Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

м. Київ

справа №808/996/17

касаційне провадження №К/9901/5092/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (головуючий суддя - Дадим Ю.М., судді: Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.) у справі № 808/996/17 за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмет-007» про стягнення коштів за податковим боргом,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмет-007» про стягнення коштів за податковим боргом із плати за землю в сумі 31482,16 грн.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 11.05.2017 адміністративний позов задовольнив з огляду на вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, зокрема, скерування на його адресу податкової вимоги від 13.08.2015 № 715-23.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.11.2017 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2017 скасував та прийняв нову - про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 46.1 статті 46, пункту 56.11 статті 56, пункту 286.2 статті 286, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому зазначає, що самостійно визначене податкове зобов'язання із плати за землю за грудень 2015 року в розмірі 31482,16 грн. не сплачене Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмет-007» у визначені Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строки, а тому підлягає стягненню в примусовому (судовому) порядку.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем подано до органу доходів і зборів податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік № 9017238053 від 17.02.2015, згідно з якою самостійно визначено до сплати податкове зобов'язання в розмірі 649995,84 грн. з помісячною сплатою в сумі 54166,27 грн. з січня по грудень 2015 року.

В подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмет-007» подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік № 9176304587 від 21.08.2015, відповідно до якої самостійно зменшено податкове зобов'язання за грудень 2015 року до 31482,16 грн., що підтверджується інтегрованою карткою платника податків, довідкою про заборгованість та розрахунком податкового боргу.

За правилами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За правилами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За правилами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

В такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає в контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Проте, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2015 у справі № 808/8493/15, яка набрала законної сили 06.02.2016, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 13.08.2015 № 715-23 з огляду на сплату відповідачем самостійно визначених грошових зобов'язань із плати за землю в повному обсязі та, як наслідок, відсутність у нього відповідної заборгованості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, за змістом цієї норми процесуального права учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Водночас передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Проте, для спростування преюдиційних обставин, передбачених зазначеною нормою, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Утім, органом доходів і зборів у розглядуваній ситуації жодних доказів, які б спростовували встановлені судом у справі № 808/8493/15 обставини, не представлено та відповідних доводів не наведено.

Таким чином, на момент виникнення в Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмет-007» обов'язку зі сплати податкового зобов'язання із плати за землю за грудень 2015 року в останнього був відсутній податковий борг, що підтверджується встановленими постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2015 у справі № 808/8493/15 обставинами.

Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова вимога вважаються відкликаною, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмет-007» спірної суми податкового боргу в судовому порядку є правильним.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі № 808/996/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк