Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 160/5278/19

касаційне провадження № К/9901/16547/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року (головуючий суддя - Серьогіна О.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Іванов С.М.; судді - Сафронова С.В., Чередниченко В.Є.)

у справі № 160/5278/19

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування вимоги від 07 грудня 2018 року № Ф-1719-17 про сплату боргу (недоїмки).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 23 грудня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 07 травня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на безпідставності висновку про узгодженість зобов`язання зі сплати єдиного внеску та штрафних санкцій на підставі вимоги від 31 березня 2016 року № Ф-0005481702 про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 19 квітня 2016 року № 0006221702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, оскільки останні ФОП ОСОБА_1 не отримувалися.

Верховний Суд ухвалою від 29 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою платника.

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

27 вересня 2022 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що підставою для прийняття вимоги від 07 грудня 2018 року № Ф-1719-17 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 33946,63 грн послугувало, зокрема, прийняття контролюючим органом на підставі акта від 31 червня 2016 року № 275/04-16-13-02/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки вимоги від 31 березня 2016 року № Ф-0005481702 про сплату боргу (недоїмки) на суму 37976,28 грн та рішення від 19 квітня 2016 року № 0006221702 про застосування штрафних санкцій у розмірі 3797,43 грн, які не скасовані в адміністративному або судовому порядку, проте визначені ними суми в повному обсязі позивачем не сплачені.

Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваної у цій справі вимоги про сплату боргу (недоїмки), ФОП ОСОБА_1 зазначав, що не отримував вимогу від 31 березня 2016 року № Ф-0005481702 та рішення від 19 квітня 2016 року № 0006221702, а тому, на його переконання, врахування визначених ними сум єдиного внеску та штрафних санкцій при розрахунку суми недоїмки згідно з вимогою від 07 грудня 2018 року № Ф-1719-17 є протиправним.

Надаючи оцінку наведеним доводам позивача, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з пунктами 1, 7 розділу VII Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

У разі якщо неможливо вручити платнику єдиного внеску рішення про нарахування пені та застосування штрафів поштою у зв`язку з його відсутністю за місцезнаходженням (службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти рішення, рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається врученим платнику єдиного внеску в день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У спірній ситуації судами на підставі долучених до матеріалів справи доказів з`ясовано, що вимога від 31 березня 2016 року № Ф-0005481702 про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 19 квітня 2016 року № 0006221702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску направлені на адресу позивача, однак були повернуті на адресу контролюючого органу з позначкою відділу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Слід зазначити, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова