Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2022 року

Київ

справа №640/10934/19

адміністративне провадження № К/990/116/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів: Білак М.В., Радишевської О.Р.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року, постановлену в складі судді Маріуліної Л.О. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року, ухвалену в складі головуючого судді Василенка Я.М., суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови

У С Т А Н О В И В :

ТОВ «Інфокс» звернулось до суду першої інстанції з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 31.05.2019 №923 «Про накладання штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання», в частині пункту 2, яким передбачено вжиття заходів державного регулювання, а саме, зобов`язано департамент із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, підготувати та винести на засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг проект рішення щодо встановлення (зміни) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») шляхом його коригування в сторону зменшення, на суму 114 066, 47 тис. грн. (без податку на додану вартість), у тому числі: зменшення в структурі тарифу через недофінансування на суму 160 364.1 тис. грн. (без податку на додану вартість) та економію коштів Інвестиційної програми на 2017 рік на суму 288, 37 тис. грн. (без податку на додану вартість).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 травня 2019 року № 923 «Про накладання штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання» в частині коригування в сторону зменшення тарифів з централізованого водопостачання та водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») на суму 114 066, 47 тис. грн. (без податку на додану вартість), у тому числі: зменшення в структурі тарифу через недофінансування на суму 160 364,1 тис. грн. (без податку на додану вартість) та економію коштів Інвестиційної програми на 2017 рік у сумі 288, 37 тис. грн. (без податку на додану вартість).

У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року скасовано, справу №640/10934/19 направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

29 вересня 2021 року позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення адміністративного позову, шляхом зупинення дії пункту 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 923 від 31.05.2019 «Про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» про забезпечення позову задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року залишено без змін.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо наявності обґрунтованих ризиків виконання Департаментом із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, доручення НКРЕКП щодо підготовки та винесення на засідання Регулятора, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проекту рішення щодо встановлення (зміни) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ТОВ «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») шляхом його коригування в сторону зменшення на суму 114066,47 тис. грн. (без податку на додану вартість), відповідно до оскаржуваного пункту 2 постанови.

Вказав, що оскільки правомірність визначеної НКРЕКП суми коригування тарифу буде досліджуватись судом під час розгляду справи по суті, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до сплати споживачами послуг за тарифом на водозабезпечення та водовідведення, визначеного оскаржуваним пунктом 2 постанови НКРЕКП від 31.05.2019 № 923, що в свою чергу може призвести до незворотного порушення права третіх осіб у разі задоволення позовних вимог за результатами розгляду справи № 640/10934/19 по суті.

Також зазначив, що виконання Департаментом із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення перелічених вимог спірного пункту 2 постанови НКРЕКП від 31.05.2019 № 923 до вирішення питання про її законність та обґрунтованість може призвести до негативних наслідків та істотних складнощів та неефективності поновлення порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021, та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та грубе порушення норм процесуального права, Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначив, зокрема, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою приписи статей 4 5 КАС України, згідно з якими саме порушені права, свободи та інтереси породжують право на їх судовий захист, а тому і підстави для вжиття заходів забезпечення позову були відсутні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Так, як зазначалося, ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, зупинено дію оскаржуваного у цій справі пункту 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.05.2019 року №923 «Про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання» до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/10934/19.

Вказаним пунктом передбачено вжиття заходів державного регулювання, а саме, зобов`язано департамент із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, підготувати та винести на засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг проект рішення щодо встановлення (зміни) тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (Філія «Інфоксводоканал») шляхом його коригування в сторону зменшення, на суму 114 066, 47 тис. грн. (без податку на додану вартість), у тому числі: зменшення в структурі тарифу через недофінансування на суму 160 364.1 тис. грн. (без податку на додану вартість) та економію коштів Інвестиційної програми на 2017 рік на суму 288, 37 тис. грн. (без податку на додану вартість).

Тобто зміст цього пункту свідчить, що ним встановлено заходи організаційного характеру, зокрема, щодо підготовки проекту рішень з подальшою передачею на розгляд засідання НКРЕК. При цьому, підготовка зазначеного проекту не має для заявника жодних правових наслідків, у тому числі тих, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, розгляду та прийняттю рішення про зміну тарифів передує процедура, визначена статтями 14-16 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Таким чином, викладене в оскаржуваному пункті 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.05.2019 року №923 розпорядження є підставою лише для розгляду Комісією зазначеного питання у майбутньому, має організаційно-зобов`язуючий характер для Комісії (її структурних підрозділів) і не породжує жодних безпосередніх правових наслідків для позивача, а отже і не може бути предметом забезпечення позову.

На цій підставі колегія суддів доходить висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, підлягає задоволенню, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Враховуючи, що касаційний суд ухвалює рішення на користь сторони, яка є суб`єктом владних повноважень, у силу частини другої статті 139 КАС України з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Зважаючи на відсутність документального підтвердження понесених суб`єктом владних повноважень вищезазначених витрат, підстав для їх стягнення з позивача немає.

Керуючись статтями 341 344 349 351 355 356 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року скасувати, прийняти нову постанову.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С.А. Уханенко

Судді: М.В. Білак

О.Р. Радишевська