Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.02.2019 року у справі №826/21585/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

Київ

справа №826/21585/15

адміністративне провадження №К/9901/28676/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016

у справі №826/21585/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Українські аграрні інвестиції» звернувся з позовом до Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників ДФС України в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 07.08.2015 №0000294050.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій ТОВ «Українські аграрні інвестиції» звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Українські аграрні інвестиції» зазначає, що судами попередніх інстанцій при винесенні судових рішень не враховані всі надані докази в сукупності, які підтверджують правомірність віднесення витрат, пов'язаних з придбанням товарів у ПП «Ан Транс». Як вважає позивач, реальність господарських операцій з ПП «Ан Транс» підтверджується первинними документами, які за формою і змістом відповідають вимогам законодавства. ТОВ «Українські аграрні інвестиції» вказує що, вирок суду про визнання винним директора контрагента у вчинені кримінального правопорушення, кваліфікованого, як фіктивне підприємництво - не має преюдиційного значення у даній адміністративній справі. На думку позивача, суди попередніх інстанцій не врахували, що у вироку на надавалась оцінка господарським операціям, а лише встановлено факт реєстрації контрагента.

Відповідач правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2019 попередній розгляд справи призначено на 12.02.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Українські аграрні інвестиції» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Ан Транс» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 23.07.2015 №31/28-10-40-50/33558346, яким встановлено порушення вимог:

пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, яке призвело до неправомірного віднесення у 2013 році до складу витрат, пов'язаних з придбанням товарів у ПП «Ан Транс», які не спричиняють, реального настання правових наслідків, на суму 7935200,00грн. Дане порушення призвело до заниження податку на прибуток на загальну сумі 1 507688грн. за 2013 рік.

Зазначені висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що позивачем було безпідставно віднесено до складу витрат витрати, пов'язані з придбанням товарів у ПП «Ан Транс», засновник та директор якого ОСОБА_2 вироком суду визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), а також тим, що ПП «Ан Транс» за юридичною (податковою) адресою не знаходиться, встановити фактичне місцезнаходження підприємства виявилось неможливим, основні засоби ведення фінансово-господарської діяльності, а саме складські, виробничі приміщення, транспортні засоби, фактичні трудові ресурси на підприємстві відсутні.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2015 №0000294050, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за податком на прибуток на суму 1884610,00грн., в т.ч.: 1507688,00грн. за основним платежем та 376922,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що фіктивність господарської діяльності контрагента позивача встановлена вироком суду, який набрав законної сили, первинні документи, які стали підставою для формування витрат у 2013 році, виписані особою, яка заперечує свою участь у господарській діяльності підприємства, і такі обставини несумісні з легальною господарською діяльністю.

Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи наведене, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Відомості, що містяться у податкових накладних, дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ТОВ «Українські аграрні інвестиції» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Міжрегіонального ГУ ДФС України - Центрального офісу з обслуговування великих платників Державної фіскальної служби України.

ТОВ «Українські аграрні інвестиції» і ПП «Ан Транс» в особі директора ОСОБА_2 було укладено договори купівлі-продажу від 13.05.2013 №21/05-К, 04.08.2013 №11/08-Я, предметом яких є поставка кукурудзи та ячменю.

Згідно умов договору від 13.05.2013 №21/05-К, ПП «Ан Транс» (продавець) зобов'язується поставити та передати у власність, а ТОВ «Українські аграрні інвестиції» (покупець) прийняти та оплатити кукурудзу фуражну врожай 2012 (товар) на умовах передбачених цим договором.

За умовами договору від 04.08.2013 №11/08-Я продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити ячмінь 3 класу врожай 2013 (товар) на умовах передбачених цим договором.

На підставі зазначених договорів виписані видаткові, товарно-транспортні та податкові накладні і за відповідними платіжними дорученнями перераховані кошти на рахунок ПП «АН Транс».

Зазначені видаткові та податкові накладні від імені контрагента позивача підписані його директором ОСОБА_2

Судами з'ясовано, що відповідно до протоколу допиту в рамках кримінального провадження №32014160000000149 ОСОБА_2, надав пояснення про те, що він не має жодного відношення до діяльності ПП «Ан Транс», будучи засновником та директором цього підприємства він не приймав участі в його господарській діяльності та розумів, що воно займається незаконною діяльністю, а також що він нікого не уповноважував на ведення фінансово-господарської діяльності ПП «Ан Транс» від його імені, рухом коштів не керував, товарів не купував та не продавав, жодних документів фінансово-господарської звітності після відкриття рахунків у банку не складав і не підписував, а також зазначив, що йому не відомо ТОВ «Українські аграрні інвестиції».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вироком Приморського районного суду м.Одеси від 07.11.2014 у справі №522/20533/14-к, який набрав законної сили, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України за кваліфікуючими обставинами - фіктивне підприємство, тобто придбання суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.. Зокрема, ОСОБА_2 надав згоду невстановленій особі на реєстрацію ПП «Ан Транс» на його ім'я без наміру займатися підприємницькою діяльністю та переслідуючи корисливу мету.

Зі змісту вироку вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та зазначав, що після виконання необхідних дій, які пов'язані з переоформленням підприємства, всі реєстраційні та засновницькі документи, а також печатку ПП «Ан Транс» ОСОБА_2 передав невстановленій слідством особі.

Суд касаційної інстанції вважає вірною позицію судів попередніх інстанцій, що первинні документи, які стали підставою для формування витрат підприємства, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

Касаційний суд погоджується, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судами вірно враховано, що надані позивачем первинні документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку, беручи до уваги обставини, встановлених вироком суду, який набрав законної сили,

Верховний Суд вказує, згідно правового висновку Верховного суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Платнику необхідно проявляти розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, що вироком суду, який набрав законної сили, встановлено факт фіктивності ПП «Ан Транс». Дана обставина є несумісною з легальною підприємницькою діяльністю, і первинні документи, які стали підставою для формування витрат ТОВ «Українські аграрні інвестиції» по операціям з контрагентом, підписані від імені ОСОБА_2, який заперечує свою участь у господарській діяльності товариства і у складанні та підписанні будь-яких бухгалтерських документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, є лише формально складеними і не надають належних та необхідних правових підстав для легалізації відображених у них господарських операцій.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду