Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №825/1104/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2019 року

Київ

справа №825/1104/17

провадження №К/9901/33899/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини В1688 про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Клопот С. Л., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Василенка Я. М., суддів: Кузьменка В. В. . Шурка О. А.

І. Суть спору

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини В1688, в якому просив:

1.1. визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо ненадання довідки про вартість речового майна, що належить позивачу до видачі;

1.2. зобов'язати Військову частину В1688 провести відповідні розрахунки з виплати позивачу грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно та видати йому довідку про вартість речового майна, що належить йому до видачі.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його було звільнено з військової служби.

2.1. Позивач стверджує, що внаслідок звільнення з військової служби у нього виникло право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення.

2.2. Натомість, на дату виключення його зі списків Військової частини В1688 позивачу не було надано довідку про вартість речового майна, що належить до видачі.

2.3. Позивач вказує, що з метою проведення розрахунків та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за час проходження військової служби позивач звернувся до Військової частини В1688 із заявами від 05 травня 2016 року та 18 березня 2017 року щодо йому довідки про вартість речового майна, що належить йому до видачі, однак відповідачем відмовлено в наданні такої довідки.

2.4. Вважаючи, що при звільненні з військової служби відповідачем протиправно не було видано речове майно повністю чи виплачено грошову компенсацію замість неотриманого речового майна, а відтак порушено статтю 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункти 2,3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про зобов'язання виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно та видати йому довідку про вартість речового майна, що належить йому до видачі.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом командира Військової частини В1688 від 05 травня 2016 року № 101 відповідно до Указу Президента України від 25 березня 2016 року № 115/2016 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "є" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виключено зі списків особового складу Військової частини В1688 і знято з усіх видів забезпечення.

4.21 березня 2017 року позивач звернувся до Військової частини В1688 із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та видачу речового майна.

5. На вказану заяву відповідачем надано відповідь від 04 квітня 2017 року за вих. № 289, зміст якого свідчить, що останній не визнає наявності заборгованості по речовому майну.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, в позові відмовлено.

8. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не звертався до Військової частини В1688 з рапортом (заявою) про надання йому довідки про вартість речового майна, а відтак у відповідача відсутній обов'язок щодо видачі позивачу довідки про вартість речового майна, що належить йому до видачі та щодо проведення відповідних розрахунків з виплати позивачу грошової компенсації за належне, але неотримане ним речове майно.

9. Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

10. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

11. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами попередніх інстанцій, що право на отримання грошової компенсації замість речового майна передбачений приписами Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.

11.1. Наголошує, що законодавство не зобов'язує позивача звертатись до Військової частини В1688 з рапортом (заявою) щодо надання йому довідки про вартість речового майна для здійснення розрахунку, адже це обов'язок відповідача встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №
178.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

13. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Частиною 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року (далі - ~law17~), було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

19. Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-III "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію ~law19~ зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

20. Законом України від 03 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" ~law21~ викладено в новій редакції, а також ~law22~ доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

21. При цьому положення ~law23~ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

22. Пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 (далі - Положення № 1444) передбачав, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно, виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

23. Вищевказане Положення № 1444 втратило чинність 04 березня 2016 року.

24. За змістом ~law24~ в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

25. Відповідно до наведеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 16 березня 2016 року № 178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

26. Пунктами 2,3 Порядку № 178, визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.

27. Згідно з пунктом 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

28. За приписами пункту 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

29. Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (далі - Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

29.1. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

VI. Позиція Верховного Суду

30. З аналізу позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що підставою звернення до суду слугувала відмова відповідача щодо невиплати військовою частиною грошової компенсації вартості недоотриманого речового забезпечення відповідно до Порядку № 178, у зв'язку з його звільненням з військової служби та припиненням службових відносин.

31. Тобто у цьому випадку мова йде про захист порушеного права позивача на грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно.

32. Ужитий у КАС України термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

33. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

34. Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

35. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються частин 1 та 2 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

36. Зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.

37. Як вбачається з матеріалів справи позивачем пред'явлено позов про стягнення компенсації за неотримане речове майно за час проходження військової служби.

38. Наведене свідчить про те, що спір фактично виник між особою, яка проходила військову службу та суб'єктом владних повноважень, а отже, є публічно-правовим.

39. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 2-а-3097/2007 (провадження № 11-695апп18).

40. З матеріалів справи вбачається, що наказом командира Військової частини В1688 від 05 травня 2016 року № 101 відповідно до Указу Президента України від 25 березня 2016 року № 115/2016 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "є" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виключено зі списків особового складу Військової частини В1688, знято з усіх видів забезпечення та проведено остаточний розрахунок із виплати належних позивачу при звільненні сум.

41. При цьому питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно вирішено не було.

42. Висновок судів попередніх інстанцій зводиться до того, що позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача із заявою від 05 травня 2016 року, як зазначив позивач у позові, стосовно надання йому довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

43. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відсутності бездіяльності у суб'єкта владних повноважень з приводу ненадання довідки про вартість речового майна, що належить позивачу до видачі, оскільки останнім не доведено звернення до відповідача із заявою про надання такої довідки.

44. Водночас, аналіз норм ~law28~, абзаців першого, третього пункту 242 Положення № 1153/2008, а також пунктів 2,3 Порядку № 178, в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна.

45. При цьому застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

46. Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

47. На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

42. Слід зазначити, що 18 березня 2017 року позивач звернувся до Військової частини В1688 із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, що, зокрема, передбачено пунктом 4 Порядку № 178, однак відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, вважаючи, що у позивача відсутнє право на отримання грошової компенсації замість речового майна.

43. Враховуючи, що за приписами пункту 4 Порядку № 178 для отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у разі звільнення військовослужбовець повинен подати заяву (рапорт), на підставі якого командир (начальник) військової частини видає відповідний наказ, Верховний Суд вважає необхідним зобов'язати відповідача провести розрахунок неотриманого речового майна та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно на підставі заяви позивача від 18 березня 2017 року.

44. З огляду на приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

45. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

46. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права в частині, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання Військової частини В1688 провести відповідні розрахунки з виплати позивачу грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно, з прийняттям нового рішення, а в частині позовних вимог оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі № 825/1104/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Військової частини В1688 про зобов'язання провести відповідні розрахунки з виплати грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно.

3. Ухвалити у цій частині нове рішення у справі № 825/1104/17.

4. Зобов'язати Військову частину В1688 провести розрахунок неотриманого ОСОБА_1 речового майна та виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

5. В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі № 825/1104/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич