Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.11.2018 року у справі №820/2817/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №820/2817/17

провадження №К/9901/68522/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про поновлення на посаді, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, ухваленого у складі головуючого судді Рубан В. В., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Перцової Т. С., суддів: Жигилія С. П. , Спаскіна О. А.

І. Суть спору

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Ізюмська РДА) про поновлення його на посаді керівника апарату Ізюмської РДА.

2. В мотивування позову зазначає, що, починаючи з 25 червня 2010 року, позивач обіймав посаду керівника апарату Ізюмської РДА.

2.1. Однак, розпорядженням голови Ізюмської РДА від 05 жовтня 2016 року № 154-к позивача звільнено із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

2.2. Підставою прийняття вказаного розпорядження слугувало подання першого заступника голови Ізюмської РДА Кіяна Д. С. від 30 вересня 2016 року, а також розпорядження голови Ізюмської РДА від 23 травня 2016 року № 226, від 24 травня 2016 року № 53-к та від 29 липня 2016 року № 114-к.

2.3. Стверджує, що в попередженнях про його вивільнення у зв`язку із реорганізацією державного органу йому не було запропоновано всі вакантні посади, які він міг би зайняти відповідно до своєї кваліфікації.

2.4. Вважаючи розпорядження голови Ізюмської РДА від 05 жовтня 2016 року № 154-к незаконним, ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 відповідно до розпорядження голови Ізюмської РДА від 25 червня 2010 року № 99-к обіймав посаду керівника апарату Ізюмської РДА.

4. На підставі розпорядження голови Ізюмської РДА від 04 травня 2016 року № 51-к проведено попередження працівників апарату Ізюмської РДА, зокрема заступника голови РДА, керівника апарату РДА та інших про зміну істотних умов праці, у зв`язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності Закону № 889-VIII.

5. Розпорядженням голови Ізюмської РДА від 18 травня 2016 року № 226 визначено структуру районної державної адміністрації.

6. На підставі розпорядження голови Ізюмської РДА від 24 травня 2016 року № 53-к до штатного розпису апарату та структурних підрозділів районної державної адміністрації Харківської області внесені зміни з 01 травня 2016 року, зокрема, виведено із штатного розпису ряд посад, в тому числі посаду керівника апарату РДА, яку займав позивач, та введено посади: заступника голови-керівника апарату РДА; заступника керівника апарату - начальника відділу організаційно-кадрової роботи та масових комунікацій апарату РДА; начальника загального відділу апарату РДА; три одиниці головного спеціаліста відділу організаційно-кадрової роботи та масових комунікацій апарату РДА; дві одиниці головного спеціаліста загального відділу апарату РДА; провідного фахівця зв`язків із громадськістю та пресою відділу організаційно-кадрової роботи та масових комунікацій РДА; інспектора загального відділу апарату РДА, інспектора відділу ведення державного реєстру виборців апарату РДА, провідного інженера - системного адміністратора відділу фінансово господарського забезпечення апарату РДА, головного спеціаліста юридичного відділу апарату РДА.

7. Відповідно до штатного розпису Ізюмської РДА, введеного в дію з 01 травня 2016 року - посада керівника апарату РДА відсутня.

8. 16 червня 2016 року на підставі розпорядження голови Ізюмської РДА № 65-к "Про попередження про наступне вивільнення" відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), розпоряджень голови районної державної адміністрації від 23 травня 2016 року № 226 "Про структуру Ізюмської районної державної адміністрації", від 24 травня 2016 року № 53-к "Про внесення змін до штатного розпису структурних підрозділів Ізюмської районної державної адміністрації" у зв`язку з реорганізацією структури апарату РДА та скороченням посад попереджено про наступне вивільнення із займаних посад певних осіб, у тому числі і ОСОБА_1 , з яким останній ознайомився 30 червня 2016 року під особистий підпис.

9. Розпорядженням голови Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області від 21 червня 2016 року № 79-к "Про внесення змін до структури та штатного розпису апарату районної державної адміністрації", зокрема, внесені зміни до штатного розпису апарату РДА з 01 липня 2016 року, виведено із штатного розпису апарату Ізюмської РДА посади: заступника керівника апарату - начальника відділу організаційно - кадрової роботи та масових комунікацій апарату Ізюмської РДА; головного спеціаліста відділу організаційно кадрової роботи та масових комунікацій апарату - 3 одиниці; провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу організаційно-кадрової роботи та масових комунікацій апарату Ізюмської РДА; провідного інженера - системного адміністратора відділу фінансово господарського забезпечення апарату Ізюмської РДА та введено до штатного розпису структурних підрозділів Ізюмської РДА посади: заступника керівника апарату - начальника відділу організаційної роботи управління персоналом та масових комунікацій апарату Ізюмської РДА; головного спеціаліста відділу організаційної роботи, управління персоналом та масових комунікацій апарату Ізюмської РДА - 3 одиниці; провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу організаційної роботи, управління персоналом та масових комунікацій апарату Ізюмської РДА; провідного інженера - системного адміністратора загального відділу апарату Ізюмської РДА.

10. Згідно з розпорядженням першого заступника голови Ізюмської РДА від 01 липня 2016 року № 92-к "Про введення в дію штатного розпису апарату Ізюмської районної державної адміністрації" відповідно до Закону України "Про державну службу", розпорядження голови Ізюмської РДА від 21 червня 2016 року № 79-к "Про внесення змін до структури та штатного розпису апарату районної державної адміністрації" з 01 липня 2016 року введено в дію штатний розпис апарату Ізюмської РДА.

11. Розпорядженням голови Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області від 29 липня 2016 року № 114-к відповідно до статті 49-2 КЗпП України, розпоряджень голови районної державної адміністрації від 23 травня 2016 року № 226 "Про структуру Ізюмської районної державної адміністрації", від 24 травня 2016 року № 53-к "Про внесення змін до штатного розпису структурних підрозділів Ізюмської районної державної адміністрації" у зв`язку з реорганізацією структури апарату РДА та скороченням посад, ОСОБА_1 вдруге попереджено про наступне вивільнення із займаної посади.

12. 29 липня 2016 року керівнику апарату Ізюмської РДА ОСОБА_1 запропоновано вакантну посаду: спеціаліста 1 категорії фінансово - господарського відділу фінансового управління Ізюмської РДА.

13. З вказаним розпорядженням позивача ознайомлено 04 серпня 2016 року. При цьому позивач від запропонованої посади відмовився.

14. Відповідно до розпорядження Ізюмської РДА від 05 жовтня 2016 року № 154-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII на підставі подання першого заступника голови Ізюмської РДА Кіяна Д. С. від 30 вересня 2016 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

15. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року, позовні вимоги задоволено.

15.1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Ізюмської РДА.

16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося з порушенням встановленої законом процедури, що є підставою для поновлення його на попередній посаді.

17. Зазначена позиція підтримана Харківським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

18. У касаційній скарзі представник Ізюмської РДА, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

19. Свою касаційну скаргу мотивує відсутністю аргументації судами попередніх інстанцій поновлення позивача на посаді, недослідженням рівнозначних посад, які пропонувались позивачу у період з травня по липень 2017 року.

19.1. Вказує на невиконання судами вимог пункту 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі".

19.2. Наголошує, що недотримання вимоги пункту 10.2 вказаної постанови призвело до настання обставин, за яких розпорядження про звільнення позивача залишається чинним, а дата, з якої необхідно здійснити поновлення ОСОБА_1 не встановлена.

20. Водночас, у відзиві позивач вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

21. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

22. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

23. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

24. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

25. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

28. Загальні підстави звільнення працівників визначені КЗпП України.

29. За змістом статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємств, установ, організацій, скорочення численності або штату працівників.

Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

30. Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

31. У свою чергу, відповідно до пункту 12 статті 1 Закону України "Про вищу освіту" кваліфікація - офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.

32. За визначенням пунктів 8, 13, 20, 21 статті 1 Закону України "Про вищу освіту" компетентність - динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти; галузь знань - основна предметна область освіти і науки, що включає групу споріднених спеціальностей, за якими здійснюється професійна підготовка; спеціальність - складова галузі знань, за якою здійснюється професійна підготовка; спеціалізація - складова спеціальності, що визначається вищим навчальним закладом та передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну чи освітньо-наукову програму підготовки здобувачів вищої та післядипломної освіти.

33. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

34. Так, нормами спеціального законодавства, а саме частиною першою статті 83 Закону № 889-VІІ передбачено, що державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

35. У відповідності до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІ підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

36. Частиною третьою статті 87 Закону № 889-VІІ встановлено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

37. Приписами частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України обумовлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

38. За змістом статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

VI. Позиція Верховного Суду

39. Виходячи з положень статті 40 КЗпП України, розірвання трудового договору можливе як при ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, так і при скороченні чисельності або штату працівників.

40. При цьому, з урахуванням приписів статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівнику всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

41. З аналізу наведених норм слідує, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, або реорганізації є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.

42. Водночас, кваліфікація як рівень досягнення компетентності є результатом навчання на певному рівні вищої освіти, який визначає здатність особи успішно здійснювати професійну діяльність у певній галузі.

43. Як встановлено судами, на час звільнення позивач мав стаж державної служби - 15 років 11 місяців, у 2002 році отримав повна вищу освіту за спеціальністю державне управління та здобув кваліфікацію магістра державного управління, проходив підвищення кваліфікації у Харківському регіональному інституті Національної академії державного управління при Президентові України: 2003, 2010, 2012 роки, дисциплінарні стягнення відсутні, має відзнаку за плідну працю та високий професіоналізм від народного депутата України.

44. Підставою для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади слугувало розпорядження Ізюмської РДА від 05 жовтня 2016 року № 154-к, а також розпорядження голови РДА від 23 травня 2016 року № 226 "Про структуру Ізюмської районної державної адміністрації", від 24 травня 2016 року № 53-к "Про внесення змін до штатного розпису структурних підрозділів Ізюмської районної державної адміністрації", від 29 липня 2016 року № 114-к "Про попередження про наступне вивільнення".

45. Про зміну істотних умов праці позивач попереджений 04 травня 2016 року, а про наступне вивільнення з посади внаслідок її скорочення позивач повідомлявся двічі 30 червня 2016 року та 04 серпня 2016 року, в той час коли посада позивача була скорочена з 01 травня 2016 року шляхом виведення із штатного розпису на підставі розпорядження голови Ізюмської РДА від 24 травня 2016 року № 53-к.

46. Слід також зауважити, що у період з 24 травня 2016 року до 29 липня 2016 року штатний розпис структурних підрозділів Ізюмської РДА декілька разів змінювався на підставі вищенаведених розпоряджень голови РДА, разом з цим, до 04 серпня 2016 року відповідачем не було запропоновано позивачу жодної вакантної посади.

47. Так, відповідач при попередженні позивача про зміну істотних умов праці 04 травня 2016 року та про наступне вивільнення з займаної посади 30 червня 2016 року не надав ОСОБА_1 пропозицій про переведення на іншу роботу, і лише 04.08.2016 при фактично повторному попередженні про вивільнення з тих же самих підстав запропонував ОСОБА_1 посаду спеціаліста 1 категорії фінансово - господарського відділу фінансового управління Ізюмської РДА, яка з урахуванням раніше займаної посади (керівник апарату Ізюмської РДА), не може вважатися рівнозначною займаній посаді позивача.

48. Крім того, запропонована позивачу 04 серпня 2016 року посада спеціаліста І категорії фінансово-господарського відділу фінансового управління Ізюмської РДА взагалі відсутня як у штатному розписі на 2016 рік (вводиться в дію з 01 травня 2016) так і в подальших штатних розкладах, введених в дію до 04 серпня 2016 року. Так, відповідно до вказаного штатного розпису у фінансово-господарському відділі фінансового управління Ізюмської РДА є посади: начальник відділу-головний бухгалтер - 1 штатна посада, провідний спеціаліст - 1 штатна посада, спеціаліст - 1 штатна посада, прибиральник службових приміщень - 0,5 штатних посад.

49. Слід зазначити, що жодної новоствореної вакантної посади відповідно до штатних розписів відповідачем запропоновано не було.

50. Відсутні докази і того, що позивачу запропоновано іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

51. Таким чином Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач, не запропонувавши ОСОБА_1 при попередженні його про зміну істотних умов праці 04 травня 2016 року та про наступне вивільнення із займаної посади 30 червня 2016 року та 04 серпня 2016 року, наявні на той час вакантні посади, вперше надавши пропозицію про переведення на іншу роботу лише 29 липня 2016 року фактично позбавив його можливості обійняти посаду, яка могла бути для нього рівнозначною, тоді як наявні вакантні посади в цей проміжок часу зайняли інші працівники.

52. Водночас, Верховний Суд наголошує, що КАС України передбачена виключна дискреція судів щодо прийняття відповідних судових рішень по справі.

53. Так, частина друга статті 245 КАС України встановлює, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема: про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

54. У справі, що розглядається, позивач заявив одну позовну вимогу, а саме поновити його на посаді керівника апарату Ізюмської РДА., яку задоволено судом.

55. Однак, задовольняючи позов, суд першої інстанції, залишив поза увагою питання щодо чинності розпорядження Ізюмської РДА від 05 жовтня 2016 року № 154-к, яким звільнено ОСОБА_1 із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

56. Наведене розпорядження неподільно пов`язане із поновленням позивача на посаді керівника апарату Ізюмської РДА.

57. При цьому, слід зауважити, що за змістом частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

58. Приписами частини третьої статті 245 КАС України обумовлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

59. Верховний Суд також наголошує на тому, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

60. З огляду на приписи статті 242 КАС України обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

61. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

62. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

63. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

64. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

65. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

VII. Судові витрати

66. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області задовольнити частково.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко