Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.09.2018 року у справі №522/5928/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2019 року

Київ

справа №522/5928/18

провадження №К/9901/57175/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу

за позовом Управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси, винесене 05 квітня 2018 року у складі судді Загороднюка В. І., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, прийняту 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Шевчук О.

А., суддів: Зуєвої Л. Є., Федусика А. Г.,

І. Суть спору

1. В квітні 2018 року Управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просило:

1.1. примусово видворити з України громадянина Узбекістана ОСОБА_1;

1.2. допустити негайне виконання рішення суду.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 29 вересня 2015 року виявлено відповідача як такого, що проживав без документів на право проживання в Україні в порушення статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (надалі-Закон № 3773-VI) та ухилився від виїзду з України після закінчення тимчасового терміну перебування в Україні.

3. Відповідач позов визнав повністю, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 44). Заперечень проти позову не подавав.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4.29 вересня 2015 року виявлено відповідача, який проживав без документів на право проживання в Україні, чим порушив положення ~law6~, та ухилився від виїзду з України після закінчення тимчасового терміну перебування в Україні.

5. В результаті проведеної перевірки наявних документів та відібраних пояснень у відповідача встановлено, що останній знаходиться на території України без документів на право проживання в Україні.

6.02 жовтня 2015 року Любарським РС УДМС в Житомирській області прийнято рішення про примусове повернення відповідача в країну походження та зобов'язано його покинути територію України у термін до 01 листопада 2015 року, проте, вказане рішення відповідачем не виконано.

7. Підставою для прийняття такого рішення слугувало грубе порушення відповідачем законодавства про статус іноземців та осіб без громадянства, зокрема, порушення правил перебування в Україні.

8.19 вересня 2017 року відповідач отримав посвідку на тимчасове проживання з метою возз'єднання сім'ї з громадянкою України, яку оформлено УДМС України в Миколаївській області за клопотанням його дружини. Під час оформлення документів для видачі посвідки на тимчасове проживання відповідач надав свій національний паспорт, виданий 12 травня 2015 року, який містив завідомо недостовірні відомості щодо перетину державного кордону України - в паспорті проставлені підробленні дати-штампи ДПС України про перетин державного кордону України.

9.26 січня 2018 року УДМС України в Миколаївській області прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання відповідача на підставі пункту 1 частини 19 постанови КМУ від 28 березня 2012 року № 251 "Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання" та знято з обліку осіб, які тимчасово перебувають на території Миколаївської області.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 05 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю:

10.1. вирішено примусово видворити відповідача з України;

10.2. допущено негайне виконання рішення суду.

11. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач знаходиться на території України незаконно, ухиляється від виїзду з України та законних підстав для перебування його на території України не встановлено.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Представник відповідача ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

13. У скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким залишити адміністративний позов без розгляду.

14. Позивачем подано відзив, в якому він вказує на грубе порушення відповідачем норм ~law7~, а саме: перебування без документів на право проживання на території України, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

V. Джерела права й акти їх застосування

15. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Згідно з ~law8~ іноземці та особи без громадянств в'їжджають в Україну за наявності визначеного ~law9~ чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорам України.

17. ~law10~ передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.

18. Іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами 2-14 цієї статті, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України (~law11~).

19. За приписами ~law12~ в'їзд в Україну, перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України. Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення та його розмір встановлюються Кабінетом Міністрів України.

20. Згідно визначення ~law13~ нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

21. Відповідно до ~law14~ нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

22. ~law15~ передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

23. Положеннями ~law16~ визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

24. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави (~law17~).

25. Положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні та зазначено, що порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша статті 203).

26. Відповідно положень статті 9 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, нiхто не може зазнавати безпiдставного арешту, затримання або вигнання.

27. При здiйсненнi своїх прав i свобод кожна людина повинна зазнавати тiльки таких обмежень, якi встановленi законом виключно з метою забезпечення належного визнання i поваги прав i свобод iнших та забезпечення справедливих вимог моралi, громадського порядку i загального добробуту в демократичному суспiльствi (частина друга статті 29 Загальної декларації прав людини).

VI. Висновок Верховного Суду

28. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

29. Відповідно до правил частини 2 статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

30. Як вбачається з ухвали Приморського районного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року судове засідання у даній справі призначено на 05 квітня 2018 на 12:00 год.

31. Представник позивача ОСОБА_2 в обґрунтування доводів касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права посилається на неповідомлення відповідача належним чином про дату, час та місце судового засідання, невідповідність висновків, викладених у рішенні судів попередніх інстанцій обставинам справи.

32. В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу копії позовної заяви разом з доданими до неї документами та повістки про виклик.

33. Разом з тим, матеріали справи містять власноручно написану заяву відповідача, підписану ним особисто, про визнання ним позову в повному обсязі та з проханням розглядати справу у його відсутності. Вказана заява датована 05 квітня 2018, тобто відповідач прибув до приміщення суду в день, на який призначено судове засідання в справі, що, на думку суду, опосередковано свідчить про його обізнаність про дату, час та місце судового засідання.

34. Суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність фактів порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, незаконного перебування його на території України, не виконання ним рішення про примусове повернення, а також небажання залишати територію України.

35. Складені відносно відповідача протоколи про адміністративні правопорушення № 023918 від 29 вересня 2015 року та № 002005 від 30 березня 2018 року містять пояснення останнього, які за своїм змістом є підтвердженням вини у вчиненні адміністративного правопорушення, яке ставиться йому в провину.

36. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень відповідачем оскаржувалося до Миколаївського окружного адміністративного суду рішення про скасування посвідки НОМЕР_1 від 19 вересня 2017 року з терміном дії до
11.09.2018 на тимчасове проживання та дії контролюючого органу щодо зняття його з обліку тощо. Проте, ухвалою вказаного суду від 05 вересня 2018 року дану позовну заяву залишено без розгляду.

37. Інформація щодо оскарження відповідачем рішення Любарського РС УДМС в Житомирській області від 02 жовтня 2015 року про примусове повернення в країну походження та зобов'язання покинути територію України у термін до 01 листопада 2015 року в матеріалах справи відсутня.

38. Правом звернутися в установленому законом порядку із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідач не скористався.

39. Докази про те, що в країні походження відповідач піддавався переслідуванням за політичні чи релігійні переконання, расові або етнічні ознаки матеріали справи не містять.

40. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених ними обставин справи.

41. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

42. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич