСОБА_3 на оскарження постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 825/1778/16 в касаційному порядку, то суд зазначає, що таке оскарження судового рішення є реалізацією особи права (відповідача) наданого Законом і жодним чином не впливає на момент набирання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції та не спростовує викладені в ньому висновки.

Приписами п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Податкове повідомлення - рішення не було скасовано в судовому порядку та є законним, а відповідно податкове зобов'язання є узгодженими, проте відповідачем в добровільному порядку та в установлені строки сплачено не було.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначений перелік заходів, направлених на погашення податкового боргу платника податків, що здійснюються податковим органом.

Згідно із п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пп. 95.2 та 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що контролюючим органом з метою погашення податкового боргу ОСОБА_3, відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, була направлена податкова вимога від 12.01.2017 № 25-17, яка отримана особисто відповідачем та оскаржена не була. Передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу, сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Враховуючи правильно встановлені судами обставини справи, зокрема, щодо несплати відповідачем суми податкового боргу в добровільному порядку, дотримання контролюючим органом порядку його стягнення, та враховуючи, що вжиті заходи не призвели до погашення боргу, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявленої контролюючим органом вимоги та наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 заборгованості.

Колегія суддів відхиляє також посилання ОСОБА_3 на порушення його права на судовий захист з огляду на те, що суди розглянули справу без виклику його в судове засідання, оскільки матеріали справи містять рекомендовані поштові повідомлення, з яких вбачається, що відповідач отримував повістки про виклик, окрім того в матеріалах справи наявна також заява представника відповідача - ОСОБА_4. (а.с.26) про розгляд справи у суді першої інстанції без особистої участі відповідача, відповідне прохання містить і апеляційна скарга.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 72, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), статті 59, 95 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 825/1070/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова