Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №826/2158/17

адміністративне провадження №К/9901/3789/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувшив порядку письмового провадження касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва в складі колегії суддів: Качура І.А., Федорчука А.Б., Келеберди В.І. від 06.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіної Н.М. від 11.12.2017 у справі №826/2158/17 за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року представник позивача ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства "Фідобанк", невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Постановляючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, визначений ст. 99 КАС України.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що лише 19.07.2016 було прийнято рішення №1262 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", а тому вважає, що лише з даної події можна встановити, чи було вчинено достатньо дій відповідачем для відновлення платоспроможності банку або чи вчинена ним бездіяльність. Вказує, що позивач є громадянкою ФРН та там проживає, що ускладнює можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у даній справі є бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства "Фідобанк", невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк".

Судами встановлено, що рішенням Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних" від 20.05.2016 року №8 ПАТ "Фідобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ФГВФО на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Фідобанк", інформацію про що було розміщено 20.05.2016 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України.

Рішення Правління Національного банку України від 20.05.2016 року №8 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.05.2016 року №8 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Фідобанк" є офіційними письмовими документами, які перебували в загальному доступі з моменту публікації в офіційних виданнях та були розміщені на офіційних сайтах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що про незадовільний фінансовий стан ПАТ "Фідобанк" та його неплатоспроможність, що на думку позивача є наслідком протиправної бездіяльності Нацбанку, що є предметом позову, позивач могла дізнатися з травня 2016 року.

Проте з позовною заявою представник позивача звернувся в лютому 2017 року, тобто після спливу встановленого шестимісячного строку.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд не вважає поважними причинами пропуску строку проживання позивача за кордоном, оскільки завдяки інтернет ресурів всі особи мають рівні можливості з ознайомлення з офіційними документами, що на їх думку порушують їх права.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що коли йдеться про дію нормативно-правового акта, то строк, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, починається з дня опублікування акта, незважаючи на те, що особа, на яку поширює дію цей акт, фактично ознайомилася з ним значно пізніше. Це пояснюється тим, що особа мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про цей акт у день його опублікування, якщо таке опублікування було зроблено у встановленому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які були об'єктивно непереборними, на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, а тому погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду