Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.08.2018 року у справі №813/944/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа №813/944/18

адміністративне провадження №К/9901/59204/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.,

розглянув у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 (суддя Гулкевич І. З. ) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від
18.07.2018 (колегія у складі суддів Шавеля Р. М., Улицького В. З., Костіва М. В. )

у справі №813/944/18

за позовом приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

третя особа - "Національні інформаційні системи",

про визнання протиправним та скасування наказу.

УСТАНОВИЛ:

1.07.03.2018 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування пункту 7 наказу Міністерства юстиції України від 19.02.2018 № 421/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

2. Позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 19.02.2018 № 421/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" в частині блокування доступу приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці до набрання законної сили рішенням у даній справі та зобов'язання Міністерства юстиції України через Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили рішенням у даній справі.

3. В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивач покликалася на те, що наразі існує небезпека заподіянню шкоди правам та законним інтересам позивача до прийняття рішення по суті. Зокрема, оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України є діючим та таким, що винесений з порушенням чинного законодавства, а відтак позивач не має можливості здійснювати професійну діяльність, що є єдиним джерелом доходу позивача.

4. Також позивач у клопотанні про забезпечення позову зазначила, що діючий оскаржуваний наказ, позбавляє її можливості вчиняти нотаріальні дії з нерухомим майном, тобто фактично позивача позбавлено права на працю, що гарантоване Конституцією України, зазначала, що вжиття заходів забезпечення позову, не призведе до жодних негативних наслідків та не завдасть шкоди будь-яким іншим зацікавленим особам. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову, захистить гарантоване Конституцією України право на працю не тільки позивача, але й інших осіб, які працюють в позивача за трудовими договорами.

5. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2018, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018, клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено частково;

- зупинено дію наказу Міністерства юстиції України від 19.02.2018 №421/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" в частині блокування доступу приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці до вирішення справи по суті та зобов'язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті;

- в задоволенні решти клопотання відмовлено.

6. Оскаржувані рішення мотивовані тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Окрім цього, позивач є самозайнятою особою та здійснює діяльність відповідно до свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого відповідно до Закону України "Про нотаріат". Прийняттям Міністерством юстиції України оскаржуваного наказу порушено гарантоване Конституцією України право позивача на працю, оскільки його діяльність (як приватного нотаріуса) пов'язана із доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Іншою оплачуваною роботою позивач займатись не може, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Крім цього, позивач, як роботодавець, має обов'язки по виплаті заробітної плати працівникам, які перебувають у трудових відносинах з позивачем, а саме: згідно з трудовими договорами від 02.10.2017, укладеними з ОСОБА_2; від 01.12.2017 - з ОСОБА_3 та від 01.07.2016 - з ОСОБА_4, та здійснення інших заходів щодо соціального захисту працівників (а. с.66-71).

Оскільки спірний наказ є чинним, позивач не має реальної можливості здійснювати нотаріальну діяльність, що є єдиним джерелом її доходу, та сплачувати необхідні податки та заробітну плату працівникам.

7.14.08.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Відповідача на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018. Скаржник просив скасувати оскаржувані рішення та відмовити в задоволенні заяви.

8. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2018 у зазначеній справі було відкрито провадження.

9. Скаржник у касаційній скарзі вважає помилквоими висновки суду про порушення права позивача на працю через блокування доступу до реєстру на підставі наказу відповідача № 421/5 від 19.02.2018, унеможливлення здійснення професійної діяльності, порушення трудових прав інших осіб, неминучість вимушеної відмови у вчиненні нотаріальних дій при зверненні громадян. Натомість, приписами ст.34 Закону України "Про нотаріат" визначені повноваженнями нотаріусів, які не обмежуються діяльністю у сфері державної реєстрації. Отже, оскаржуваний наказ стосується виключно вжиття заходів до нотаріуса як спеціального суб'єкта державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, винесений в результаті скасування вчиненої нотаріусом, як суб'єктом державної реєстрації, незаконної реєстраційної дії. Тому вжиті заходи не впливають на діяльність нотаріуса в процесі здійснення ним професійної діяльності.

10. Відзив від Позивача не надходив, однак ухвалу про відкриття касаційного провадження Позивач отримала 07.09.2018.

11. Оцінюючи доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм процесуального права, Суд дійшов таких висновків.

12. Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

13. Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

14. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

15. Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

16. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані рішення не відповідають з огляду на таке.

17. Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

18. Вжиті рішенням відповідача заходи блокування доступу до Державного реєстру прав за своєю природою є тимчасовим заходом, який після закінчення строку, на який їх було вжито, вичерпує свою дію і автоматично розблоковує діяльність позивача. Тому висновки судів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання судового рішення і захист прав позивача не можна визнати обґрунтованими.

19. Крім того, заходи з тимчасового блокування доступу до реєстру були вжиті відповідачем в порядку контролю у сфері державної реєстрації прав відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який має на меті захист прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб і вжиття заходів забезпечення позову у цій справі не може ставити під загрозу захист прав та інтересів інших осіб.

20. Рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

21. Верховний Суд розглядав справу з подібними правовідносинами. У постанові від
12.02.2020 у справі №824/902/19-а Суд дійшов висновку, що "у випадку застосування тимчасового блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державні реєстратори не позбавлені права на працю та вони вправі здійснювати діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення державної реєстрації прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних, фізичних осіб-підприємців, що спростовує доводи стосовно фактичного позбавлення відповідачем можливості отримувати позивачем доходу від своєї професійної діяльності" (п. 39).

22. Аналогічна правова позиція була висловлена раніше Верховним Судом в постановах від 18.10.2018 у справі №808/2432/18, від 15.08.2019 у справі № 0840/3275/18, від 01.10.2019, від 21.11.2019 у справі № 420/1065/19 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

23. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

24. Враховуючи викладене, судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню з прийняттям у справі нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018 у справі №813/944/18 скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №813/944/18.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Кравчук

Суддя А. А. Єзеров

Суддя О. П. Стародуб