Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року

Київ

справа №826/27722/15

адміністративне провадження №К/9901/8061/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Бившевої Л.І. (суддя доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., розглянув заяву Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.01.2017 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» у грудні 2015 року звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС від 17.07.2015 № 0002372202 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 7 809 923,00 грн за основним платежем та в сумі 3 904 962 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 17.07.2015 № 0002382202 в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 755 006,00 грн за основним платежем та в сумі 3 877 504,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23.06.2016 адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 17.07.2015 № 0002372202 та податкове повідомлення-рішення від 17.07.2015 № 0002382202 в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7 755 006,00 грн за основним платежем та в сумі 3 877 504,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.10.2016 залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2016.

Вищий адміністративний суд України постановою від 23.01.2017 залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016.

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві у березні 2017 року подала до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.01.2017 з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2016.

Заявник свої вимоги обґрунтовує тим, що Вищий адміністративний суд України неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права: підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункти 138.2, 138.4 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: ухвали, щодо якої подано заяву про перегляд, та ухвал від 16.12.2014 у справі № 826/20537/13-а (К/800/53782/14) та від 18.02.2015 у справі № 826/7923/14 (К/800/64655/14), на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування норм матеріального права.

Верховний Суд України ухвалою від 09.06.2017 відкрив провадження у справі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У зв'язку з припиненням діяльності Верховного Суду України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач), Шипуліна Т.М., Хохуляк В.В.

Верховний Суд, з'ясовуючи питання наявності обставин для перегляду ухвали суду касаційної інстанції від 23.01.2017 з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), зважає на таке.

Вищий адміністративний суду України ухвалою від 23.01.2017, про перегляд якої подано заяву, залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення платнику податків грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції, погоджуючись із судами першої і апеляційної інстанцій щодо правомірності формування платником податків податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, виходив з того, що висновки судів попередніх інстанцій про реальне вчинення позивачем господарських операцій зроблені в результаті оцінки цими судами доказів: первинних документів як таких, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Щодо доводів контролюючого органу про нереальне вчиненні господарських операцій позивача з контрагентами, які ґрунтуються на висновках актів перевірок контрагентів позивача, згідно з якими діяльність цих контрагентів полягала у вчинення операцій з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань, суд касаційної інстанції зазначив, що позивач як платник податків не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. Якщо контрагенти допустили зазначені порушення, то негативні наслідки мають бути застосовані стосовно них, а не стосовно позивача. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності з такими діями недобросовісного постачальника може свідчити про неправомірне формування витрат та податкового органу. Такого факту судами не встановлено.

Окрім того, у цій справі позивач відмовився від позову в частині нарахувань за господарськими операціями з двома контрагентами - ТОВ «Смарт-Холдінг» та ТОВ «Скай-Холдинг», оскільки Дніпровський районний суд м. Києва в ухвалі від 15.01.2016 у справі № 755/22781/15-к установив, що ОСОБА_5 - головний бухгалтер ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» у період з травня 2014 року по листопад 2014 року, достовірно знаючи про безтоварний характер операцій, з метою умисного ухилення від сплати податків, відніс до складу податкового кредиту підприємства суми коштів, перерахованих зазначеними контрагентами. За цією ухвалою ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 32015100040000050 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, у зв'язку з відшкодуванням завданих державі збитків, а кримінальне провадження закрито.

У справі № 826/7923/14 (№ К/800/64655/14), в якій суд касаційної інстанції постановив ухвалу від 18.02.2015 про залишення без змін судових рішень судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову платника податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, на яку також посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, суд касаційної інстанції виходив з того, що висновки судів попередніх інстанцій про нереальне вчинення платником податку з контрагентом господарських операцій з проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях зроблені в результаті оцінки цими судами доказів: первинних документів як таких, що не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Суд касаційної інстанції зазначив про те, що суди попередніх інстанцій надали критичну оцінку первинним документам, наданим платником податку у підтвердження факту вчинення зазначених операцій. Окрім того, у справі має місце обставина щодо здійснення операцій з підприємством-контрагентом з ознаками фіктивності, що встановлено під час досудового розслідування у кримінальній справі.

У справі № 826/20537/13-а (К/800/53782/14), в якій суд касаційної інстанції постановив ухвалу від 16.12.2014 про залишення без змін судових рішень судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову платника податків про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин про відсутність достатніх первинних документів, які б підтверджували операції платника податку з придбання транспортних послуг у контрагентів з метою перевезення вантажу на замовлення клієнтів такого платника, з якими підписано договори на зберігання та транспортування товарів.

Таким чином, ухвала суду касаційної інстанції, про перегляд якої подано заяву, та ухвали цього суду, на які посилається заявник як на різні за змістом судові рішення, постановлені за різних обставин. Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано норми матеріального права, якими передбачено порядок формування платниками податків на прибуток підприємств та податку на додану вартість витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування, та податкового кредиту. Ухвалення різних за змістом рішень судом касаційної інстанції не зумовлено різним розумінням та застосуванням норм матеріального права, а зумовлено оцінкою судами доказів у кожній справі, на підставі яких суди встановили обставини, правильність правової оцінки яких перевіряв суд касаційної інстанції. Зазначене виключає висновок про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

Таким чином, обставини для перегляду ухвали суду касаційної інстанції від 23.01.2017, передбачені у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), не підтвердилися.

Враховуючи наведене, у задоволенні заяви про перегляд зазначеної ухвали суду касаційної інстанції належить відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.01.2017 відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна