Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №813/7398/14

касаційне провадження №К/9901/6556/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Споживчого товариства «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 (суддя Сидор Н.Т.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2015 (головуючий суддя - Гінда О.М., судді: Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі №813/7398/14 (876/2002/15) за позовом Споживчого товариства «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Споживче товариство «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства звернулося до суду з адміністративним позовом до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 16.07.2013 №2153212230.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 26.01.2015 адміністративний позов залишив без задоволення.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.09.2015 залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 без змін.

Споживче товариство «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2015 скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: частини другої статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частини першої статті 366 Кримінального кодексу України.

Зокрема, зазначає, що судовими інстанціями неповно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, позивач наголошує на тому, що складені дільничними інспекторами Перемишлянського РВ ГУ МВС України у Львівській області протокол, рапорт, пояснення по справі містили неправдиву інформацію, у зв'язку з чим Прокуратурою Перемишлянського району Львівської області розпочато кримінальне провадження за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення).

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Протоколом Чернігівського РВ УМВС України від 01.07.2013 № 215321 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зафіксовано факт реалізації продавцем - ОСОБА_1 у магазині, належному позивачу, неповнолітній особі - ОСОБА_2 однієї пляшки пива «Львівське світле».

Перемишлянським РВ ГУМВС України у Львівській області скеровано до Перемишлянського відділення відповідача подання від 02.07.2013 № 5421 разом з долученими копіями матеріалів адміністративної справи для застосування щодо Споживчого товариства «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР фінансових санкцій.

За результатами розгляду вказаних матеріалів відповідачем встановлено факт порушення Споживчим товариством «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, що полягало у здійсненні продажу алкогольного напою особі, яка не досягла 18 років.

Висновки податкового органу слугували підставою для застосування до позивача рішенням від 16.07.2013 №2153212230 фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 6800грн. згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

Постановою виконавчого комітету Бібрської міської ради від 09.09.2013 №1/13 до ОСОБА_1 за порушення вимог частини другої статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення - продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, застосовано штраф в сумі 240 грн.

Перемишлянський районний суд Львівської області постановою від 06.12.2013 визнав незаконною та скасував постанову виконавчого комітету Бібрської міської ради від 09.09.2013 №1/13.

Викладені у зазначеній постанові висновки про недоведеність факту продажу пива неповнолітній особі суд мотивував відсутністю відповідного фіскального чека.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що факт продажу алкогольного напою неповнолітній особі продавцем магазину, належного позивачу, підтверджується належними та допустимими доказами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до частини четвертої статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

Таким чином, суб'єкт господарювання вправі здійснювати реалізацію алкогольних напоїв виключно повнолітнім особам.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР за порушення вказаного Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР за порушення вимог статті 15-3 цього ж Закону законодавець передбачив застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6800 гривень.

Отже, у разі здійснення суб'єктом господарювання реалізації алкогольних напоїв неповнолітній особі, до такого суб'єкта господарювання застосовується відповідальність у вигляді штрафу в сумі 6800 грн.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, факт допущення позивачем вищезазначеного порушення податковим органом встановлено на підставі інформації протоколу від 01.07.2013 №215321 про вчинення продавцем ОСОБА_1 у магазині «Антоній» адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - продаж пива (крім безалкогольного) особі, яка не досягла 18 років.

За результатами оскарження постанови виконавчого комітету Бібрської міської ради від 09.09.2013 №1/13 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог частини другої статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення Перемишлянський районний суд Львівської області ухвалив постанову від 06.12.2013 у справі №449/1219/13а про визнання незаконним та скасування такого акту індивідуальної дії. Постанова Перемишлянського районного суду Львівської області від 06.12.2013 у справі №449/1219/13а набрала законної сили.

У вказаному судовому рішенні в адміністративній справі, яка набрала законної сили, встановлено недоведеність факту продажу ОСОБА_1 пива неповнолітній особі з огляду на відсутність відповідного фіскального чека.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В той же час, передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку.

При цьому суд також повинен враховувати вимоги щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічно наявність у судовому рішенні в іншій адміністративній справі висновку щодо неправомірності позиції, викладеної в акті податкової перевірки, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що фіскальний чек є розрахунковим документом у розумінні статті 2 Закону України «Про застосування реєстратору розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що є належним доказом факту продажу товару суб'єктом господарювання, який застосовує реєстратор розрахункових операцій.

Утім, предметом доказування у цій справі є обставини щодо продажу забороненого товару неповнолітньому особою, яка перебуває у трудових відносинах із суб'єктом господарювання, безвідносно до того, яким чином були проведені розрахункові операції.

Під час розгляду справи судом першої інстанції вчинялися процесуальні дії з метою повного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, допитувались в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Наданими вказаними свідками поясненнями підтверджуються встановлені протоколом обставини про факт продажу пляшки пива продавцем магазину «Антоній» неповнолітній особі.

Зважаючи на достовірно встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо фактичного вчинення позивачем порушень пункту 2 частини першої статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 6800 грн. за рішенням від 16.07.2013 №2153212230.

Доводи касаційної скарги про порушення кримінального провадження щодо дільничних інспекторів Перемишлянського РВ ГУ МВС України у Львівській області, якими складався, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1, не спростовують встановленого судовими інстанціями факту продажу неповнолітній особі алкогольного напою.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Споживчого товариства «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Споживчого товариства «Антоній» Бібрського сільського споживчого товариства залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2015 у справі №813/7398/14 (876/2002/15) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк