Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №826/14104/14

адміністративне провадження №К/9901/9562/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 (суддя Огурцов О.П.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 (Головуючий суддя Карпушова О.В., судді: Епель О.В., Кобаль М.І.)

у справі № 826/14104/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Корпорація Укржилбуд»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Корпорація Укржилбуд» (далі - позивач, ПАТ «Корпорація Укржилбуд») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014 № 0002182204 та № 0002172204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.05.2014 № 0002182204. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем до складу витрат за 2013 рік, без надання до перевірки документів, віднесено суму повернутої фінансової позики та безпідставно віднесено проценти по договорам кредиту до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування. Крім того, в ході перевірки було встановлено, що ПАТ «Корпорація «Укржилбуд» до складу рядка 06 Декларації «Інші витрати» за 20123 рік без надання до перевірки документів віднесено суму фінансової позики у розмірі 10 770 044 грн.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги відповідача заперечує, просив касаційну скаргу залишити без задоволення та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2014 № 0002172204.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувалися, касаційна скарга до суду не подавалася.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.03.2014 по 24.03.2014 (термін проведення перевірки продовжувався з 25.03.2014 по 31.03.2014 на підставі наказу від 24.03.2014 № 492), на підставі направлень від 11.03.2014 № 390/26-57-22-04-10П, № 389/26-57-22-01-10П, № 386/26-57-22-04-10П, № 388/26-57-22-04-10П, № 387/26-57-22-04-10П, від 14.03.2014 №430/26-57-22-04-10П, № 430/26-57-22-04-10П, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статтею 77, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ПАТ « Корпорація «Укржилбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 07.04.2014 № 143/26-57-22-04-10/22931511 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог, зокрема, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.11 статті 146, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 75 445 568,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 1 016 668,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем 21.05.2014 були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0002182204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 270 835, 00 грн, у тому числі за основним платежем 1 016 668 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 254 167,00 грн. та № 0002172204, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 75 445 568,00 грн.

04.06.2014 Приватним акціонерним товариством «Корпорація «Укржилбуд» до Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві на вказані податкові повідомлення - рішення була подана скарга, за результатами розгляду якої прийнято рішення № 6933/10/26-15-10-06-15 від 31.07.2014, яким податкове повідомлення - рішення № 0002172204 від 21.05.2014 скасоване на суму 10 966 637,00 грн та податкове повідомлення - рішення № 0002182204 від 21.05.2014 залишено без змін.

Колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині, виходячи з такого.

Так в своїй касаційній скарзі податковий орган вказує, що позивачем до складу витрат безпідставно віднесено проценти по договорам кредиту у розмірі 24 991 321,59 грн, що призвело до завищення позивачем витрат.

Разом з тим з рішень судів попередніх інстанцій не вбачається склад якого податкового правопорушення слугував підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Вказаним обставинам судами попередніх інстанцій не було надано правової оцінки.

Суд першої інстанції в своєму рішенні обмежився посиланням на те, що позивачем обґрунтувань на підтвердження факту використання кредитних коштів відсотки за якими у розмірі 24 991 321,59 грн були включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування суду надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження відповідного факту та зазначено про причини неможливості їх надання. Отже суд дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження факту використання позивачем кредитних коштів, відсотки за якими у розмірі 24 991 321,59 грн були включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а отже і доказів на підтвердження факту наявності у позивача правових підстав для включення вказаної суми до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування не надано.

За встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, колегія суддів не може прийди до висновку щодо наявності в діях позивача складу податкового правопорушення та правомірності чи протиправності донарахування позивачу вказаних грошових зобов`язань.

Разом з тим, з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.05.2014 № 0002182204 вбачається, що підставою для донарахування вказаного грошового зобов`язання стали положення пункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України. Вказані положення надають право на включення до складу інших витрат фінансових витрат, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Однак, вказаному епізоду судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір фінансової позики б/н від 10.10.2008, відповідного до якого позивачу були надані у власність грошові кошти в розмірі 30 000 000,00 грн., які позивач повинен повернути до 10.10.2015, відповідно до умов зазначеного договору позика є безпроцентною.

Згідно декларації з податку на прибуток підприємств за 2008 рік в рядку 01.6 - "інших доходи, крім визначених у 01.1-01.5" відображено суму у розмірі 44 175 461, до складу якої, як вбачається з оборотно - сальдової відомості по рахунку: ВД включено суму у розмірі 30 000 000грн. за договором укладеним з ОСОБА_1 .

Згідно додатку ІВ декларації з податку на прибуток за 2013 рік позивач в графі 06.04.34 "сума фактично повернутої поворотної фінансової допомоги" відобразив значення "10 770 044,00 грн."

Крім того, суду були надані банківські виписки за 2013 рік та картка оборотно-сальдової відомості по рахунку 68.11 ОСОБА_1 за 2013 рік.

З урахуванням зазначеного, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що сума повернутої фінансової позики у розмірі 10 770 044 грн не завищує витрат підприємства, тому що включена в «Інші витрати» у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу про завищення складу витрат, виходячи з такого.

Абзацом 3 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, зокрема сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Підпунктом 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов`язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Таким чином, включаючи суму отриманих грошових коштів за договором безвідсоткової позики до складу доходів звітного періоду, в якому її отримано, та відносячи суму повернутих грошових коштів до складу витрат звітного періоду, позивачем не порушено порядку ведення обліку.

Податковим органом зворотного не доведено.

При цьому, неповнота встановлених фактичних обставин справи щодо доводів податкового органу про завищення позивач суми витрат, в зв`язку з віднесенням до складу витрат процентів по договорам кредиту, не дозволяють суду дійти беззаперечного висновку щодо правильності висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині.

Крім того, в запереченнях на касаційну скаргу позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2014 № 0002172204.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувалося до суду апеляційної інстанції. Суд же касаційної інстанції в силу положень процесуального закону має право на перегляд рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не переглядалося в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості переглянути судові рішення в частині оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.05.2014 № 0002172204.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства.

Частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

В межах розгляду даної справи має місце порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що є підставами для скасування судових рішеньв оскаржуваній частині та закриття провадження у справі у відповідній частині у зв`язку із припиненням юридичної особи позивача, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Разом з цим, судом встановлено, що 20.02.2019 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Приватне акціонерне товариство «Корпорація Укржилбуд», про що вчинено запис 10721170029004198.

Відповідно до приписів статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зважаючи на відсутність підстав для визнання судових рішень законними, а також припинення юридичної особи позивача, провадження у даній справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 у справі № 826/14104/14 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2014 № 0002182204.

Провадження у справі в цій частині закрити.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко