Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/6737/18 813/2430/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2014р. (суддя Гулкевич І.З.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015р. (судді Коваль Р.Й., Большакова О.О., Судова-Хомюк Н.М.)

у справі № 813/2430/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ

У березні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (далі Товариство) звернулось до суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління (далі ДПІ).

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ДПІ безпідставно дійшла висновку про заниження Товариством податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.03.2014.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2014р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015р., позов задоволено : визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 5.03.2014 №0000173910/3507 та №0000173910/3508; стягнуто на користь позивача 487,20грн. судового збору.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Товариство своїх заперечень на касаційну скаргу не надало.

22.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання Товариством вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат по взаєморозрахунках з контрагентами відповідачем складено акт від 18.02.2014.

В акті зазначено, що Товариством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 7 701 027 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 966 781, 4грн.

На цій підставі відповідачем 05.03.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000173910/3507, згідно якого позивачу було нараховане податкове зобов'язання за податком на додану вартість на суму 1 450 172, 1 грн., в т.ч. 966 781, 4 грн. за основним платежем та 483 390, 7 грн. за штрафними санкціями;

- №0000183910/3508 яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 7 701 027 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень мотивує тим, що за результатами перевірки виявлені факти, що господарські операції Товариства з контрагентами: ТОВ «Вторма-Тернопіль», ТОВ «Вторма-Львів», ПП «Бровари-Вторма», ТОВ «Сікоя», ПП «В2 Сервіс» та ФОП Могилка О.М. носили фіктивний характер.

Задовольнивши адміністративний позов суди попередніх інстанцій послались на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності з боку Товариства порушень під час виконання господарських договорів з вищезазначеними контрагентами; укладені господарські угоди виконано у повному обсязі; надані Товариством податкові накладні та інші документи бухгалтерської звітності відповідають вимогам закону, а тому викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинами справи.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Податкового Кодексу України та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на прибуток та на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовувалися статтями 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтями 14, 185, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів

Попри це, судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що діяльність контрагентів Товариства носила протиправний характер; що ДПІ має докази того, що останніми не сплачувався податок на додану вартість; що вони не здійснювали та не мали можливості здійснювати господарську діяльність на виконання укладених з позивачем угод і що відображені у податковій звітності угоди реально не виконувались.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість адміністративного позову, не забезпечивши повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер