Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №804/2012/17

касаційне провадження №К/9901/41821/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 (суддя Єфанова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (головуючий суддя Коршун А.О., судді: Чередниченко В.Є., Панченко О.М.) у справі № 804/2012/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» у березні 2017 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2016 №0010641201.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 04.07.2017 адміністративний позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.10.2017 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 без змін.

Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: пункту 1201 статті 120, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій).

Зокрема, вказує на те, що заявляючи позов у цій справі, позивач не висував вимог про визнання дій контролюючого органу протиправними.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Лівобережною об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку показників, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» за жовтень, листопад, грудень 2015 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2016 року, за результатами якої складено акт від 25.11.2016 №2694/12-01/33667686.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, яке полягало у недотриманні законодавчо визначених граничних термінів реєстрації податкових накладних за період з жовтня 2015 року по червень 2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних:

до 15 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 364338,97грн.;

від 16 до 30 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 35493,84грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 27.12.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010641201, яким до позивача на підставі пункту 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України за порушення строків реєстрації податкових накладних застосовані штрафні санкції в загальній сумі 43532,67грн., в тому числі: в сумі 36433,9грн. (в розмірі 10% незареєстрованої суми податкових накладних в сумі 364338,97грн. податку на додану вартість) та в сумі 7098,77грн. (в розмірі 20% суми податку на додану вартість (35493,84грн.) згідно з незареєстрованими податковими накладними).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що проведення 25.11.2016 камеральної перевірки з питань дотримання термінів реєстрації податкових накладних є незаконним, оскільки Податковий кодекс України не передбачає проведення перевірки дотримання термінів реєстрації податкових накладних у спосіб камеральної перевірки. Недотримання умов та порядку проведення перевірки тягне за собою відсутність правових наслідків такої перевірки у вигляді прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дати складення податкових накладних) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів.

Таким чином, порушення терміну реєстрації податкових накладних має наслідком застосування до платника штрафних санкцій у розмірі, який залежить від кількості календарних днів порушення такого терміну.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату проведення перевірки) встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Наказом Міністерства доходів і зборів від 14.06.2013 № 165 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, у розділі ІІІ яких визначені особливості проведення камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість, згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1, підпунктом 3.1.3.4 підпункту 3.1.3 пункту 3.1 якого (у редакції, чинній на дату проведення перевірки) передбачено, що податкова звітність, подана платником податку на додану вартість, проходить арифметичний та логічний контроль - автоматизовану перевірку. З метою виявлення та упередження можливих порушень податкового законодавства при камеральній (електронній) перевірці проводиться, зокрема, відпрацювання сум податку на додану вартість, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідач при проведенні камеральної перевірки щодо дотримання позивачем термінів реєстрації податкових накладних, результати якої оформлені актом від 25.11.2016 №2694/12-01/33667686, діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Враховуючи зазначене, у справі, що розглядається, висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними та не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

При цьому, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання допущення/недопущення позивачем порушень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо недотримання строків реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що слугувало підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції в силу вимог частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а тому позбавлений можливості перевірити відповідність висновків акту перевірки, які слугували підставою для прийняття оскарженого акту індивідуальної дії, дійсним обставинам справи.

Під час нового розгляду справи суди повинні з'ясувати суть зафіксованих податковим органом порушень, дослідити їх та надати правову оцінку податковому повідомленню-рішенню про застосування штрафних санкцій на підставі таких висновків.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі № 804/2012/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк