Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2018 року

Київ

справа №813/3640/15

провадження №К/9901/10839/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №813/3640/15

за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки проведення розрахунку, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду (прийняту у складі: головуючого судді - Сакалоша В.М.) від 30 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Сапіги В.П., суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.) від 25 квітня 2016 року,

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила суд:

- визнати бездіяльність посадових осіб Львівської митниці ДФС, як спадкоємця Львівської митниці ДМС та Львівської митниці Міндоходів по виконанню рішень суду щодо виплати на користь ОСОБА_1 частини заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.02.2011 року по 26.10.2012 року в сумі 73 621,63 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку (компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати) в сумі 130 819,46 грн.;

- зобов'язати Львівську митницю ДФС провести сплату усіх утримань та нарахувань із єдиного соціального внеску і провести сплату утриманого податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог чинного законодавства.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, зокрема, Кодексу законів про працю України, не було проведено з ОСОБА_1 розрахунку при звільненні і не виплачено заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу за період з 19.02.2011 року по 26.10.2012 року. Крім того, позивач вказує на те, що Львівською митницею не було перераховано жодного внеску до Пенсійного фонду, що в свою чергу вплинуло на розмір пенсії позивача.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 30 листопада 2015 року Львівський окружний адміністративний суд вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Львівської митниці ДФС щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 року у справі №2а-7831/10/1370 за період з 19.02.2011 року по 26.10.2012 року.

Стягнути з Львівської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 року у справі №2а-7831/10/1370 за період з 19.02.2011 року по 26.10.2012 року в розмірі 69 845, 62 грн. (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок п'ять гривень шістдесят дві копійки) рівно з урахуванням всіх обов'язкових платежів та зборів до Державного бюджету України.

В решті позовних вимог відмовити.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду про поновлення позивача на роботі набрало законної сили та підлягало негайному виконанню, тому затримка виконання такого рішення з боку відповідача є протиправною. Стосовно стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, то суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Львівської митниці ДФС середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.10.2012 року до дня подання адміністративного позову 13.07.2015 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 25 квітня 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року у справі №813/3640/15 - без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 16 травня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Львівської митниці Державної фіскальної служби України.

8. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року.

10. У липні 2016 року позивач подала заперечення на касаційну скаргу.

11. 29 січня 2018 року вказана касаційна скарга Львівської митниці Державної фіскальної служби України надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що вини відповідача у затримці виконання рішення суду про поновлення на посаді позивача немає, а відтак, відсутні підстави для задоволення позову.

Б. Доводи позивача у справі

13. У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. 18.02.2011 року Львівським окружним адміністративним судом прийнята постанова у справі №2а-7831/10/1370, згідно з якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України № 1468-к від 29 липня 2010 року в частині, що стосується головного інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 6 митного поста "Мостиська" Львівської митниці ОСОБА_1; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 6 митного поста "Мостиська" Львівської митниці з 16.09.2010 року; стягнено з Львівської митниці в користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 16.09.2010 року по 18.02.2011 року в розмірі 20 499 (двадцять тисяч чотириста дев'яносто девять) гривень 98 копійок.

15. 22.09.2011 року Львівським апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу у справі №22248/11/9104, згідно з якою апеляційні скарги Державної митної служби України та Львівської митниці залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 року у справі №2а-7831/10/1370 - без змін.

16. Наказом Державної митної служби України №2433 від 25.10.2012 року поновлена на посаді головного інспектора сектора митного оформлення №1 відділу митного оформлення №6 митного поста «Мостиська».

17. 26.10.2012 року наказом №1384-к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

18. Конституція України

18.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

19.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19.2. Частина 2 статті 14. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

19.3. Частина 1 статті 255. Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

19.4. Частина 2 статті 257. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

20. Кодекс Законів про працю України

20.1. Стаття 235. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

20.2. Стаття 236. У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 року в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі виконана шляхом прийняття наказу лише 25.10.2012 року.

За таких обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

23. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

24. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

25. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року у справі №813/3640/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх