Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.07.2020 року у справі №803/3472/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року

м. Київ

справа № 803/3472/15

адміністративне провадження № К/9901/28247/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Державної фіскальної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від
14.07.2016 (суддя - Валюх В. М. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 (головуючий суддя - Старунський Д. М., судді: Багрій В. М., Рибачук А. І.) у справі № 803/3472/15.

встановив:

Державна фіскальна служба України звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17000,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2016, залишеною без змін ухвалою, Львівського апеляційного адміністративного суду від
17.11.2016, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фіскальна служба України оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог Державна фіскальна служба України зазначає, що в ході перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" податковий орган виявив порушення пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України та пункту 20 Положення №1251, у зв'язку з чим на підставі абзацу15 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" правомірно застосовано штраф. Проте, контролюючий орган позбавлено права на звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, чим порушено підпункт 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи прийняті у справі судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ГУ ДФС у Рівненській області проведена фактична перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, про що складено акт від 26.12.2014 № 000019.

На підставі вказаного акту перевірки ДФС України прийнято рішення № 000351 від
09.04.2015 про застосування фінансових санкцій в розмірі 17000,00 грн., згідно з яким до відповідача на підставі статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

У відповідності до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби, на підставі рішення суду, здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Вирішуючи даний спір судами встановлено, що рішення контролюючого органу № 000351 від 09.04.2015 про застосування фінансових санкцій в розмірі 17000,00

грн. було оскаржено в судовому порядку.

Так, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 у справі № 803/790/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" до ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Проте, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 у справі № 803/790/15-а скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення ДФС України про застосування фінансових санкцій № 000351 від 09.04.2015

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 у справі № 803/790/15-а, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення ДФС України про застосування фінансових санкцій № 000351 від 09.04.2015, а незаконність застосування до відповідача фінансових санкцій вказаним рішенням при розгляді цієї справи в силу вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не доказується, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги про стягнення з відповідача фінансових санкцій в розмірі 17000,00 грн., застосованих згідно із рішенням ДФС України № 000351 від 09.04.2015 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, керуючись частиною 5 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, з'ясовано, що постановою Верховного Суду від 16.06.2020 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 у справі № 803/790/15-а залишено без змін.

Отже, рішення попередніх інстанцій про відмову в позові про стягнення штрафних (фінансових) санкцій є правильними та підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

постановив:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 у справі № 803/3472/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ. В. Хохуляк Л. І. Бившева Т. М. Шипуліна