Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2020 року

Київ

справа №580/1445/19

адміністративне провадження №К/9901/26371/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Торговий дім «Корсунь» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року (головуюча суддя Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя Ісаєнко Ю.А., судді - Земляна Г.В., Мельничук В.П.) у справі №580/1445/19 за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Корсунь» до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним і скасування наказу,

установив:

У квітні 2019 року Приватне підприємство «Торговий дім «Корсунь» (далі - ПП «Торговий дім «Корсунь») звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ГУ ДФС у Черкаській області) про визнання протиправним і скасування наказу від 2 квітня 2019 року №689 «Про призначення документальної планової виїзної перевірки ПП «Торговий дім «Корсунь».

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 2 травня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено у ній підготовче засідання.

20 травня 2019 року відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі №580/1445/19 на підставі статей 238, 239 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває справа №580/1420/19 за позовом ПП «Торговий дім «Корсунь» до ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування наказу від 2 квітня 2019 року №689 «Про призначення документальної планової виїзної перевірки ПП «Торговий дім «Корсунь».

Розглянувши клопотання відповідача та викладені у ньому обставини, Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 травня 2019 року вирішив адміністративний позов Підприємства залишити без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №580/1420/19 між тими ж сторонами, в якому позивач заявляє аналогічні позовні вимоги із одних та тих самих підстав.

Шостий апеляційний адміністративний суд з таким висновком погодився й постановою від 13 серпня 2019 року й залишив ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року без змін.

Позивач звернувся із касаційною скаргою на вказані судові рішення, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. У касаційній скарзі її заявник посилається на те, у справі, на яку послалися суди (№580/1420/19), підстави позову є іншими, що виключає можливість залишення цієї позовної заяви без розгляду. Більш того, наголошує, що в матеріалах даної адміністративної справи копія позовної заяви у справі №580/1420/19 відсутня й судами не досліджувалася.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, якщо після відкриття провадження в адміністративній справі буде з`ясовано, що в провадженні цього або іншого суду вже є адміністративна справа про спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав, тоді суд повинен залишити позовну заяву без розгляду, оскільки не допускається розгляд двох однакових справ у різних провадженнях. При цьому, суд зобов`язаний співставити й порівняти три наведені вище елементи (сторони справи, предмет спору та його підстави) перед прийняттям такого процесуального рішення.

Судами встановлено, що предметом цієї адміністративної справи є визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 2 квітня 2019 року №689 «Про призначення документальної планової виїзної перевірки ПП «Торговий дім «Корсунь». Поряд із цим, суди встановили, що у провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №580/1420/19, в якій позивач заявляє аналогічні позовні вимоги.

Порівнюючи підстави адміністративних позовів у справі №580/1420/19 та у справі, що розглядається, апеляційний суд встановив, що в обох позовах позивач на їх обґрунтування посилався на одні й ті ж обставини щодо відсутності Підприємства у плані-графіку ДФС та періоду проведення перевірки, що, в свою чергу, охоплюється предметом позову у справі №580/1420/19 й, відповідно, буде досліджено саме в межах цього провадження.

Такі відомості встановлені судом апеляційної інстанції з пояснень представників позивача та ГУ ДФС у Черкаській області.

Більш того, як вбачається із постановлених у справі №580/1420/19 ухвал Черкаського окружного адміністративного суду, які розміщені Єдиному державному реєстрі судових рішень та є у відкритому доступі, позивач оскаржує наказ ГУ ДФС у Черкаській області від 2 квітня 2019 №689 про проведення документальної планової виїзної перевірки Підприємства, призначеної на підставі плану графіка перевірок на 2019 рік, і в позовній заяві посилається на те, що оскаржуваний наказ винесений без попереднього включення до плану-графіку перевірок на 2019 рік та з порушенням контролюючим органом визначеного періоду перевірки.

Окрім того, апеляційним судом було встановлено, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа №640/6454/19 за позовом ПП «Торговий дім «Корсунь» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій щодо включення Підприємства до плану-графіку проведення документальних перевірок на 2019 рік.

З огляду на викладене, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав до залишення позовної заяви ПП «Торговий дім «Корсунь» у цій справі без розгляду.

В контексті доводів касаційної скарги колегія суддів КАС ВС вважає за необхідне зазначити наступне.

У широкому змісті підставою адміністративного позову визнаються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. До таких обставин можна віднести такі юридичні факти, які підтверджують наявність або відсутність спірних правовідносин між сторонами та наявність порушення прав, свобод чи інтересів позивача.

При цьому, підставою позову можуть бути тільки юридичні факти, які тягнуть певні правові наслідки, а саме: виникнення, зміну та припинення правовідносин. Натомість фактичні дані справи до підстав позову не відносяться, оскільки такі лише підтверджують наявність або відсутність тих юридичних фактів, які складають підставу позову.

В даному випадку предметом позову є скасування наказу, правовою підставою - невідповідність дій відповідача положенням податкового законодавства при його прийнятті, а фактичними обставинами, з якими позивач пов`язує своє право вимоги, - безпідставність включення Підприємства до плану-графіку перевірок; відсутність Підприємства у плані-графіку перевірок, оприлюдненому на сайті ДФС України; різні дані щодо дати перевірки Підприємства у відкоригованому плані-графіку на сайті ДФС України; відсутність в наказі дати початку перевірки.

Отже, заявляючи про наявність різних підстав позову у справі №580/1420/19 та у справі, що розглядається, позивач описує додаткові доводи на обґрунтування заявлених позовних вимог про скасування наказу контролюючого органу, якими він міг доповнити свій первинний позов на будь-якій стадії розгляду справи. Такі обставини (фактично доводи) не утворюють нових підстав позову, на них можна акцентувати увагу суду від час дослідження іншої справи, й вони не зумовлюють необхідності заявляти новий позов.

Заявник касаційної скарги, з-поміж іншого, посилається на те, що судами не було досліджено змісту позовної заяви у справі №580/1420/19, однак такі доводи колегія суддів КАС ВС вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність певних обставин (фактів). За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 44 КАС України визначено обов`язок учасників справи подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Так, ПП «Торговий дім «Корсунь» перебуває у статусі позивача як у справі №580/1420/19, так і в справі, що розглядається. При цьому, наполягаючи на тих чи інших обставинах, позивач не був позбавлений процесуальної можливості надати до суду апеляційної інстанції примірник позовної заяви у справі №580/1420/19, автором якої він є, для дослідження. Однак, таким правом позивач не скористався, натомість, наголошував лише на тому, що копія іншої позовної заяви в матеріалах справи відсутня.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Визначення змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. При цьому, обов`язок щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються вимоги, покладено процесуальним законом на позивача.

Всупереч вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 44 КАС України позивачем в судах першої та апеляційної інстанції не було спростовано даних щодо обсягу і змісту заявлених підстав позову, відображених в судових рішеннях Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/1420/19, та їх суттєву відмінність від тих підстав, що сформульовані позивачем у справі №580/1445/19. Більше того, у разі, якщо позивач вважав той чи інший доказ недостовірним, він мав прав право заявляти про це суду і надати докази на його спростування.

Касаційний суд, у свою чергу, перевіряє правильність судових рішень на основі тих доказів, що були у розпорядженні судів першої та апеляційної інстанції на час розгляду справи. Тобто, якщо позивач не реалізував свого процесуального права в судах попередніх інстанції, то в суді касаційної інстанції він такого права вже позбавлений, оскільки касаційний суд не може встановлювати нові обставини справи або досліджувати докази (стаття 341 КАС України).

Посилання скаржника на обмеження права на доступ до суду є безпідставними, адже у провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває справа за його позовом до того ж відповідача з тим самим предметом, що і в цьому провадженні. Саме в межах розгляду іншої справи суд буде встановлювати предмет доказування, визначати коло засобів доказування, і, очевидно, що буде дослідувати план-графік перевірок та усі зміни до нього, які стосуються Підприємства. Позивач же наділений усім переліком прав і обов`язків сторони у цьому процесі: надавати пояснення, докази, та доводити їх переконливість.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, колегією суддів не встановлено порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалені судами рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства «Торговий дім «Корсунь» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська