Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.05.2018 року у справі №812/852/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 812/852/17

адміністративне провадження № К/9901/30023/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 812/852/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці в особі ліквідаційної комісії про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Т. Г. Арабей, І. В. Геращенко, Г. М. Міронова) від 18 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1.19 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці в особі ліквідаційної комісії про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 54475,47 грн.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що при звільненні відповідач мав сплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби, як це передбачено статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393. Однак, таку одноразову допомогу відповідач не виплатив позивачу, посилаючись, що з 29 вересня 2015 року позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та у місяці звільнення грошове забезпечення позивачу не нараховувалося. Позивач не погоджується з такими діями відповідача та просить стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 54475,47 грн.

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ на Донецькій залізниці в особі ліквідаційної комісії на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 46624,32 грн. з відрахуванням передбачених законом податків та обов'язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги також задоволено частково.

Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці в особі ліквідаційної комісії нарахувати та сплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" від 31 грудня 2007 року № 499.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 10 листопада 2017 року позивач звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8.15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10.27 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 812/852/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Мороз Л. Л. (судді-доповідача), суддів Бучик А. Ю., Гімон М. М. ).

11. Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2018 року задоволено заяви суддів Мороз Л. Л., Бучик А. Ю., Гімона М. М. про самовідвід, внаслідок чого, відведено суддів Мороз Л. Л., Бучик А. Ю., Гімона М. М. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у даній справі.

Передано матеріали касаційної скарги до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.

12. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Білоус О. В. (головуючий суддя), суддів Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г., про що складено протокол від 04 червня 2018 року.

13. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року № 528/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

14. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

15. Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року справу прийнято до провадження; розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 розпочато спочатку, відповідачу у семиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали подати відзив на касаційну скаргу.

16.18 вересня 2019 року на адресу Верховного Суду від Управління МВС України на Донецькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

17. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 11 серпня 1997 року проходила службу в органах внутрішніх справ Управління МВС України на Донецькій залізниці та наказом Управління МВС України на Донецькій залізниці від 05 листопада 2015 року № 249 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу МВС України від 08 червня 2015 року № 659 Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці та пункту 10 розділу XI Закону України Про Національну поліцію звільнена зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів).

19. Згідно з наказом вислуга років на службі в органах внутрішніх справ на день звільнення в календарному обчисленні становить 18 років 02 місяці 25 днів.

20. При звільненні позивачу не виплачено одноразову грошову допомогу, яка передбачена пунктом 10 Постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

21.19 лютого 2016 року позивач звернулася до голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Донецькій залізниці із запитом про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

22. Листом від 03 березня 2016 року № 1,2зі відповідач повідомив позивача про неможливість нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні у листопаді 2015 року у зв'язку з відсутністю грошового забезпечення у місяці звільнення, оскільки з 29 вересня 2015 року позивач перебувала в неоплачуваній відпустці по догляду за дитиною, у жовтні та листопаді 2015 року грошове забезпечення їй не нараховувалось та не виплачувалось.

23. Не погодившись з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні позивач звернулась до суду із даним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Часткового задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393) одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення позивача повинна бути виплачена за кожний повний календарний рік служби, однак розмір одноразової грошової допомоги, що мала бути нарахована та сплачена позивачу при звільненні її за скороченням штатів складає 46624,32 грн.

Розраховуючи вказану суму, суд першої інстанції правовою підставою для нарахування та розрахунку визначив абзац 3 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 лютого 1992 року та абзац 6 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок № 100) та зазначив, що останні два (повних) місяці роботи (служби), з яких має обчислюватися грошове забезпечення є липень-серпень 2015 року та середньомісячне грошове забезпечення позивача становило 5180,49 грн.

25. Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що враховуючи положення Постанови № 393 та те, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, ОСОБА_1 має право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення позивача за кожний повний календарний рік служби.

26. Однак, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача одноразову грошову допомогу позивачу при звільненні у розмірі 46624,32 грн. не врахував те, що відповідачем цю допомогу взагалі не було розраховано позивачу, відтак суд діяв передчасно та поза межами своєї компетенції.

27. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази розрахування відповідачем грошового забезпечення та дані, що на день звільнення позивачу встановлені конкретні розміри окладів, надбавок, доплат, преміювання, суд апеляційної інстанції вважає правомірними доводи апелянта щодо застосування при обчисленні цього виду грошової допомоги лише розмірів посадового окладу позивача, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, за виконання особливо важких завдань та надбавки за оперативно-аналітичну та розвідувальну діяльність, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31 грудня 2007 року, з огляду на що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги в цій частині.

28. Враховуючи вищевикладене, для повного захисту порушених прав позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасувати постанову суду першої інстанції, позовні вимоги позивача задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці в особі ліквідаційної комісії нарахувати та сплатити позивачу належну їй одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до положень Постанови № 393 та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі - Інструкція № 499).

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

30. Касаційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті рішення суд апеляційної інстанції не порушив вимоги пункту 3 Інструкції № 499, зазначивши не вірним врахуванням премії при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Крім того, у спірному рішенні суд не зазначив конкретної суми розрахунку одноразової грошової допомоги, яка повинна бути нарахована та сплачена.

31. Позивач, також наголошує, що в матеріалах адміністративної справи наявна довідка про грошове забезпечення за останній рік її служби, а також проведено розрахунок суми одноразової грошової допомоги (довідка є у матеріалах справи).

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.

33. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Відповідно до абзацу 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ України.

35. Відповідно до підпункту 1.6 Інструкції № 499 якої грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

36. Згідно з частиною 1 статті 9 Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - ~law19~) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за ~law20~ та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби, у тому числі, у зв'язку із скороченням штатів, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

37. Положення аналогічного змісту містяться у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Порядок № 393), згідно з яким особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби зв'язку із скороченням штатів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

38. Тобто, за приписами ~law21~ та пункту 10 Порядку № 393 одноразова грошова допомога розраховується саме з місячного грошового забезпечення.

39. Відповідно до пунктів 1.3 та 3 Інструкції № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

40. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

41. Тобто, при звільненні працівника ОВС зі служби за скороченням до розрахунку одноразової грошової допомоги мають включатися не лише основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років), а також і додаткові його види.

42. При цьому, згідно з пунктом 3.6.2 Інструкції № 499 особам рядового і начальницького складу за час перебування у відпустці по догляду за дитиною грошове забезпечення не виплачується. Таким особам призначається державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно із Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

43. Суд враховує, що позивач проходила службу в органах міліції, порядок проходження якої, у тому числі й в частині виплати грошового забезпечення, врегульовані спеціальним законодавством України, а саме: ~law23~, Порядком № 393 та Інструкцією № 499.

44. Однак спеціальним законодавством щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не врегульовано питання, яким чином має обраховуватись одноразова грошова допомога при звільненні у зв'язку із скороченням особі, яка станом на день звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною і за якою грошове забезпечення не зберігалось і не нараховувалось.

45. При цьому норми спеціальних законів мають пріоритет у правозастосуванні, тоді як положення трудового законодавства підлягають застосуванню лише у тих випадках, коли нормами спеціальних законів спірні правовідносини не врегульовано.

46. Виходячи з викладеного, на переконання Суду, у даному випадку слід застосувати положення абзацу 6 пункту 2 Порядку № 100, який, окрім іншого, визначає порядок обчислення вихідної допомоги державним службовцям, яка за своєю правовою природою подібна одноразовій грошовій допомозі при звільненні особи рядового і начальницького складу. Згідно з цією нормою час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

47. Таким чином, оскільки під час перебування у відпустці по догляду за дитиною позивачу грошове забезпечення не нараховувалось і не виплачувалось, тобто заробіток за ним взагалі не зберігався, то такий період не може включатися до розрахункового періоду при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

48. Тому, для правильного вирішення цієї справи необхідно встановити: який розмір місячного грошового забезпечення було нараховано і виплачено позивачу в останній місяць його служби перед відбуттям у відпустку по догляду за дитиною, та які складові входили до такого грошового забезпечення. Саме з цієї суми має обраховуватись розмір одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті позивачу.

49. Суди це питання не досліджували, в той час як суд касаційної інстанції не має права встановлювати обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

50. Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та твердженням скаржника про те, що у випадку позивача спірна допомога має розраховуватися виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, оскільки, як вже зазначалося, механізм розрахунку одноразової грошової допомоги визначено спеціальними нормативними актами щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Така допомога обраховується саме з місячного грошового забезпечення.

51. Як встановлено судами попередніх інстанції, позивач перебувала у в неоплачуваній відпустці по догляду за дитиною, з 29 вересні 2015 року, тобто останнім місяцем її роботи перед відпусткою, а потім і звільненням за який вона мала би отримати місячне грошове забезпечення за повний місяць мав би бути серпень 2015 року.

52. Довідка про розмір грошового забезпечення позивача за серпень 2015 року у матеріалах справи наявна, однак судами не надано належної оцінки даній довідці.

53. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

54. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано усіх обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, відповідно до частини 2 статті 353 КАС України ухвалені у цій справі судові рішення судів підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 340, 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов