ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 816/4476/15

адміністративне провадження № К/9901/26418/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 816/4476/15

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства України, Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області, Міністерства юстиції України, Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної інспекції сільського господарства України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя: Удовіченко С.О., судді: Єресько Л.О., Петрова Л.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя: Водолажська Н.С., судді: Калиногвський В.А., Бенедик А.П.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства України, Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області, Міністерства юстиції України, Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати висновок Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області «Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 27 серпня 2015 року №2034/10/16-10-17-01-43»;

визнати протиправним та скасувати наказ Державної інспекції сільського господарства України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 28 вересня 2015 року №140-кт;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області з 29 вересня 2015 року;

стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомостей стосовно ОСОБА_1 .

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на його думку, не зазначення у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік відомостей про наявність земельної ділянки загальною площею 2,4675 га та нежитлової будівлі (ЗАВ) загальною площею 53,9 кв.м. не може бути належною підставою для застосування положень Закону України «Про очищення влади» в частині звільнення з посади та інших заборон. Зазначає, що це майно отримане ним на законних підставах, а саме: земельна ділянка площею 2,4675 га - за рішенням Диканського районного суду від 10 грудня 2013 року; нежитлова будівля (ЗАВ-10) - передана в рахунок майнового паю, згідно з рішенням Загальних зборів співвласників майна колишнього КСП імені Куйбишева «Про виділення частки майна зі спільної часткової власності» від 01 березня 2008 року. Вказує, що на момент подання декларації земельна ділянка площею 2,4675 га зареєстрована за ним не була, а нежитлова будівля (ЗАВ-10) була знищена.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року позов задоволено.

2.1. Визнано протиправним та скасовано висновок Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області «Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 27 серпня 2015 року №2034/10/16-10-17-01-43.

2.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної інспекції сільського господарства України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 28 вересня 2015 року №140-кт.

2.3. Поновлено ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області з 29 вересня 2015 року.

2.4. Зобов`язати Міністерство юстиції України виключити із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» інформацію про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

2.5. Стягнуто з Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області (код ЄДРОУ 38071916) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 вересня 2015 року по 24 грудня 2015 року в сумі 10825, 06 грн.

2.6. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки контролюючим органом не встановлено невідповідності вартості вищевказаного майна доходам отриманим ОСОБА_1 із законних джерел чи сумнівності походження майна.

3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року судове рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування висновку Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області «Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» № 2034/10/16-10-17-01-43 від 27 серпня 2015 року та прийнято в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

3.1. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року по справі № 816/4476/15 залишено без змін.

3.2. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковий орган дійшов правомірного висновку щодо зазначення позивачем недостовірних відомостей щодо наявності майна, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно ОСОБА_1 , а саме: не зазначення про наявність земельної ділянки загальною площею 2,4675 га, та нежитлової будівлі (ЗАВ-10) загальною площею 53,9 кв.м., а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є помилковим та позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна інспекція сільського господарства України звернулася з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та направити справу на новий розгляд.

4.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції в ухваленому судовому рішенні безпідставно не навів мотивів та посилань на норми права, з яких він дійшов висновку про те, що позивачем в декларації вказано недостовірні відомості щодо майна, набутого за час його перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади». За цих обставин наголошує, що такий висновок суду не можу вважати належною юридичною оцінкою. Звертає увагу, що вказаний Закон не містить положень щодо «неповного» декларування. Зазначає, що при оцінки питання стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу судами не наведено відповідного розрахунку суми стягнення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. ОСОБА_1 19 жовтня 2005 року прийняв присягу державного службовця.

6. Наказом Держсільгоспінспекції в Полтавській області № 375-к від 20 грудня 2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу насіннєвого контролю та охорони прав на сорти рослин Управління контролю якості насіння та садибного матеріалу Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області. Т

7. 23 січня 2014 року наказом Держсільгоспінспекції в Полтавській області № 11-0с позивача призначено на посаду заступника начальника управління - відділу насіннєвого контролю та охорони прав на сорти рослин Управління контролю якості насіння та садибного матеріалу Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області, а наказом № 455-0с від 08 вересня 2014 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника вказаного управління.

8. Наказом Держсільгоспінспекції України № 84-кт від 19 червня 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника державної інспекції сільського господарства України в Полтавській області та, відповідно наказу Держсільгоспінспекції в Полтавській області № 73-ос від 22 червня 2015 року, позивач приступив до роботи з 22 червня 2015 року.

9. На виконання вимог Закону України «Про очищення влади», позивачем 11 червня 2015 року подано заява про згоду на проведення перевірки відомостей щодо себе.

10. У зв`язку з цим Полтавською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, відповідно пункту 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою, четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16 жовтня 2014 року, та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1100 від 03 листопада 2014 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2014 року за № 1385/26162, проведена перевірка відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», щодо ОСОБА_1 .

11. За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік вказані недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади».

12. Так, відповідно до інформації, наданої Реєстраційною службою Диканського районного управління юстиції: у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначена, зокрема, земельна ділянка площею 2,4675 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходження якої: Полтавська область, Диканський район, Великобудищанська сільська рада, а у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно зазначена, зокрема, нежитлова будівля (ЗАВ-10) загальною площею 53,9 кв.м., місцезнаходження якої: АДРЕСА_3.

13 . Згідно з висновком про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» № 3034/10/16-10-17-01-43 від 27 серпня 2015 року, з урахуванням письмових пояснень, встановлено, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік вказані недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», а саме: в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік не вказано наявності земельної ділянки загальною площею 2,4675 га, місцезнаходження якої: Полтавська область, Диканський район, Великобудищанська сільська рада. Ця земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва отримана ОСОБА_1 за рішенням Диканського районного суду від 10 грудня 2013 року, та нежитлової будівлі (ЗАВ-10) загальною площею 53,9 кв.м., місцезнаходження якої:

АДРЕСА_5 . У зв`язку з цим, 28 серпня 2015 року ОСОБА_1 на ім`я начальника Диканського відділення Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби Селецької О.Б. надані письмові пояснення, за змістом яких, зокрема, повідомив, що: земельна ділянка площею 2,4675 га отримана в спадок за рішенням Диканського районного суду, а технічна документація, яка розроблялася на неї у 2014 році, отримана лише у 2015 році; нежитлова будівля (ЗАВ-10), згідно з рішенням Великобудущанської сільської ради № 4 від 30 квітня 2014 року «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на демонтаж нежитлової будівлі в АДРЕСА_3 .» станом на 01 жовтня 2014 року була повністю демонтована.

15. На підставі висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», №3034/10/16-10-17-01-43 від 27 серпня 2015 року заступником начальника управління кадрового забезпечення, контролю, документообігу та звернень громадян - начальником відділу кадрового забезпечення Н.В. Вінницькою 24 вересня 2015 року підготована Довідка про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

16. Згідно зі змістом цієї довідки, до ОСОБА_1 застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» (10 років), у зв`язку із недостовірністю відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданій за попередній рік декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади».

17. У зв`язку з цим, наказом Держсільгоспінспекції України № 140-кт від 28 вересня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області з 29 вересня 2015 року з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», згідно з пунктом 72 статті 36 Кодексу законів про працю України.

18. 29 вересня 2015 року наказом Держсільгоспінспекції в Полтавській області № 166-ос ОСОБА_1 оголошено цей наказ.

19. Відомості стосовно ОСОБА_1 внесені до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

20. Не погодившись із висновком перевірки, наказом про звільнення та внесенням до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомостей стосовно нього, позивач звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

21. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

23. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

24. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

25. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов?язком держави (стаття 3 Конституції України).

26. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

27. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (стаття 38 Конституції України).

28. За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

29. Пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено припинення трудового договору з підстав, визначених Законом України «Про очищення влади».

30. Згідно з частиною другою цієї статті, у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».

31. Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України «Про очищення влади».

32. Згідно з вимогами частини першої статті 1 цього Закону, очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

33. Відповідно до частини другої статті 1 цього Закону, очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

34. На виконання пункту 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

35. Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади», протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

36. Вказана заборона, відповідно до частини 8 статті 3 Закону України «Про очищення влади», зокрема, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов?язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на Посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

37. Згідно з частиною п?ятою статті 5 Закону України «Про очищення влади», перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов?язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

38. Відповідно до частини десятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п?ятої статті 5, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п?ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов?язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

39. На виконання частини 14 статті 5 Закону України «Про очищення влади» керівник органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п?ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади.

40. Питання застосування Закону України «Про очищення влади» регламентовані Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 (далі - Порядок № 563), Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п?ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2014 року за № 1385/26162 (далі - Порядок № 1100).

41. Перелік органів, що проводять перевірки та форма запиту, затверджені Порядком №563, зокрема такими є: Державна фіскальна служба України (ДФС), Державна судова адміністрація України, Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України.

42. Постановою № 563 деталізовано норми Закону та зазначено, що виключно органом Державної фіскальної служби на запит формується висновок про проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна, зазначених у декларації (форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України № 1100 від 3 листопада 2014 року), інші органи перевірки надають на запити відповіді та судові рішення (пункти 29, 30, 35).

43. Пунктом 3 Порядку № 1100 визначено загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки, який включає такі складові:

1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;

2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;

3) проведення перевірки, що фактично полягає в:

- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з`ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з?ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з?ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;

4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;

5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов?язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;

6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п?ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

44. Відповідно до пункту 4 цього Порядку, при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб?єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

45. В силу вимог пунктів 3-4 пункту 6 Порядку № 1100, отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.

46. За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

47. Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.

48. Відповідно до частини десятої статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», у разі встановлення за результатами передбачених цією статтею перевірок ознак правопорушення уповноважений підрозділ письмово повідомляє керівнику відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, його апарату, органу місцевого самоврядування, юридичної особи публічного права та спеціально уповноваженим суб?єктам у сфері протидії корупції.

49. У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов?язання фінансового характеру, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, письмово повідомляє про це спеціально уповноваженим суб?єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику органу, в якому працює відповідний суб?єкт декларування.

50. Виявлення недостовірних відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов?язання фінансового характеру, не звільняє суб?єкта декларування від обов?язку подати декларацію з достовірними відомостями. У такому разі декларація з достовірними відомостями підлягає оприлюдненню на заміну раніше оприлюдненої декларації у порядку, встановленому цим Законом.

51. Подання завідомо недостовірних відомостей в декларації про майно, доходи, витрати і зобов?язання фінансового характеру є підставою для притягнення суб?єкта декларування до дисциплінарної, адміністративної відповідальності відповідно до закону.

VI. Позиція Верховного Суду

52. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

53. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв??язку з проведенням податковим органом стосовно позивача перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п?ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», та складення за її результатами висновку № 3034/10/16-10-17-01-43 від 27 серпня 2015 року, а також звільнення позивача наказом Держсільгоспінспекції України № 140-кт від 28 вересня 2015 року.

55. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

56. Аналіз норм Закону України «Про очищення влади», а також підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що органи Державної фіскальної служби здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» за двома критеріями:

1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов?язання фінансового характеру;

2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

57. Зокрема, відповідно до пункту 8 Порядку №1100 у розділі III декларації перевірці підлягають:

достовірність відомостей щодо наявності нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про нерухоме майно такої особи;

відповідність вартості нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.

58. При цьому, під час проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», контролюючим органом має бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов?язання фінансового характеру, а також врахований час набуття майна та встановлено незаконність джерел таких доходів.

59. Отже, недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватись в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить особі.

60. Тобто, саме по собі неповне декларування наявного у особи майна не може бути підставою для застосування Закону про очищення влади в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.

61. Такий правовий висновок Верховний Суд висловив у постанові від 31 березня 2020 року в справі № 807/1/17 (№К/9901/62653/18).

62. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган за наслідками такої перевірки декларації позивача про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за попередній рік (2014) дійшов висновку, що ОСОБА_1 вказав недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», а саме: в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік не вказано наявності земельної ділянки загальною площею 2,4675 га, місцезнаходження якої: Полтавська область, Диканський район, Великобудищанська сільська рада. Ця земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва отримана ОСОБА_1 за рішенням Диканського районного суду від 10 грудня 2013 року, та нежитлової будівлі (ЗАВ-10) загальною площею 53,9 кв.м., місцезнаходження якої:

АДРЕСА_6 . Так, відповідно до інформації, наданої Реєстраційною службою Диканського районного управління юстиції: у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначена, зокрема, земельна ділянка площею 2,4675 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходження якої: Полтавська область, Диканський район, Великобудищанська сільська рада, а у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно зазначена, зокрема, нежитлова будівля (ЗАВ-10) загальною площею 53,9 кв.м., місцезнаходження якої:

АДРЕСА_7 . У зв`язку з цим, 28 серпня 2015 року ОСОБА_1 на ім`я начальника Диканського відділення Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби Селецької О.Б. надані письмові пояснення, за змістом яких, зокрема, повідомив, що: земельна ділянка площею 2,4675 га отримана в спадок за рішенням Диканського районного суду, а технічна документація, яка розроблялася на неї у 2014 році, отримана лише у 2015 році; нежитлова будівля (ЗАВ-10), згідно з рішенням Великобудущанської сільської ради № 4 від 30 квітня 2014 року «Про надання дозволу громадянину ОСОБА_1 на демонтаж нежитлової будівлі в АДРЕСА_3 .» станом на 01 жовтня 2014 року була повністю демонтована.

65. Суд першої інстанції встановив, що на підставі Свідоцтва про право власності від 05 серпня 2009 року Приватним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» зареєстровано за ОСОБА_1 нежитлову будівлю (ЗАВ-10), місцезнаходження якої: АДРЕСА_3 ., що підтверджується відповідним витягом Про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

66. Крім цього, за змістом Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів майна щодо суб`єкта № 46782826, сформованої 02 листопада 2015 року, відсутні відомості щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2,4675 га, місцезнаходження якої Полтавська область, Диканський район, Великобудищанська сільська рада.

67. Водночас, відомості про земельну ділянку площею 2,4675 га внесені державним реєстратором саме до спеціального розділу Реєстру, який відкривається при проведенні державної реєстрації виникнення іншого речового права на нерухоме майно, відмінного від права власності.

68. При цьому суд першої інстанції встановив, що під час перевірки контролюючим органом не встановлено невідповідності вартості вищевказаного майна доходам, отриманим ОСОБА_1 із законних джерел чи сумнівності походження майна.

69. Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно врахував відсутність умислу в ОСОБА_1 та підстави недекларування ним виявленого за результатами перевірки майна, оскільки з його пояснень встановив, що не зазначення у розділі III Декларації будівлі (ЗАВ-10) та земельної ділянки площею 2,4675 га відбулося не умисно, а у зв`язку із тим, що нежитлова будівля хоча і внесена до Реєстру прав власності, однак, повністю демонтована, що підтверджується актом про демонтаж та довідкою з БТІ, а земельна ділянка хоча і успадкована за рішенням суду, проте, у визначеному чинним законодавством порядку не була зареєстрована за ним, а лише передана в оренду третім особам, про що і внесено відповідний запис у Реєстрі.

70. Враховуючи, що нежитлова будівля (ЗАВ-10) загальною площею 53,9 кв.м., місцезнаходження якої АДРЕСА_3. та земельна ділянка загальною площею 2,4675 га, місцезнаходження якої Полтавська область, Диканський район, Великобудищанська сільська рада набуті ОСОБА_1 на законних підставах, під час вказаної перевірки податковий орган не встановив недостовірності відомостей, зазначених позивачем в декларації, у сукупності з невідповідністю вартості майна, яке йому належить, Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними і скасування висновку Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області «Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 27 серпня 2015 року №2034/10/16-10-17-01-43 як такого, що прийнятий з порушенням норм чинного законодавства України.

71. Також підлягає скасуванню наказ Державної інспекції сільського господарства України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 28 вересня 2015 року №140-кт, як такий, підставою для прийняття якого став зазначений висновок.

72. Водночас, Верховний Суд зауважує, що інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов?язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

73. Такий висновок Суду відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом в постанові від 31 січня 2018 року в справі № 815/3268/15 (№К/9901/1425/18), в постанові від 30 липня 2019 року в справі № 802/3864/15-а (№К/9901/1646/18).

74. Оскільки під час розгляду цієї справи суд першої інстанції встановив, що під час перевірки не було враховано час набуття майна позивачем, водночас, незаконність джерел таких доходів, невідповідність вартості майна доходам, отриманих із законних джерел податковим органом не встановлено під час перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», тому Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність застосування до позивача відповідальності за Законом України «Про очищення влади».

75. Оскільки спірне звільнення позивача на підставі пункту 72 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України визнано протиправним в судовому порядку, Верховний Суд вважає також правильним висновок суду першої інстанції про необхідність поновлення останнього на раніше займаній посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

76. При вирішенні позовних вимог про стягнення з Державної інспекції сільського господарства України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції правильно врахував положення частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, частини першою статті 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 5, абзацу 1 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, а також абзац 5 пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7, за якою, задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

77. При цьому суд першої інстанції встановив, що згідно з відомостями довідки від 09 листопада 2015 року №01-16/2143 про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 , його середньоденна заробітна плата складає 177,46 грн, час вимушеного прогулу позивача дорівнює періоду з 29 вересня 2015 року по 24 грудня 2015 року.

78. За цих обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в сумі становить 10825,06 грн.

79. Враховуючи вказане, Верховний Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про відсутність в цьому судовому рішенні розрахунку, з якого суд виходив, стягуючи середній заробіток на користь позивача, оскільки зміст оскаржуваного судового рішення свідчить про протилежне.

80. Обставини правильності здійсненого судом першої інстанції розрахунку суми коштів, стягнутих на користь позивача, скаржником не оспорюються, тому не перевіряються Верховним Судом.

81. Так само, відповідно до правил статті 341 Кодексу адміністративного судочинства, не підлягають перевірці судом касаційної інстанції вимоги позову в частині, в якій суд першої інстанції відмовив.

82. Щодо вимоги позивача про виключення відомостей про нього з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», Верховний Суд зазначає таке.

83. Згідно з частиною першою статті 7 Закону №1682-VII, відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

84. Наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року №1704/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 жовтня 2014 року за №1280/26057, затверджено Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі - Положення №1704/5), яке визначає порядок формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», а також надання відомостей з нього.

85. Пункт 9 Положення №1704/5 передбачає, що Реєстратори в межах своєї компетенції вносять до Реєстру та вилучають з нього у порядку, визначеному цим Положенням, відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», надають інформацію з Реєстру у випадках, визначених частиною другою статті 7 Закону України «Про очищення влади», виконують інші функції, передбачені цим Положенням.

86. Згідно з пунктом 4 Положення №1704/5, держателем Реєстру є Міністерство юстиції України.

87. Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення №1704/5, підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», є надходження до Реєстратора обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України «Про очищення влади», від органу, який проводив перевірку; відповідного судового рішення, яке набрало законної сили; відповідних документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру; інші випадки, визначені законом.

88. Таким чином, Суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов?язання Державної інспекції сільського господарства України поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади».

89. Цей висновок Суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, висловленому в постанові від 04 червня 2020 року в справі №821/4571/14 (№К/9901/1380/18).

90. Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення в цій частині та помилково зобов`язав Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомостей стосовно ОСОБА_1 .

91. Вказана обставина, відповідно до правил статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про наявність підстав для зміни цього судового рішення в означеній частині.

92. Враховуючи вищенаведені обставини, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне рішення суду першої інстанції, який правильно застосував норми матеріального права, крім вказаної частини, та дійшов правильного висновку по суті спору в цій справі.

93. Водночас, доводи та аргументи касаційної скарги Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої інстанції та свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судом щодо обставин цієї справи, встановлених під час її розгляду.

94. Статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

95. Таким чином, зважаючи на приписи статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно задовольнити та скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, яке, в свою чергу, підлягає частковій зміні.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя: Удовіченко С.О., судді: Єресько Л.О., Петрова Л.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року в цій справі скасувати.

3. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року залишити в силі, змінивши абзац п`ятий її резолютивної частини та виклавши його в наступній редакції:

«Зобов?язати Державну інспекцію сільського господарства України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади»».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

М.М. Яковенко