Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 465/676/17

адміністративне провадження № К/9901/44129/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 465/676/17

за позовом ОСОБА_2 до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про призначення, нарахування та виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам а покриття витрат на проживання;

за касаційною скаргою Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Франківського районного суду міста Львова (суддя Кузь В. Я.) від 26 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Макарика В. Я., Гуляка В. В., Глушка І. В.) від 15 червня 2017 року, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просила:

- зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 01 листопада 2016 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивачки судовий збір, сплачений при зверненні з позовом до суду у розмірі 640 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що є внутрішньо переміщеною особою, з 24 грудня 2014 року по 23 квітня 2015 року отримувала адресну допомогу на покриття виплат на проживання у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Відмову відповідача у призначенні щомісячної адресної допомоги на підставі п. 7 Порядку надання адресної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, вважає протиправною та такою, що порушує її права та законні інтереси, оскільки з 28 листопада 2015 року офіційно працевлаштувалась, а тому на загальних підставах набула право на отримання від держави щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

3. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 26 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено:

- зобов'язано Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради призначити, нарахувати та виплатити внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_2 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1) щомісячну адресну допомогу на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг починаючи з 01 листопада 2016 року.

- стягнуто з рахунку бюджетних асигнувань Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1) судові витрати з розгляду даної справи в розмірі 649 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Франківського районного суду м. Львова від 26 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. ОСОБА_2 у запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України 18 серпня 2017 року, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Франківського районного суду м. Львова від 26 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року - без змін.

7. Вищим адміністративним судом справу до розгляду призначено не було.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 22 березня 2018 року касаційну скаргу Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Франківського районного суду міста Львова від 26 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі № 465/676/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач - ОСОБА_2 перебуває на обліку у Франківському відділі соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, як особа, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 16 грудня 2014 року № 1330000372 /а. с. 4/.

12. Позивачу була призначена та виплачувалась щомісячна адресна допомога, в тому числі на оплату комунальних послуг, з 24 грудня 2014 року по 23 лютого 2015 року в сумі 442 грн. щомісячно, з 24 лютого 2015 року по 23 квітня 2015 року у розмірі 221 грн. щомісячно.

13. Надалі виплати позивачу припинені на підставі п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі і на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, оскільки ОСОБА_2 не змогла протягом вище зазначеного періоду влаштуватися на роботу, в тому числі за допомогою Центру зайнятості.

14. 28 липня 2015 року позивач офіційно працевлаштувалась бухгалтером ПАТ «Львівський хімічний завод», що підтверджується довідкою ПАТ «Львівський хімічний завод» від 24 січня 2017 року № 40 /а. с. 5/.

15. 29 липня 2015 року у зв'язку із зміною обставин звернулась до відповідача для оформлення виплати адресної допомоги, однак їй було усно відмовлено.

16. 01 листопада 2016 року ОСОБА_2 подала всі необхідні документи для оформлення адресної допомоги внутрішньо-переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі і на оплату житлово-комунальних послуг, у відділення № 10013/0325 АТ «Ощадбанк» за адресою: вул. Володимира Великого, буд. 63.

17. 27 грудня 2016 року позивач письмово звернулася до відповідача з листом, в якому просила надати інформацію стосовно призначення їй адресної допомоги /а. с. 6/.

18. Листом від 05 січня 2017 року № 260309-142 відповідач повідомив позивача, що у призначенні виплат щомісячної адресної допомоги на наступний шестимісячний термін їй відмовлено на підставі п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі і на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 /а. с. 7/.

19. Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що позивач, офіційно працевлаштувавшись, знову набула на загальних підставах прав на отримання від держави щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим відмова відповідача у призначення такої допомоги є неправомірною.

21. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суди попередніх інстанцій виходили з наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин.

21.1. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

21.2. Згідно ст. 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

21.3. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

21.4. Відповідно до п. 2 постанови КМУ від 01 жовтня 2014 року за № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. Порядок ведення обліку осіб, які переміщуються, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Грошова допомога виплачується шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий відповідно до цього Порядку безоплатно в установі уповноваженого банку.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

21.5. Згідно п. 3 Порядку затвердженого Постановою КМУ № 505 особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п. 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

21.6. Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

21.7. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 212, що набрала чинності з 23 квітня 2015 року, пункт 3 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 доповнено абзацом «Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період. Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.»

22. Суди першої та апеляційної інстанцій, аналізуючи викладене дійшли висновку, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

23. Крім того, суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що ані постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 212, ані постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- Франківський відділ соціального захисту є структурним підрозділом управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, що є виконавчим органом Львівської міської ради, на яке покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення та звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», про що було зазначено в апеляційній скарзі, проте повністю проігноровано судом апеляційної інстанції та не надано висновку по суті зазначеної вимоги;

- враховуючи те, що ОСОБА_2 не працевлаштувалась протягом двох місяців з моменту призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, тобто з 24 грудня 2014 року, як це передбачено Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, тому підстав для виплати вищезазначеної допомоги чинним законодавством не передбачено;

- відповідач діяв правомірно, в межах чинного Порядку № 505.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач, офіційно працевлаштувавшись, знову набула на загальних підставах прав на отримання від держави щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим відмова відповідача у призначення такої допомоги є неправомірною.

26. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

28. Колегія суддів зазначає, що п. 6 Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, визначені виключні підстави, коли грошова допомога не призначається, серед яких відсутня така підстава, як звернення особи за призначенням грошової допомоги після припинення її виплати даній особі відповідно до п. 7 цього Порядку.

29. У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що позивач звернувшись до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги з наданням довідки з місця роботи, має право на призначення та виплату щомісячної адресної допомоги як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

30. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справах № 127/5805/17 (К/9901/20082/18), № 227/788/17 (К/9901/34728/17).

31. Доводи касаційної скарги щодо звільнення Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від сплати судового збору, що, на думку відповідача, унеможливлює стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

31.1. Відповідно п. 19 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється, зокрема, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення.

31.2. Отже, Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, що є виконавчим органом Львівської міської ради, на яке покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення, в силу закону звільняється від сплати судового збору при поданні адміністративного позову, апеляційної чи касаційної скарги тощо.

31.3. Проте, звільнення від сплати судового збору органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення, зокрема, як позивачів у справах, не звільняє їх від обов'язку відшкодувати судові витрати у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

32. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

33. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

34. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

36. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Франківського районного суду міста Львова від 26 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі № 465/676/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб