Історія справи

Постанова КАС ВП від 10.11.2022 року у справі №380/2508/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа №380/2508/21

адміністративне провадження № К/9901/37188/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/2508/21

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Сеник Р.П., судді Судова-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернулася до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, у якому просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо невчинення дій з приведення у відповідність посади заступника прокурора Львівської області, на яку ОСОБА_1 поновлено за рішенням суду, до вимог Закону України «Про прокуратуру» щодо найменування органів прокуратури, та перейменування такої на заступника керівника Львівської обласної прокуратури; відмови у видачі посвідчення заступника керівника Львівської обласної прокуратури та внесення запису про зміну назви посади до трудової книжки;

1.2. зобов`язати Львівську обласну прокуратуру привести найменування посади заступник прокурора Львівської області у відповідність із Законом України «Про прокуратуру» щодо найменування органів прокуратури та викласти її у такій редакції: заступник керівника Львівської обласної прокуратури з 17.11.2020; оформити та видати ОСОБА_1 посвідчення заступника керівника Львівської обласної прокуратури; внести відповідний запис у трудову книжку про зайняття ОСОБА_1 посади заступника керівника Львівської обласної прокуратури з 17.11.2020;

1.3. стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітну плату, яка підлягає виплаті за посадою заступника керівника Львівської обласної прокуратури з 17.11.2020.

1.4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення суду наказом Генерального прокурора її поновлено на посаді заступника прокурора Львівської області з 21.01.2020. Зазначає, що з часу поновлення на посаді Львівською обласною прокуратурою не забезпечено доступ до виконання процесуальних та адміністративних обов`язків за посадою, не видано посвідчення заступника керівника Львівської обласної прокуратури встановленого зразка та не внесено відповідний запис до трудової книжки, а також незаконно зменшено розмір заробітної плати. Позивач вважає таку бездіяльність Львівської обласної прокуратури протиправною та такою, що порушує її права, гарантовані Конституцією України та Законом України Про прокуратуру, зокрема, право на працю, на оплату праці, принципи рівності громадян, а підстави, з яких не проводиться перейменування посади заступник прокурора Львівської області на заступник керівника Львівської обласної прокуратури, невидача посвідчення такими, що не грунтуються на вимогах закону.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2.1. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 380/2508/21 позовні вимоги задоволено повністю.

2.2. Визнано протиправною бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо невчинення дій з приведення у відповідність посади заступника прокурора Львівської області, на яку ОСОБА_1 поновлено за рішенням суду, до вимог Закону України Про прокуратуру щодо найменування органів прокуратури, та перейменування такої на заступника керівника Львівської обласної прокуратури; відмови у видачі посвідчення заступника керівника Львівської обласної прокуратури та внесення запису про зміну назви посади до трудової книжки.

2.3. Зобов`язано Львівську обласну прокуратуру (привести найменування посади заступник прокурора Львівської області у відповідність із Законом України Про прокуратуру щодо найменування органів прокуратури та викласти її у такій редакції: заступник керівника Львівської обласної прокуратури з 17.11.2020; оформити та видати ОСОБА_1 посвідчення заступника керівника Львівської обласної прокуратури; внести відповідний запис у трудову книжку про зайняття ОСОБА_1 посади заступника керівника Львівської обласної прокуратури з 17.11.2020.

2.4. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітну плату, яка підлягає виплаті за посадою заступника керівника Львівської обласної прокуратури з 17.11.2020.

2.5. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що 11.11.2020 наказом Генерального прокурора №437к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Львівської області з 21.01.2020. Тобто позивача фактично поновлено на посаді заступника прокурора Львівської області вже в період функціонування перейменованої Львівської обласної прокуратури. Позивачем 11.10.2019 подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. У подальшому її було незаконно звільнено з посади до проходження такої атестації. За цих обставин посилання відповідача на неможливість зайняття посади позивачем з причин не проведення атестації є неприйнятними в даному випадку.

2.6. Водночас, суд першої інстанції зауважив, що позивач фактично знаходиться в стані правової невизначеності, яку повинен був усунути відповідач. Враховуючи це суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позову, врахувавши також те, що наразі відбулось лише перейменування органу в якому працює позивач та посади, яку вона обіймає.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задоволено.

3.1. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 380/2508/21 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3.2. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач поновлена на посаді заступника прокурора у прокуратурі Львівської області і для переведення на відповідну посаду у Львівську обласну прокуратуру повинна пройти відповідну процедуру добору. Вирішити вказане питання шляхом перейменування її посади неможливо.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулася із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

4.1. Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначила пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

4.2. На обґрунтування підстави оскарження скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування:

- статей 15, 21, частини дев`ятої статті 39 Закону України «Про прокуратуру» до прокурорів, які поновлені на посаді після 25.09.2019 (щодо здійснення повноважень прокурора, виконання обов`язків та видача службового посвідчення прокурора);

- статті 81 Закону України «Про прокуратуру» щодо обов`язку виплати заробітної плати прокурорам поновленим на посаду після 25.09.2019, незважаючи на проходження чи не проходження атестації, визначеної п. 7 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 113-ІХ);

- п. п. 6, 7 розділу II «Прикінцевих і перехідних положень» Закону № 113- IX в частині того, що не лише успішне проходження атестації є єдиною підставою для переведення в обласні прокуратури, адже у пп. 6 п. 22 розділу II Закону України № 113-ІХ передбачено, що на адміністративні посади, визначені ч.1 ст. 39 Закону України «Про прокуратуру», в тому числі на посаду заступника керівника Львівської обласної прокуратури, можуть бути призначені прокурори, а також інші особи, які відповідають вимогам, що визначені у ст. 27 Закону України «Про прокуратуру»;

- п. 3, 13, 16 Положення про Комісію з добору керівного складу органів прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора № 190 від 15.04.2020 в частині необхідності схвалення Комісією з добору керівного складу органів прокуратури у випадку призначення на адміністративні посади в органах прокуратури станом на 01.09.2021, оскільки такі норми не були чинними на момент постановлення рішення у справі;

- норм Положення про Комісію з добору керівного складу органів прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора № 213 від 29.06.2021 станом на 01.09.2021, оскільки на підставі п.22 розділу II Закону України № 113-ІХ такі норми не чинні.

Крім того, скаржником зазначено про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07 травня 2019 року у справі № 803/1157/16 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо того, що прокуратура області як юридична особа не ліквідована, не реорганізована, оскільки відповідних відомостей ЄДРПОУ не містить, а також те, що зміна системи органів прокуратури з набуттям обласними прокуратурами статусу регіональних, не передбачає відмову держави від виконання завдань та функцій такої особи, що є виключною підставою для констатації факту про ліквідацію юридичної особи публічного права, відповідно ліквідація органу прокуратури не відбулась.

5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якої висловив свої доводи, якими заперечив проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору, та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

6. Позивач 24.06.2016 наказом Генерального прокурора України №102к призначена на посаду заступника прокурора Львівської області.

7. 19.09.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України №113-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, яким, зокрема, передбачено створення у системі органів Прокуратури обласних прокуратур.

8. 11.10.2019 позивач подала заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

9. Наказом Генерального прокурора №22к від 20.01.2020 позивача звільнено з посади заступника прокурора Львівської області у зв`язку із неналежним виконанням посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади (п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру»).

10. Наказом прокурора Львівської області №265к від 20.02.2020 позивача звільнено з посади прокурора прокуратури Львівської області та органів прокуратури відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру».

11. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі №380/1438/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020, позов ОСОБА_1 до Ради прокурорів України, Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапка Руслана Георгійовича, прокуратури Львівської області, прокурора Львівської області Діденко Ірини Вікторівни про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора № 22к від 20.01.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Львівської області на підставі п.3 ч.1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру». Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Львівської області №265к від 20.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 , з посади прокурора прокуратури Львівської області та органів прокуратури відповідно до ч.5 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Львівської області з 21.01.2020 року. Зобов`язано прокуратуру Львівської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з проведенням усіх відрахувань відповідно до чинного законодавства. В іншій частині позову відмовлено.

12. 11.11.2020 наказом Генерального прокурора №437к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Львівської області з 21.01.2020.

13. З наказом про поновлення на посаді позивача ознайомлено 17.11.2020.

14. Також наказом Генерального прокурора №410 від 03.09.2020 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, обласні прокуратури, в тому числі Прокуратуру Львівської області в Львівську обласну прокуратуру.

15. Відповідно до наказу Генерального прокурора №414 від 08.09.2020 «Про день початку роботи обласних прокуратур» днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020.

16. 23.11.2020 позивач звернулась до Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури із заявою, в якій просила привести у відповідність із новим штатним розкладом назву її посади, видати посвідчення встановленого зразка, а також внести відповідний запис до її трудової книжки.

17. Начальником Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора надано відповідь на вказану заяву № 07-57784-20 від 09.12.2020. Відповідно до зазначеної відповіді переведення на посаду прокурора в обласну прокуратуру, в тому числі на адміністративну, буде вирішуватись за результатами проходження атестації або на підставі рішення Комісії з добору керівного складу, відповідно до вимог Закону України Про прокуратуру та законодавства про працю.

18. Листом від 04.12.2020 № 07-522вих-20 Львівська обласна прокуратура повідомила позивача, що приведення займаної у прокуратурі Львівської області посади у відповідність штатному розпису Львівської обласної прокуратури не входить до повноважень обласної прокуратури.

19. Вважаючи протиправною бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо невчинення дій з приведення у відповідність посади заступника прокурора Львівської області до вимог Закону України «Про прокуратуру» щодо найменування органів прокуратури та перейменування такої на заступника керівника Львівської обласної прокуратури; щодо відмови у видачі посвідчення заступника керівника Львівської обласної прокуратури та внесення запису про зміну назви посади до трудової книжки, позивач звернулась до суду з цим позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

20. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

23. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

24. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

26. Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

27. 25.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, згідно із пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» якого до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

28. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

29. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

30. Пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону «Про прокуратуру».

31. Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

32. Відповідно до приписів п. 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

VI. Позиція Верховного Суду

33. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

36. Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо невчинення дій з приведення у відповідність посади заступника прокурора Львівської області до вимог Закону України «Про прокуратуру» щодо найменування органів прокуратури та перейменування такої на заступника керівника Львівської обласної прокуратури; щодо відмови у видачі позивачу посвідчення заступника керівника Львівської обласної прокуратури та внесення запису про зміну назви посади до її трудової книжки.

37. Така бездіяльність відповідача оскаржується позивачем, оскільки, на її думку, є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує її право на працю у перейменованій прокуратурі.

38. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

39. Верховний Суд враховує, що Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування приписів Закону № 113-ІХ, Порядку № 221 та Порядку № 233, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 160/6204/20 та 200/5038/20-а, від 24 вересня 2021 року у справі № 160/6596/20, 11 листопада 2021 року у справі № 580/1859/20 тощо, які підлягають врахуванню у цьому касаційному провадженні при наданні оцінки доводам скаржників щодо проведення атестації, оскільки саме з цим процесом пов`язані спірні правовідносини.

40. У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що з огляду на зміст включеної до Конституції України Законом № 1401-VIII статті 131-1 Основного Закону, новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

41. При цьому Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.

42. Дослідження змісту Закону № 1401-VIII, а також пояснювальної записки до відповідного законопроекту, вказує на те, що його метою є удосконалення конституційних основ правосуддя для практичної реалізації принципу верховенства права, яке повинно забезпечуватися, зокрема, і шляхом належного функціонування прокуратури як органу, уповноважено виконувати функції з підтримання публічного обвинувачення в суді; процесуального керівництва досудовим розслідуванням; вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження; нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

43. Верховний Суд взяв до уваги, що згідно з частиною другою статті 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом, яким наразі є Закон № 1697-VII. Водночас, стаття 4 цього ж Закону встановлює, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

44. Черговим етапом процесу реформування прокуратури стало прийняття Верховною Радою України у межах своїх конституційних повноважень Закону № 113-ІХ.

45. Цим Законом внесено зміни до кодексів та законів України не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань. Передбачена Законом № 113-ІХ атестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою. У Пояснювальній записці до проекту цього Закону зазначено, що він спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою цього Закону є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.

46. Реалізація «кадрового перезавантаження» органів прокуратури передбачає, крім іншого, приведення кількісного складу прокурорів у відповідність до вимог статті 14 Закону № 1697-VII зі змінами, внесеними Законом № 113-ІХ, шляхом атестації прокурорів.

47. Тож проведення атестації прокурорів є обов`язковою складовою запровадженого Законом №113-ІХ процесу реформування системи органів прокуратури та за своєю суттю є спеціальною процедурою, яка має на меті підтвердження здатності прокурорами виконувати свої повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати в органах прокуратури.

48. Колегія суддів Верховного Суду вважає ці висновки застосовними і у цій справі, позаяк правовідносини у цих справах є подібними.

49. Верховний Суд також ураховує, що така атестація передбачає чітку процедуру та умови звільнення і переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, що здійснюється на підставі відповідних рішень кадрових комісій.

50. Відповідно до приписів п. 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

51. Так, атестація прокурорів проводиться відповідними кадровими комісіями та включає в себе три етапи, у тому числі, складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону.

52. Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.

53. Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у численних постановах.

54. Як вбачається із наведеного, однією із обов`язкових підстав для переведення прокурора на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі є успішне проходження ним атестації.

55. Вказана обставина є ключовою для вирішення спору, що виник між сторонами цієї справи.

56. Верховний Суд звертає увагу на таке.

57. Порядок призначення прокурора на адміністративну посаду визначається, зокрема та не виключно, статтею 39 Закону України «Про прокуратуру».

58. Зміст вказаної правової норми свідчить про те, що за загальним правилом на адміністративну посаду в прокуратурі будь-якого рівня та спеціалізації може бути призначено лише особу, яка має статус прокурора.

59. Отже, кандидатом на зайняття адміністративної посади у прокуратурі може бути особа, яка має статус прокурора, і з урахуванням приписів Закону № 113-ІХ такий прокурор повинен пройти атестацію.

60. Суди попередніх інстанцій установили, що позивач не проходила процедуру атестації у порядку, передбаченому розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.

61. Крім цього, відповідно до підпункту 6 пункту 22 розділу II Закону № 113-ІХ на адміністративні посади, передбачені частиною першою статті 39 Закону № 1697-VII, можуть бути призначені прокурори, а також інші особи, які відповідають вимогам, визначеним у статті 27 Закону № 1697-VII. Під час вирішення питання щодо призначення на адміністративну посаду беруться до уваги професійні та морально-ділові якості кандидата, а також його управлінсько-організаторські здібності.

62. Призначення на вказану адміністративну посаду заступника керівника Львівської обласної прокуратури, як і інших адміністративних посад, передбачених пунктами 7-15 частини першої статті 39 Закону України «Про прокуратуру», тимчасово, до 1 вересня 2021 року, здійснюється керівником обласної прокуратури. Разом з тим, призначення на вказані посади керівником обласної прокуратури здійснюється виключно після відповідного схвалення Комісією з добору керівного складу органів прокуратури, склад і положення про яку затверджуються Генеральним прокурором.

63. До 31.05.2021 діяло Положення про Комісію з добору керівного складу органів прокуратури, затверджене наказом Генерального прокурора від 15 квітня 2020 року № 190.

64. Наказом Генерального прокурора від 22 квітня 2020 року № 196 створено Комісію з добору керівного складу органів прокуратури та затверджено її склад.

65. Положенням передбачено, що призначення на вказані посади здійснюється Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної - після прийняття рішення Генеральним прокурором про початок їх роботи) прокуратури в межах повноважень, визначених Законом України «Про прокуратуру», після відповідного схвалення Комісією.

66. Пунктом 13 вказаного Положення обумовлено, що розгляд питання про схвалення призначення на адміністративні посади, передбачені пунктами 4-15 частини першої статті 39 Закону України «Про прокуратуру», здійснюється Комісією на підставі подання відповідно Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури щодо кандидата.

67. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд наголошує, що порядок зайняття адміністративної посади заступника керівника Львівської обласної прокуратури чітко регламентований Законами України «Про прокуратуру» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», тому без дотримання законодавчо визначених процедур, заміщення адміністративної посади в обласній прокуратурі, в тому числі заступника керівника обласної прокуратури, а також без скерування керівником Львівської обласної прокуратури подання на розгляд Комісії з добору керівного складу органів прокуратури та схвалення визначеної керівником кандидатури, є неможливим.

68. При цьому прокурор-кандидат самостійно повинен подати заяву на конкурс, а без участі у такому конкурсі керівник обласної прокуратури не наділений повноваженнями призначати прокурора на відповідну адміністративну посаду.

69. Враховуючи вказане Верховний Суд констатує, що для переведення на адміністративну посаду у новостворену прокуратуру позивач повинна пройти атестацію після чого, відповідно до порядку зайняття прокурорами адміністративних посад, пройти добір керівного складу органів прокуратури та схвалення. Твердження позивача про те, що їй протиправно не видано посвідчення заступника керівника Львівської обласної прокуратури встановленого зразка та не внесено відповідний запис до трудової книжки без проходження нею означених процедур, є необгрунтованими та спростовуються вказаними правовими нормами.

70. За цих обставин Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у спірних правовідносинах з боку відповідача протиправної бездіяльності.

71. Щодо питання незаконного зменшення розміру заробітної плати позивача Верховний Суд акцентує увагу на такому.

72. Абзацом 3 п.3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

73. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.

74. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

75. Зазначений Закон є чинним та неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався.

76. Суди попередніх інстанцій установили, що позивач не проходила атестацію у порядку, визначеному Законом № 113-IX .

77. Отже, позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних паравовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу третього пункту 3 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

78. Верховний Суд звертає увагу, що положеннями пункту 3 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації.

79. Відтак у вимірі обставин цієї справи і чинного законодавчого регулювання організації прокуратури України заробітна плата позивача не може обчислюватися з урахуванням посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, оскільки він у ці органи не був переведений.

80. Водночас прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону № 113-ІХ.

81. Щодо цього Верховний Суд наголошує, що з набранням чинності Постанови № 1155 не всім прокурорам України воднораз збільшили посадові оклади, а тільки тим, кого після атестації перевели на посади прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (відповідно до Закону № 113-ІХ).

82. Цей процес був триваючим, тому виникали ситуації, коли протягом одного періоду прокурори отримували заробітні плати відповідно до різних нормативно-правових актів (відповідно до Постанови № 505 і Постанови № 1155).

83. Отже, Верховний Суд вважає помилковим твердження позивача про те, що її посадовий оклад необхідно обраховувати на підставі приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів», оскільки у цьому випадку застосуванню підлягає постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

84. Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 20 січня 2022 року у справі № 826/17709/14 та у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 826/17798/14.

85. Враховуючи це Верховний Суд вважає також правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позову про приведення у відповідність заробітної плати позивача та решти похідних вимог.

86. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із дотримання норм матеріального та процесуального права.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.

87. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

88. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

89. Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

90. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

91. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

92. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

93. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року залишити без задоволення.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова