Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2019 року у справі №826/13018/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 червня 2019 року

справа №826/13018/18

адміністративне провадження №К/9901/10085/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогредіс»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у складі суддів Степанюка А.Г., Губської Л.В., Епель О.В.

у справі № 826/13018/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогредіс»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

14 серпня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогредіс» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2018 року №3172615147 та №3182615147, винесені Головним управлінням ДФС у місті Києві. Суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичні обставини справи свідчать про дійсність та фактичність господарських операцій позивача, з яких він сплачував податок на додану вартість та формував податковий кредит, що підтверджується переліком наданих, як суду в ході розгляду справи, так і контролюючому органу під час перевірки, первинних документів.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 березня 2019 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог.

При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлення обставин не підтвердження реальності господарських договорів та дійсного руху активів платника податків унеможливлюють формування останнім даних податкового обліку з його контрагентом. Відсутність ознак реальності господарських операцій не може бути підставою для формування даних податкового обліку навіть за умови фіксації у паперовому вигляді окремими документами фактів поставки товарів за договорами, що були предметом перевірки контролюючого органу.

У квітні 2019 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу податковий орган погоджується з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції, вважає що судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх доказів у справі. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у травні 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу від 21 травня 2018 року №8721 та направлення від 22 травня 2018 року №520/26-15-14-07-02-18 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Селінкс Україна» за період липень 2016 року, вересень 2016 року. За результатами перевірки складено акт від 7 червня 2018 року №133/26-15-14-07-02-10/37106408.

У ході перевірки встановлено порушення Товариством вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, внаслідок чого занижено податок на прибуток за дев`ять місяців 2016 року на суму 857179,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 952421,00 грн, у тому числі за липень 2016 року - 883522,00 грн та вересень 2016 року - 68899,00 грн.

На підставі викладених в акті перевірки висновків податковим органом 11 травня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 3182615141, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за липень та вересень 2016 року на загальну суму 952421,00 грн;

- № 3172615147, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1071473,75 грн, у тому числі за основним платежем - 857179,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 214294,75 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Селінкс Україна» заперечується факт здійснення господарської діяльності; не підтверджено по ланцюгу постачання на користь ТОВ «Селінкс Україна» ТОВ «Статус Альянс» постачання соняшнику українського походження; у ТОВ «Статус Альянс» відсутні достатні трудові та виробничі ресурси та/або будь-які інші ознаки належності вказаного суб`єкта господарювання до сфери матеріального виробництва і економічної діяльності, з урахуванням того, що сторонні послуги з експлуатації основних засобів та обладнання не придбавались.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством (Покупець) і ТОВ «Селінкс Україна» (Постачальник) укладені договори поставки від 1 липня 2016 року №01/07/2016-1 та від 16 вересня 2016 року №16/09/2016-3, за умовами яких Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (зернові та олійні культури) відповідно до умов договорів.

На підтвердження виконання умов даних договорів, суду надані копії додаткових угод, рахунків на оплату, банківських виписок, видаткових накладних, податкових накладних, які долучені до матеріалів справи.

Приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом апеляційної інстанції вірно враховано, що на момент укладення договорів та формування Товариством даних податкового обліку у липні і вересні 2016 року була чинна Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затверджена наказом Мінагрополітики України від 13 жовтня 2008 року № 661.

Пунктом 2.2 розділу ІІ вказаної Інструкції передбачено, що здійснювати перевезення зерна обов`язково необхідно за наявності товарно-транспортної накладної (ТТН), форма якої згідно зі змісту пункту 2.7 розділу ІІ Інструкції № 661, затверджена наказом Мінтрансу «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14 жовтня 1997 року № 363.

Відповідно до пункту 2.7 розділу ІІ Інструкції № 661 при доставці зерна автомобільним транспортом поклажодавця товарно-транспортні накладні виписуються ним на кожну партію в трьох примірниках, з яких перший примірник залишається на підприємстві, другий і третій примірники повертаються власнику. При перевезенні зерна поклажодавця автомашинами транспортного перевізника на підставі договору товарно-транспортна накладна виписується в чотирьох примірниках, з яких перший примірник залишається на підприємстві, другий примірник повертається поклажодавцю, третій і четвертий примірники направляються через водія перевізника для розрахунків з клієнтом за доставку вантажу згідно з договором.

У разі доставки зерна без товарно-транспортної накладної підприємство складає у присутності представника поклажодавця акт, у якому зазначають такі дані: найменування поклажодавця, номер автомашини, вид зерна, установлена маса вантажу і вид надходження. Акт є підставою для оприбуткування зерна. Акт підписує вагар, представник поклажодавця та матеріально відповідальна особа підприємства.

Відповідно до пункту 1.9 розділу V Інструкції № 661 при відпуску зерна та продукції також оформляється ТТН установленої форми № 1-ТН. Водночас товарно-транспортні накладні, складені на відпуск продукції, вважатимуться недійсними без доданих доручень, без підпису одержувачів та ті, що мають виправлення.

Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, що у Товариства не може та не повинно бути товарно-транспортних накладних з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами укладених між Товариством та ТОВ «Селінкс Україна» договорів передбачено обов`язковість надання товарно-транспортних накладних Покупцю. Пунктом 6.1 вказаних договорів (копії яких долучені до матеріалів справи) встановлено, що залишок у вигляді 20% вартості поставленої партії товару сплачується постачальнику протягом 5-ти банківських днів після надання постачальником покупцеві (Товариству) оригіналів наступних документів на поставлену партію товарів, зокрема - належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, відповідно до форми № 1-ТН. Тобто, учасники цивільно-правових угод самостійно визначили для себе перелік обов`язкових для підтвердження виконання договірних зобов`язань документів, серед яких вказали товарно-транспортну накладну. Враховуючи оплату Товариством поставленого товару, оригінали ТТН, повинні бути у нього, як це передбачено умовами договору.

З урахуванням наведеного, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність належним чином оформлених та визнаних сторонами договорів обов`язкових первинних документів у вигляді товарно-транспортних накладних дає підстави погодитися з доводами податкового органу про ненадання Позивачем доказів здійснення транспортування товару та, як наслідок, нереальність здійснення господарських операцій.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогредіс» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі № 826/13018/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер