Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

м. Київ

справа №804/15096/14

касаційне провадження №К/9901/9115/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 (суддя Ніколайчук С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 (головуючий суддя - Нагорна Л.М., судді: Мельник В.В., Юхименко О.В.) у справі № 804/15096/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ» звернулось до адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило: скасувати податкову вимогу від 03.06.2014 № 2044-25; зобов'язати відповідача вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» та інших інформаційних баз даних податкову вимогу від 03.06.2014 № 2044-25 та інформацію, внесену на її підставі; зобов'язати Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в інформаційній системі «Податковий блок» та інших інформаційних базах даних показники податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, задекларовані позивачем відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за перший квартал 2014 року, які змінено на підставі податкової вимоги від 03.06.2014 № 2044-25; встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання постанови в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 04.11.2014 адміністративний позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.03.2015 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступник Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2014, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступник Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 43, пункту 57.1 статті 57, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 2, 69, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що позивачем самостійно в рядку 23 «Авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісячно» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік відображено показник 89413,00 грн., що є самостійно визначеним грошовим зобов'язанням, у зв'язку з несвоєчасною сплатою якого й прийнято оскаржувану податкову вимогу.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в 2013 році Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ» введено в експлуатацію сонячну електростанцію та укладено з Державним підприємством «ЕНЕРГОРИНОК» договір від 18.11.2013 № 9982/02 на поставку виробленої електроенергії.

03.03.2014 позивачем подано до органу доходів і зборів податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в якій зазначено про сплату щомісячних авансових внесків у розмірі 89413,00 грн.

29.04.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ» засобами телекомунікаційного зв'язку скеровано на адресу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2014 року, в якій відкориговано авансові внески з податку на прибуток за період з квітня 2014 року по лютий 2015 року до 0,00 грн.

З огляду на несплату позивачем авансових внесків, визначених у податковій звітності за 2013 рік, контролюючим органом прийнято податкову вимогу від 03.06.2014 № 2044-25, згідно з якою повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ» про те, що станом на 02.06.2014 за ним обліковується податковий борг у розмірі 89413,00 грн. за узгодженими грошовими зобов'язаннями.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 131.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За змістом статті 149 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 57.1 статі 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За правилами ж підпункту «в» пункту 17 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строком на 10 років, починаючи з 01.01.2011, звільняється від оподаткування податком на прибуток підприємств прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств галузі електроенергетики (клас 40.11 група 40 КВЕД ДК 009:2005), які виробляють електричну енергію виключно з відновлювальних джерел енергії.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що за підсумками першого кварталу 2014 року позивач не отримував оподатковуваний прибуток від проведення фінансово-господарської діяльності, а займався виключно виробництвом електроенергії з відновлюваних (альтернативних) джерел енергії, у зв'язку з чим згідно з пунктом 57.1 статі 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) отримав право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал та не здійснювати авансові внески у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року.

Керуючись наведеним положенням чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ» 29.04.2014 засобами телекомунікаційного зв'язку подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2014 року, в якій при цьому відкоригувало авансові внески з податку на прибуток за період з квітня 2014 року по лютий 2015 року до 0,00 грн.

Будь-які повідомлення про неприйняття вказаної податкової звітності органом доходів і зборів позивачу не надсилались, як не надано і доказів невизнання її податковою декларацією.

За правилами ж статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова вимога надсилається платнику податків лише за наявності несплаченого в установлені законодавством строки узгодженого податкового зобов'язання.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ» не здійснювало в першому кварталі 2014 року оподатковуваної фінансово-господарської діяльності, а отримувало прибуток лише від виробництва електроенергії з відновлюваних (альтернативних) джерел енергії, який звільнений від оподаткування, а відтак отримало право не сплачувати авансові внески в другому - четвертому кварталах звітного (податкового) періоду згідно зі статтею 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та відкоригувало попередньо задекларовані показники податкової звітності, надіслання відповідачем на його адресу оскаржуваної податкової вимоги є безпідставним.

У той же час, зобов'язуючи відповідача вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» та інших інформаційних баз даних податкову вимогу від 03.06.2014 № 2044-25 та інформацію, внесену на її підставі, а також відновити в цих базах показники, задекларовані позивачем відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за перший квартал 2014 року, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до частин першої, другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З огляду на викладене, можна дійти висновку про те, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відображення в інформаційній системі «Податковий блок» та інших інформаційних базах даних податкової вимоги від 03.06.2014 № 2044-25 є службовою діяльністю працівників органу доходів і зборів на виконання своїх посадових обов'язків, а повний захист порушеного права позивача у межах спірних правовідносин досягається шляхом скасування зазначеного акта індивідуальної дії.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, оскільки, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (порушили) норми права, зобов'язуючи відповідача вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» та інших інформаційних баз даних податкову вимогу від 03.06.2014 № 2044-25 та інформацію, внесену на її підставі, відновити в інформаційній системі «Податковий блок» та інших інформаційних базах даних показники податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, задекларовані позивачем відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за перший квартал 2014 року, які змінено на підставі податкової вимоги від 03.06.2014 № 2044-25, і, як наслідок, встановлюючи Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області строк для подання звіту про виконання постанови в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 в цій частині підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові, а в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 у справі № 804/15096/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог про: зобов'язання Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» та інших інформаційних баз даних податкову вимогу від 03.06.2014 № 2044-25 та інформацію, внесену на її підставі; зобов'язання Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відновити в інформаційній системі «Податковий блок» та інших інформаційних базах даних показники податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ПАРК ПІДГОРОДНЕ» відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за перший квартал 2014 року, які змінено на підставі податкової вимоги від 03.06.2014 № 2044-25; встановлення Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області строку для подання звіту про виконання постанови в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 у справі № 804/15096/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк