Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/943/17 803/1179/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року (Ковальчук В.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (Нос С.П., Кухтей Р.В., Яворський І.О.) у справі №803/1179/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог та рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_5.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 червня 2017 року №0016801307, №0016841307, №0017371307, рішення від 8 червня 2017 року №0017131307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 8 червня 2017 року №Ф-0017101307, від 7 серпня 2017 року №Ф-7445-17 та податкової вимоги від 31 липня 2017 року №19077-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що недотримання податковим органом вимог щодо підстав та процедури проведення перевірки свідчить про її незаконність та нівелює правові наслідки такої перевірки, а тому спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, задоволено позовні вимоги. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 8 червня 2017 року №0016801307, №0016841307, №0017371307. Визнано протиправним та скасовано рішення від 8 червня 2017 року №0017131307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 8 червня 2017 року №Ф-0017101307, від 7 серпня 2017 року №Ф-7445-17. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 31 липня 2017 року №19077-17. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 8 000,00 грн сплаченого судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з недотримання контролюючим органом вимог щодо процедури проведення перевірки платника податків, що свідчить про її незаконність та нівелює правові наслідки такої перевірки, а відтак є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати Волинського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_5

У доводах касаційної скарги відповідач обмежується виключно цитуванням норм матеріального та процесуального права, посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у правомірності призначення та проведення перевірки, зважаючи на необґрунтованість відмови платника податків від проведення такої перевірки, натомість доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права не наводить.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі наказу від 21 квітня 2017 року №766 та направлення від 20 квітня 2017 року №428 уповноваженими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_5 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 квітня 2014 року по 31 грудня 2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2014 року по 31 грудня 2016 року, про що складено акт №1291/03-20-13-07/НОМЕР_1 від 12 травня 2017 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1 та 44.3 статті 44, підпунктів 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 361 368,26 грн, в т.ч. за 2014 рік на суму 24 036,72 грн, 2015 рік на суму 157 386,71 грн та за 2016 рік на суму 179 944,83 грн.; підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункт 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму військового збору на загальну суму 27 329,78 грн.; пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, пункту 183.10 статті 183, частини «а» пункту 185.1. статті 185, частини «а» пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 122 601,00 грн, пункту 2 частини 1 статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI та підпункту 3 пункту 5 розділу IV наказу Мінфіну України №449 від 20 квітня 2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 224 087,04 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 8 червня 2017 року №0016841307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних у загальному розмірі 34 162,23 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 27 329,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 6 832,45 грн; №0016801307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 151 275,00 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 121 020,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 30 255,00 грн; №0017371307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 451 710,33 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 361 368,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 90 342,07 грн.

Крім того, контролюючим органом прийнято рішення №0017131307 від 8 червня 2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 41 981,55 грн.

Відповідачем також винесено вимоги від 8 червня 2017 року №Ф-0017101307 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 224 087,04 грн ; від 7 серпня 2017 року №Ф-7445-17 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 267 797,67 грн., у тому числі недоїмки в розмірі 225 476,12 грн. та штрафу в розмірі 42 321,55 грн; від 31 липня 2017 року №19077-17 про сплату суми боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в загальному розмірі 718 421,24 грн, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 511 425,94 грн, військового збору в розмірі 41 62,23 грн, податку на додану вартість в розмірі 172 832,95 грн, збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, нарахованого до 1 січня 2015 року у розмірі 0,12 грн.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За змістом пункту 75.1.2. статті 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна перевірка позивача проведена на підставі наказу від 21 квітня 2017 року №766 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_5.» та направлення №428 від 20 квітня 2017 року.

При цьому, дата направлення на проведення перевірки передує даті видачі наказу, що суперечить приписам пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, у частині зазначення у направленні про проведення перевірки реквізитів наказу про проведення перевірки.

З метою вручення позивачу наказу та направлення на проведення перевірки уповноваженою особою контролюючого органу здійснено виїзд за адресою реєстрації суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) однак за вказаною адресою позивач був відсутній, про що складено акт відсутності за місцезнаходженням №855 від 21 квітня 2017 року.

Так, 26 квітня 2017 року уповноваженою особою контролюючого органу в приміщенні відповідача, було пред'явлено позивачу наказ №766 та направлення №428 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, які він відмовився підписати, про що складено акт №1140 відмови від отримання наказу №766 та підпису направлення №428.

Зважаючи на положення статті 81 Податкового кодексу України, у відповідності до якого, акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення документальної виїзної перевірки, а також, беручи до уваги наявність акту про відсутність за місцезнаходженням платника податків, який складено до моменту вручення наказу та направлення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що податковим законодавством не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу у разі відмови платника податку від одержання наказу на проведення перевірки та від підпису у направленні на перевірку, без виходу за місцезнаходженням такого платника податків після складення акту про таку відмову в отриманні наказу та підписання направлення, що свідчить про протиправність проведення контролюючим органом перевірки позивача.

Здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, а тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутні підстави для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 803/1179/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова