Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.09.2018 року у справі №815/651/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №815/651/17

адміністративне провадження №К/9901/39338/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 (суддя Глуханчук О.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 (головуючий Стас Л.В., судді: Турецька І.О., Косцова І.П.)

у справі №815/651/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАД" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАД» (далі - ТОВ «ЛАД») звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.01.2017 №0000711401 та №0000721401.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУДФС в Одеській області оскаржило їх у касаційному порядку.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення позивачем вимог законодавства, оскільки останнім не віднесено до складу інших операційних доходів за 9 місяців у бухгалтерському обліку суму кредиторської заборгованості по виданим векселям. Векселі по яким рахується кредиторська заборгованість були видані до 10.03.2010 та станом на 30.09.2016 строк видання більше 5-ти років. Відповідач зазначає, що якщо від дати настання строку платежу закінчується три роки (термін позовної давності за нормами статті 70 Уніфікованого закону) і вексель залишається пред'явленим для платежу, то сума заборгованості одного платника податків перед іншим, не стягнута після закінчення строку позовної давності, згідно Податкового кодексу України вважається безповоротною фінансовою допомогою.

Також, відповідач вказує, що судом не враховано його твердження про наявність вироку Приморського районного суду м.Одеси від 30.05.2013 відносно ОСОБА_2, який був директором ПП «Клін-Маркет».

Крім того, щодо завищення ТОВ «Лад» податкового кредиту за період 30.09.2016, на думку відповідача, оскільки до перевірки позивачем не надано підтверджуючі товарно-транспорті накладні, а також при проведенні перевірки взято до уваги іншу податкову інформацію та матеріали, то наведене свідчить про дефектність оформлених документів від постачальників до покупця ТОВ «ЛАД».

У касаційній скарзі ГУ ДФС в Одеській області, з урахуванням уточнених вимог, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач своїм правом щодо подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 14.11.2016 по 23.12.2016 відповідно до Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 26.10.2016 №1727, затвердженого плану перевірки, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЛАД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 30.12.2016 №413/15-32-14-01/31388777, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЛАД» вимог:

пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України; пунктів 3, 5.2 розділу ІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва»; пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», пунктів 11, 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 442 337 грн., у тому числі за 9 місяців 2016 року у сумі 442 337 грн.;

пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 8 494 грн., у тому числі за січень 2015 року на суму 8 104 грн., травень 2015 року на суму 390 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області 19.01.2017 прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000711401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну 552 921 грн., з яких 442 337 грн. за основним платежем та 110 584 грн. за штрафними санкціями;

№0000721401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 618 грн., з яких 8 494 грн. за основним платежем та 2 124 грн. за штрафними санкціями.

Також, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЛАД» пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України внаслідок невіднесення до складу інших операційних доходів за 9 місяців 2016 року суми кредиторської заборгованості по виданим векселям у розмірі 2 457 427 грн. Таку заборгованість відповідач визначив як безповоротну фінансову допомогу підприємства.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій у 2009 році ТОВ «ЛАД» було укладено договори поставки обладнання з ПП «Клин-Маркет».

На підтвердження здійснення поставки за договорами позивачем надано суду попередньої інстанції специфікації, оформлені як додатки до договорів поставки, у яких вказано найменування обладнання, накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 у справі № 1570/5552/2012 за позовом ТОВ «ЛАД» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби скасовані податкові повідомлення-рішення щодо здійснення господарських взаємовідносин позивача з ПП «Клин-Маркет» за період з 01.11.2009 по 30.11.2009, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 та набрала законної сили.

За приписами статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

В свою чергу, відповідач під час розгляду справи та касаційній скарзі послався на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2013 № 522/11014/13-к щодо директора ПП« Клин-Маркет» ОСОБА_2, яким його визнано винним у пособництві в створенні фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності ПП«Клин-Маркет» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, (частина п'ята статті 27, частина друга статті 25 Кримінального кодексу України).

Касаційний суд відхиляє доводи відповідача щодо неврахуванння судами його твердження про наявність вироку Приморського районного суду м.Одеси відносно ОСОБА_2 та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наведеним вище вироком не встановлено ані фіктивності господарської діяльності самої юридичної особи ПП «Клин-Маркет», ані фіктивності господарських операцій даного підприємства з позивачем, а лише встановлено факт реєстрації даного підприємства на ім'я директора без наміру займатися господарською діяльністю.

При цьому, вчинені дії не виключають можливості здійснення ПП «Клин-Маркет» реальних господарських операцій, вирок не містить встановлених обставин щодо не підписання ОСОБА_2 документів за результатами здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Клин-Маркет».

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження їх за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Судом апеляційної інстанції вірно визначено, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки.

Таким чином, реальність вищевказаних угод не була предметом спору у даній справі та сторонами не заперечується. Вказані правовідносини вже були предметом перевірки податковим органом у попередніх періодах та підтверджені, у тому числі в судовому порядку.

Отож, судами попередніх інстанцій досліджувалися обставини щодо здійснення розрахунків по виданим позивачем векселям.

Згідно акту перевірки податковим органом встановлено, що станом на 01.01.2013 та 30.09.2016 по рахунку №62 «Короткострокові векселі, видані» рахується кредиторська заборгованість на суму 2 457 427 грн.

Натомість, під час попередньої перевірки за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 не встановлено видання векселів. На запит управління аудиту щодо надання документів по яким рахується кредиторська заборгованість, ТОВ «ЛАД» надано відповідь без надання копій запитуваних документів, оскільки документи були вилучені 10.03.2010 в рамках кримінальної справи.

Отже, посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області зроблено висновок про те, що векселі, по яким рахується заборгованість, були видані до 10.03.2010 та станом на 30.09.2016 строк видання більше 5 років. А якщо від дати настання строку платежу закінчується три роки і вексель залишається пред'явленим для платежу, сума заборгованості одного платника податків перед іншим, не стягнута після закінчення строку позовної давності, вважається безповоротною фінансовою допомогою згідно підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Згідно положень статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Приписами статті 34 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією від 07.06.1930, передбачено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Статтею 70 Уніфікованого Закону встановлено, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до підпункту 134.1.4 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це, зокрема сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, відповідно до актів приймання-передачі векселів по договорам поставки №№173, 174, 175 від 13.11.2009 ТОВ «ЛАД» було видано ПП «Клин Маркет» прості векселі на загальну суму 2 457 427, 20 грн.

Згідно додаткових угод до договорів поставки №№173, 174, 175 від 13.11.2009, всі видані ТОВ «ЛАД» прості векселі терміном погашення (строк сплати) 01.12.2019.

Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що строк пред'явлення відповідних простих векселів до виконання встановлено до 01.12.2019, тобто на час проведення відповідачем перевірки трирічний строк на погашення векселів не минув, а тому відсутні підстави вважати відповідні суми безповоротною фінансовою допомогою ТОВ «ЛАД».

Щодо ненадання позивачем до перевірки документів стосовно виданих векселів, судом попередньої інстанції правомірно прийнято до уваги долучені до справи копії первинних документів, якими спростовуються висновки акту перевірки про порушення ТОВ «ЛАД» вимог пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток на 442 337, 00 грн. Позивач зазначив, що первинні документи підприємства, у тому числі ті, що запитувались податковою, вилучені в рамках кримінальної справи, та на підприємстві зберігаються лише їх копії, які надані до суду.

Відтак, платнику податків надається право заперечувати щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Отже, судом відхиляються доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що якщо від дати настання строку платежу закінчується три роки і вексель залишається пред'явленим для платежу, то сума заборгованості одного платника податків перед іншим, не стягнута після закінчення строку позовної давності, згідно Податкового кодексу України вважається безповоротною фінансовою допомогою. Оскільки строк пред'явлення відповідних простих векселів до виконання встановлено до 01.12.2019, то на час проведення відповідачем перевірки трирічний строк на погашення векселів не минув.

Верховний Суд підтримує позицію суду апеляційної інстанції, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає правомірним скасування податкового повідомлення-рішення 19.01.2017 №0000711401, яким ТОВ «ЛАД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 552 921, 00 грн., з яких 442 337, 00 грн. за основним платежем та 110 584, грн. за штрафними санкціями.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2017 №0000721401 про збільшення ТОВ «ЛАД» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 618, 00 грн., з яких 8 494, 00 грн. за основним платежем та 2 124, 00 грн. за штрафними санкціями, суд касаційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки щодо повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 встановлено його завищення на суму 8494,00 грн., у тому числі у листопаді 2015 року на суму 8104,00 грн., у травні 2015 року на суму 390,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ЛАД» задекларовано спірний податковий кредит у розмірі 8494,00 грн. по операціям з придбання товарів у контрагентів ТОВ «УКР.АГРО-СЕРВІС», ПП ТФ «УКРМАШПОСТАЧ», ТОВ «Т-ПЛАСТ».

Згідно Договору 13.11.2014 № 03-19/1, укладеного з ТОВ «УКР.АГРО-СЕРВІС», позивачем придбано товар: мікромлин БИ-МиМ-02, комплект змінних частин СЧМ-2А до мікромлина БИ-МиМ, фільтр рукавний ВО-РФ-1, комплект змінних частин СЧМ-3 до мікромлина БИ-МиМ. Постачання вказаного товару оформлено видатковою накладною від 27.11.2014 №158 на суму 33 568, 44 грн., у т.ч. ПДВ 5594, 74 грн. Продавцем товару складено на користь позивача податкові накладні від 14.11.2014 №9 та від 21.11.2014 №145, по яким позивачем сформовано податковий кредит на суму 5594,74 грн. На підтвердження розрахунків за поставлений товар надано рахунок на оплату від 13.11.2014 №166, платіжні доручення 14.11.2014 №165 та від 21.11.2014 №1383 Доставка товару на адресу ТОВ «ЛАД» здійснювалась поштовим відправленням, на підтвердження чого позивачем надано накладну ТОВ «НОВА ПОШТА».

У період, що підлягав перевірці позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 2509, 14 грн. по взаємовідносинам з ПП ТФ "УКРМАШПОСТАЧ". 04.11.2014 ПП ТФ «УКРМАШПОСТАЧ» складено на користь ТОВ «ЛАД» податкову накладну №345 на поставку запасних частин на суму 15 054, 82 грн., з яких 2509, 14 грн. - податок на додану вартість. На підтвердження операцій по договору поставки, позивач надав видаткову накладну від 05.11.2014 №130, рахунок на оплату по замовленню, платіжне доручення від 05.11.2014 №1276. Транспортування товару здійснювалось за допомогою ТОВ «НОВА ПОШТА».

Також, 07.05.2014 між ТОВ «ЛАД» та ТОВ «Т-ПЛАСТ» було укладено договір поставки №9, предметом якого є поставка фторопласту. Продавцем товару - ТОВ «Т-ПЛАСТ» виписано на користь позивача податкову накладну від 07.05.2015 №2, по якій позивачем сформовано податковий кредит у сумі 390, 00 грн. На підтвердження товарності операції по даному договору позивачем до перевірки та суду надано видаткову накладну від 08.05.2015 №65, рахунок на оплату від 07.05.2015 №105, платіжне доручення від 07.05.2015 №553. Транспортування здійснювалось за допомогою ТОВ «НОВА ПОШТА».

Пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено судами, з акту перевірки вбачається, що податковою поставлено під сумнів взаємовідносини ТОВ «ЛАД» з контрагентами ТОВ «УКР.АГРО-СЕРВІС», ПП ТФ «УКРМАШПОСТАЧ», ТОВ «Т-ПЛАСТ» та реальність операцій за договорам поставки, з огляду на те, що до перевірки не було надано підтверджуючих товарно-транспортних накладних, а також внаслідок наявності по контрагентам податкової інформації.

У ході судового розгляду встановлено, що транспортування придбаного товару на адресу позивача здійснювалось шляхом експрес-доставки товару Новою поштою, що підтверджується наданими до суду накладними та розрахунками.

Судами вірно зазначено, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, на які посилається податковий орган, не є законодавчим актом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Так, судами вірно встановлено, що під час перевірки позивачем на підтвердження придбання ТМЦ надано усі необхідні первинні документи, зауважень до яких або про їх невідповідність вимогам законодавства, в акті перевірки не йдеться.

А тому, суд касаційної інстанції відхиляє доводи податкового органу, зазначені в касаційній скарзі щодо завищення ТОВ «ЛАД» податкового кредиту за період 30.09.2016, оскільки до перевірки позивачем не надано підтверджуючі товарно-транспорті накладні, що свідчить про дефектність оформлених документів від постачальників до покупця ТОВ «ЛАД».

Заявник касаційної скарги посилався на використання під час перевірки податкової інформації стосовно контрагентів позивача, однак суд не приймає до уваги такі доводи та зазначає.

Відповідно до положень статті 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Податкова інформація є однією, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.

Наявність податкової інформації щодо контрагента може свідчити лише про можливі порушення ним норм законодавства, однак не спростовувати реальність господарських операцій з позивачем.

Частиною першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

В межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи відповідача для скасування рішення судів попередніх інстанцій обґрунтованими.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду