Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2019 року у справі №812/749/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2019 року

Київ

справа №812/749/18

адміністративне провадження №К/9901/1602/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 812/749/18

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, за участю третіх осіб - Міністерства внутрішніх справ України, Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області Пшика Михайла Володимировича про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді - Арабей Т. Г., суддів - Ястребової Л. В., Компанієць І. Д.,

УСТАНОВИЛ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1.23 березня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - відповідач-1, ДСНС України), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

1.1. Визнати протиправним і скасувати наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 02 серпня 2017 року № 410 "Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління ДСНС України у Луганській області";

1.2. Визнати протиправним і скасувати наказ від 24 січня 2018 року № 32 (по особовому складу цивільного захисту) "Про звільнення ОСОБА_1";

1.3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області;

1.4. Стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24 січня 2018 року по дату поновлення на роботі.

2. Ухвалами Луганського окружного адміністративного суду 27 березня 2018 року та 25 квітня 2018 року відповідно залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Міністерство внутрішніх справ України, Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію; як другого відповідача - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - ГУ ДСНС України у Луганській області), а також як третю особу на стороні відповідачів - виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області Пшика Михайла Володимировича.

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач уважає його звільнення із займаної посади незаконним, оскільки це відбулося у період його тимчасової непрацездатності, у наказі про звільнення не вказано реальної підстави такого звільнення, йому не видано копію наказу про звільнення та трудової книжки, не вжито заходів щодо його подальшого працевлаштування.

4. Представник ДСНС України проти задоволення позову заперечував, зазначив, що звільнення позивача відбулося у зв'язку із скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

5. Спростовуючи доводи позивача про факт звільнення під час перебування на лікарняному, представник відповідача-1 зауважив, що викликає сумнів перебування позивача на лікарняному з 20 листопада 2017 року, виходячи зі змісту листка непрацездатності серії АГТ № 312819, виданого Комунальною установою "Луганська обласна клінічна лікарня" (м. Сєвєродонецьк Луганської області), в якому визначено "стаціонарний" режим лікування у період з 20 листопада 2017 року по 24 листопада 2017 року. У цьому листку непрацездатності відсутні відмітки про порушення стаціонарного режиму лікування, у той же час позивач виконував свої посадові обов'язки та перебував у службовому відрядженні у м. Києві в ДСНС України, що підтверджується розпорядчими документами.

6. Від третьої особи - Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, до суду першої інстанції надійшли пояснення, в яких зазначено, що остання не наділена повноваженнями, щодо погодження питання звільнення позивача з посади. У порядку визначеному статтею 31 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" не порушувалося питання щодо відповідності займаній посаді ОСОБА_1, претензій до нього за час роботи немає.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

7. У період з 26 жовтня 1973 року до 25 грудня 2013 року ОСОБА_1 проходив службу в підрозділах МВС СРСР, МВС, МНС та ДСНС України.

8. Наказом МВС України від 30 жовтня 1998 року № 581 позивачу присвоєно звання "полковник внутрішньої служби" та за наслідками переатестації наказом МНС України від 08 січня 2008 року звання "полковник служби цивільного захисту".

9. Наказом ДСНС України від 30 березня 2015 року № 174 "Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах ДСНС України" внесено зміни до штату Головного управління та визначено, що посада начальника Головного управління підлягає комплектуванню неатестованим працівником.

10. Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 10 квітня 2015 року № 193 на підставі статті 32 КЗпП України позивача переведено на роботу на посаду начальника ГУ ДСНС України в Луганській області.

11.02 серпня 2017 року ДСНС України прийнято наказ № 410 "Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління ДСНС України у Луганській області", в якому зазначено про здійснення організаційно-штатних заходів, у межах визначених кошторисних призначень на оплату праці організаційних структур ГУ ДСНС України в Луганській області, а саме: внесення змін до штату № 13/260. Зокрема, із штатного розпису Головного управління ДСНС України у Луганській області згідно з додатком вилучено посаду начальника Головного управління, що підлягає комплектуванню неатестованим працівником, та включено посаду начальника Головного управління, що заміщується атестованою особою за спеціальним званням "генерал-майор служби цивільного захисту".

12.21 листопада 2017 року відповідно до наказу від 02 серпня 2017 року № 410 позивача повідомлено про наступне вивільнення. У попередженні про наступне вивільнення зазначено: "Відповідно до наказу ДСНС України від 02 серпня 2017 року № 410 "Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління ДСНС України у Луганській області" посада, яку Ви займаєте підлягає скороченню. Згідно із статтею 49-2 Кодексу законів про працю України попереджаємо Вас про можливе наступне вивільнення із зазначеної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України через 2 (два) місяці".

13. Попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 21 листопада 2017 року, погоджено Міністром внутрішніх справ України Аваковим А. Б. та головою Луганської обласної державної адміністрації Гарбузом Ю. Г.

14. Зміст наказу № 410 доведено до відома позивача безпосередньо в ДСНС України 21 листопада 2017 року при попередженні його про можливе наступне вивільнення.

15. Разом із попередженням про звільнення позивачу було запропоновано вакантні посади, які він має право зайняти при скорочені штату.

16. Факт наявності письмового списку вакантних посад, запропонованих позивачу одночасно із його попередженням про звільнення, підтвердили в судовому засіданні 05 липня 2018 року допитані як свідки працівники Департаменту управління персоналом ДСНС України ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

17. У період з 02 січня 2018 року по 30 січня 2018 року позивач перебував на лікарняному. Згідно із інформацією, наявною у лікарняних листах, позивач з 20 листопада 2017 року до 01 березня 2018 року знаходився на лікуванні.

18.27 листопада 2017 року № 376-В наказом ДСНС України у зв'язку з тим, що позивач перебуває на лікуванні, тимчасове виконання обов'язків начальника ГУ ДСНС України в Луганській області покладено на першого заступника Горохова М.

Ю.

19. На підставі наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 24 січня 2018 року № 32 позивача звільнено з посади начальника ГУ ДСНС України в Луганській області відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з 24 січня 2018 року. Підставою для звільнення зазначено наказ ДСНС України № 410, попередження про наступне вивільнення, погодження Міністра внутрішніх справ України Авакова А. Б., голови Луганської обласної державної адміністрації Гарбуза Ю. Г.

20. Відповідно до наказу ГУ ДСНС в Луганській області від 25 січня 2018 року № 25 проведено розрахунок з позивачем по 24 січня 2018 року.

21. Наказом ДСНС від 30 листопада 2018 року № 512 внесено зміни до спірного наказу ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 24 січня 2018 року № 32 про звільнення позивача та змінено дату його звільнення з 24 січня 2018 року на 26 квітня 2018 року.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

22. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю:

22.1. Визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 24 січня 2018 року № 32 (по особовому складу цивільного захисту) "Про звільнення ОСОБА_1";

22.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області з 25 січня 2018 року;

22.3. Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Луганській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24 січня 2018 року по 13 липня 2018 року в сумі 111 998,52
грн з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів;

22.4. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Луганській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць вимушеного прогулу в розмірі 18 982,80 грн допущено до негайного виконання.

23. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було звільнено під час його перебування на лікарняному, що суперечить вимогам частини 3 статті 40 КЗпП України. Крім того, суд першої інстанції визнав недопустимим доказом перелік запропонованих позивачу посад, оскільки це був незатверджений і непідписаний документ. Також суд дійшов висновку, що наказ № 410 не містить жодного мотиву скасування штатної одиниці цивільної особи та не містить жодних вимог щодо реорганізації ГУ ДСНС в Луганській області і підстав звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, оскільки фактично штатна одинця начальника залишилася.

24. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року скасовано, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, за участю третіх осіб - Міністерства внутрішніх справ України, Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області Пшика Михайла Володимировича про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовлено.

25. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності звільнення позивача, оскільки відповідач-1 змінив дату звільнення позивача, врахувавши всі його лікарняні листи. Апеляційний суд також дійшов висновку про дотримання відповідачем-1 вимог частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо запропонування іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації.

ІV. Касаційне оскарження

26. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, яка зареєстрована в суді 14 січня 2019 року.

27. Посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статей 40, 42, 49-2 КЗпП України) та порушення норм процесуального права (статей 9, 77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС України), позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

28. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач, серед іншого, зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин вимоги частини 3 статті 40 КЗпП України щодо заборони звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності. Позивач зауважив, що дату його звільнення було змінено 30 листопада 2018 року вже після розгляду справи судом першої інстанції. Такий підхід суперечить правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 травня 2014 року в справі № 6-33цс14.

29. За доводами позивача, звільнення його за пунктом 1 статті 40 КЗпП України є безпідставним, оскільки в апараті ГУ ДСНС України у Луганській області не відбулося змін в організації виробництва і праці.

30. У порушення вимог статті 49-2 КЗпП України, на думку позивача, йому одночасно із попередженням про наступне вивільнення не запропоновано вакантних посад, оскільки такий перелік є недопустимим доказом.

31. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач-1 спростовує її доводи, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

32.16 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано із Луганського окружного адміністративного суду справу № 812/749/18 (суддя-доповідач Білоус О. В. ).

33.31 січня 2019 року справа № 812/749/18 надійшла до Верховного Суду.

34.30 травня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 525/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.

В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.

35. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 30 травня 2019 року визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцова Н. В. (суддя-доповідач), судді - Радишевська О. Р., Уханенко С. А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

36. Статтею 327 КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

37. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

38. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

39. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

41. Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

42. Статтею 5-1 КЗпП України установлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

43. Пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

44. На підставі частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

45. Частина 1 статті 42 КЗпП України унормовує, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

46. Згідно з положеннями статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

47. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

48. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

49. У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

50. Згідно з частиною 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

51. Частина 1 статті 235 КЗпП України визначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

VI. Позиція Верховного Суду

52. Матеріалами справи підтверджено, що 02 серпня 2017 року ДСНС України прийнято наказ № 410 "Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління ДСНС України у Луганській області", яким унесено зміни до штату № 13/260, а саме: вилучено із штатного розпису Головного управління ДСНС України у Луганській області посаду начальника Головного управління, що підлягає комплектуванню неатестованим працівником, та включено посаду начальника Головного управління, що заміщується атестованою особою за спеціальним званням "генерал-майор служби цивільного захисту".

53. Указані обставини доводять, що організаційно-штатні заходи в апараті Головного управління ДСНС України у Луганській області проводилися з метою запровадження нових кваліфікаційних вимог до осіб, що можуть обіймати посаду начальника, і скорочення посади начальника Головного управління, що підлягає комплектуванню неатестованим працівником, що свідчить про скорочення штату як підстави звільнення особи відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

54. Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є передбачений статтею 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботі і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

55. Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 40, частини 2 статті 49-2 КЗпП України з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці покладається обов'язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто, законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.

56. За приписами частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник уважається таким, що належно виконав свій обов'язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв'язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював.

57. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що такий обов'язок щодо працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

58. Судом апеляційної інстанції установлено, що позивача в установлений законом строк попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням штату.

Одночасно із попередженням про наступне вивільнення позивачу було запропоновано всі вакантні посади, які існували в ГУ ДСНС в Луганській області. Від запропонованих посад позивач відмовився. Факт надходження пропозиції підтверджується, як установлено судом апеляційної інстанції, не тільки відповідним переліком, долученим до матеріалів справи, але й показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні.

59. Установлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать про дотримання ДСНС України приписів статті 5-1, пункту 1 частини 2 статті 40 та частин 1 -3 статті 49-2 КЗпП України щодо забезпечення відповідачем гарантованих позивачу прав на сприяння у збереженні роботи та дотримання процедури його вивільнення.

60. Аргументи касаційної скарги позивача загалом зводяться до того, що його було звільнено у період тимчасової непрацездатності, водночас такі доводи були оцінені та спростовані судом апеляційної інстанції.

61. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки відповідачем-1 самостійно змінено дату звільнення після лікування позивача та оплачено відповідні лікарняні листи, то фактично відповідачем-1 продовжено трудові відносини з позивачем до 25 квітня 2018 року - до моменту закінчення періоду тимчасової непрацездатності і звільнено його без порушення вимог частини 3 статті 40 КЗпП України. Продовження роботи позивачем на посаді начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій є неможливим, оскільки він не є атестованою особою, отже, не відповідає новим кваліфікаційним вимогам, що висуваються до цієї посади.

62. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

VIІ. Судові витрати

63. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

Постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року в справі № 812/749/18 залишити без змін.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко