Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.01.2019 року у справі №803/1416/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

Київ

справа №803/1416/16,

адміністративне провадження №К/9901/41607/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 (суддя Ксензюк А.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 (судді: Гінда О.М. (головуючий), Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі №803/1416/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату недоїмки (боргу), рішення, податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 57734,03 грн, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.09.2016 №003643302, податкових повідомлень-рішень від 16.09.2016 №003645302, №003646302, №003647302.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, а також застосування штрафних (фінансовими) санкцій. На думку позивача, відсутність транспортної документації не є безумовною підставою для висновку відповідача про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, за наявності інших первинних документів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.09.2016 №003645302, №003647302, рішення від 16.09.2016 №003643302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08. 2016 №Ф-002970302. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та ДП «Волиньторф - Маневицький торф-завод», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки, а тому податкові повідомлення-рішення від 16.09.2016 за № 003645302, № 003647302 підлягають скасуванню як протиправні.

Крім цього, оскільки відповідачем не доведено факт заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік та, як наслідок, заниження єдиного внеску, тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2016 № Ф-002970302 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 57 734,03 грн та рішення від 16.09.2016 № 003643302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2 886,70 грн також підлягають скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Володимир-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 18.07.2016 по 05.08.2016 Горохівським відділенням Володимир-Волинської ОДПІ ГУ ДФС було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, яка оформлена актом від 12.08.2016 №234/03-02-13-36/2223210353.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_4 вимог:

- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі- ПК України), пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України (далі- ГК України), в частині не ведення належним чином у встановленому порядку обліку доходів і витрат;

- пункту 51.1 статті 51, пункту 119.2 статті 119 ПК України, а саме, за I-IV квартал 2015 року, відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми № 1-ДФ, підприємцем не подано відомості щодо сум доходів виплачених на користь фізичних осіб - платників податків;

- підпунктів 1.2, 1.3, 1.6 пункту 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, що призвело до заниження суми оподаткованого доходу у сумі 2 233 317 грн, у результаті чого занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 33 499,76 грн;

- частин 2, 3, 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок на 57 734,03 грн;

- пункту 138.2 статті 138, пункту 177.2 статті 177, пункту 176.1 статті 176 ПК України, а саме, занижено чистий дохід на 2 233 317 грн, в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 442 573,41 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що операції між основними продавцями ТМЦ в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 ДП «Волиньторф - Маневицький торф-завод», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, не носили реального характеру, а були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 16.09.2016 № 003645302, яким ФОП ОСОБА_4 визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 553 216,76 грн, а саме за основним платежем - 442 573,41 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 110 643,35 грн; від 16.09.2016 №003646302 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн; від 16.09.2016 № 003647302 яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 41 874,70 грн, а саме за основним платежем - 33 499 грн 76 коп та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 374,94 грн; рішення від 16.09.2016 № 003643302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 2 886,70 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2016 № Ф-002970302 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 57 734,03 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач наводить норми матеріального права та вказує на їх неправильне застосування судами, вказує на порушення норм процесуального права, що полягає у неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, так як під час проведення перевірки та у судових засіданнях позивачем не надано документів щодо транспортування товарів (товаро-транспортні накладні), довіреності на отримання товарів, документи на підтвердження їх якості та походження. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

9. Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 177.1 статті 177.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пункт 167.1 статті 167 цього Кодексу.

10.2.1. Пункт 177.2 статті 177.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

10.2.2. Пункт 177.4 статті 177.

Визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

10.2.3. Пункт 177.10 статті 177.

Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

11. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Абзац 11.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина друга статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-IV:

12.1. Пункт 4 частини першої статті 4.

Платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

12.2. Пункт 1 частини другої статті 6.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

12.3. Пункт 2 частини першої статті 7.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

12.3.1. Частина третя статті 7.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

13. Лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Визначальним фактором підтвердження реальності господарських операцій є наявність належним чином оформлених первинних чи зведених документів. Будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції), статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом апеляційної інстанції), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу та нарахованого єдиного внеску. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

19. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи) судам не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

20. Суди попередніх інстанції обґрунтовано відхилили посилання контролюючого органу на відсутність у позивача документів на підтвердження транспортування товарів, оскільки, із додаткових угод ( доставка товару включалася у вартість такого і здійснювалась продавцем (контрагентом) - ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_4.) із договору про надання автотранспортних послуг (транспортування твердого палива здійснював позивачу - ДП «Волиньторф - Маневицький торф-завод»), підтверджуються обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, як основного виду економічної діяльності ФОП ОСОБА_4 код 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

21. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з контрагентами ДП «Волиньторф - Маневицький торф-завод», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, за якими позивачем було сформовано оподаткування доходів, отриманих від провадження господарської діяльності в 2015 році, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

23. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

24. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 слід залишити без задоволення.

25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

26. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 у справі №803/1416/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду