Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 200/5044/22

адміністративне провадження № К/990/29270/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №200/5044/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів - Блохіна А.А., Сіваченка І.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 квітня 2021 року по 22 листопада 2022 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 квітня 2021 року по 22 листопада 2022 року включно.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що відповідно до наказу від 12 квітня 2021 року №207-ОС його з 12 квітня 2021 року звільнено з військової служби.

3. Уважаючи, що відповідач не у повному обсязі нараховував йому грошове забезпечення під час проходження служби, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

4. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі №200/8300/21 відповідач 23 листопада 2022 року виплатив на користь позивача індексацію грошового забезпечення у розмірі 243051 грн 72 коп.

5. Тобто фактичний розрахунок з позивачем відбувся лише 23 листопада 2022 року.

6. З огляду на викладене, позивач вважає, що на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 квітня 2021 року по 22 листопада 2022 року, передбачений статтею 117 КЗпП України.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 квітня 2021 року по 22 листопада 2022 року включно;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 квітня 2021 року по 22 листопада 2022 року включно.

8. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції установив наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проте не визначив розмір такого стягнення.

9. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково:

- стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 суми заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13 квітня 2021 року по 22 листопада 2022 року у розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень).

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

11. Суд зазначив, що середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні в арифметичному обчисленні складає 337 338 грн 40 коп. (571,76 грн. х 590 календарних днів).

12. Апеляційний суд зауважив, що причинами, які пов`язані з тривалістю порушень прав позивача, є як дії позивача, який не зразу після звільнення оскаржив бездіяльність відповідача щодо невиплати при звільненні індексації грошового забезпечення, так і дії відповідача, який не здійснив повного розрахунку при звільненні.

13. З огляду на установлені обставини та з метою дотримання балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні колегія суддів вважала за необхідне зменшити розмір середнього заробітку, визначивши його у розмірі 2 000 грн.

Короткий зміст касаційної скарги

14. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

15. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

16. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України та визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню на користь позивача, викладених у постановах від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, від 09 березня 2023 року у справі №520/899/21, від 05 квітня 2023 року у справі №560/13719/21.

17. Вважає, що апеляційний суд помилково зменшив розмір стягнення, не зазначивши при цьому формули, якою керувався.

18. Наголошує, що звернення до відповідача з вимогою про нарахування та виплату належної йому індексації відбулося 20 квітня 2021 року, тобто на восьмий день після звільнення, а тому позивач не допустив жодних зловживань своїми правами.

Позиція інших учасників справи

19. 15 вересня 2023 року до касаційного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 , у якому відповідач заперечив проти доводів касаційної скарги позивача та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

20. 24 серпня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 серпня 2023 року для розгляду справи №200/5044/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

22. Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №200/5044/22 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

23. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2025 року закінчено підготовчі дії; справу №200/5044/22 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

24. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2025 року, у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М., для розгляду справи №200/5044/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

25. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до наказу від 12 квітня 2021 року №207-ОС позивача з 12 квітня 2021 року звільнено з військової служби.

26. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі №200/8300/21, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 :

- нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця січень 2008 року із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

- нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 4 432 гривні 39 копійок за період з 01 березня 2018 року по 12 квітня 2021 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

27. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі №200/8300/21 відповідач 23 листопада 2022 року виплатив на користь позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 243051 грн 72 коп., що підтверджується повідомленням про надходження коштів.

28. Тобто, остаточний розрахунок з позивачем при звільнені був проведений 23 листопада 2022 року.

29. Позивач, вважаючи що на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

30. За змістом частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

33. У межах цього касаційного провадження Суд вирішує питання про розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача.

34. Так, частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

36. Згідно зі статтею 117 КЗпП України (у редакції чинній на момент звільнення позивача) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

37. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» текст статті 117 КЗпП України викладено у такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».

38. Указана редакція статті 117 КЗпП України набула чинності з 19 липня 2022 року.

39. Тобто, у цій справі правовідносини виникли під час дії «старої редакції» статті 117 КЗпП України та продовжились після набрання чинності її «новою редакцією».

40. Задовольняючи позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції зазначив, що період затримки з 13 квітня 2021 року (наступний день після звільнення) по 22 листопада 2022 року (день, що передує дню фактичного розрахунку) регулюється статтею 117 КЗпП України у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року, тобто без обмеження строку виплати.

41. Проте, вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, апеляційний суд на власний розсуд зменшив його до 2000 грн.

42. Колегія суддів зауважує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід щодо застосування статті 117 КЗпП України до правовідносин, які виникли під час дії її «старої редакції» та продовжились після набрання чинності «новою редакцією», а також щодо можливості розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №761/9584/15-ц [про застосування принципу співмірності], на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Указані висновки викладено у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22.

43. У вказаній постанові Судова палата констатувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», та були припинені на момент чинності дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином:

- правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції);

- у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України (у новій редакції).

44. З урахуванням наведених висновків колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо помилкового застосування судом апеляційної інстанції статті 117 КЗпП України.

45. Також, Судова палата зазначила, що із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності.

46. Крім того, з прийняттям указаного закону усунуто і такий чинник, який зумовлював можливість недобросовісної поведінки працівника, як необмеженість строку звернення до суду з позовом про стягнення невиплаченого заробітку, а саме шляхом внесення змін до статті 233 КЗпП України, якою строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежено трьома місяцями.

47. У зв`язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку лише за шість місяців, Судова палата вирішила, що застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №761/9584/15-ц [принцип співмірності], до правовідносин, які регулюються статтею 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», не є можливим.

48. Судами попередніх інстанцій установлено, що спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 13 квітня 2021 року по 22 листопада 2022 року, а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) і після цього.

49. Застосовуючи наведені висновки для вирішення цього спору колегія суддів констатує, що період з 13 квітня 2021 року по 18 липня 2022 року регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До указаного періоду суд, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, може застосувати принцип співмірності.

50. Проте період з 19 липня 2022 року по 22 листопада 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

51. З наведених судом апеляційної інстанції розрахунків вбачається, що суд, застосовуючи принцип співмірності до усього спірного періоду, визначив істотність частки невиплаченої суми як співвідношення між розміром недоплаченої при звільненні суми до розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку за весь спірний період (243051,72 грн (частка недоплаченого грошового забезпечення) / 337 338,40 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) х 100 = 72,04 %) та вирішив, що сума, яка підлягає відшкодуванню, з урахуванням істотності частки 72,04%, становить 243 018,58 грн.

52. Після проведення наведених розрахунків суд апеляційної інстанції застосував принцип співмірності до усього оспорюваного періоду та, не зазначивши формули, згідно якої ним визначено розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначив, що на користь позивача підлягає стягненню 2 000 грн.

53. Колегія суддів зауважує, що такий розрахунок суперечить висновкам, викладеним у постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, посилання на яку [у тому числі] стало підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

54. В указаній постанові Судова палата зазначила, що у разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

55. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

56. Указані висновки стосуються застосування статті 117 КЗпП України у редакції, до внесення у неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тобто без обмеження строку виплати у 6 місяців.

57. Для правильного вирішення цього спору необхідно установити розмір усіх належних при звільненні сум, який становить 100% (суми, які були виплачені ОСОБА_1 у день звільнення + розмір індексації, нарахованої на виконання рішення у справі №200/8300/21) та з урахуванням установленого визначити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13 квітня 2021 року до 18 липня 2022 року, застосувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19.

58. Після проведення зазначених розрахунків необхідно визначити загальну суму [за період з 13 квітня 2021 року по 22 листопада 2022 року], що підлягає стягненню на користь позивача зазначивши, що така сума визначена без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено податковим агентом при виплаті доходу з урахуванням раніше виплачених сум.

Висновок за результатом розгляду касаційної скарги

59. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

60. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

61. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

62. При новому розгляді спору суду необхідно установити обставини, про які мовиться вище, та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв`язку.

IV. Висновки щодо судових витрат

63. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі №200/5044/22 скасувати.

3. Справу №200/5044/22 направити на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Л.О. Єресько

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду