ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа №814/774/17

адміністративне провадження №К/9901/34080/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Федусика А.Г., Зуєвої Л.Є., Шевчук О.А., у справі № 814/774/17 за позовом ОСОБА_1 до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із указаним позовом до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач) в якому просила:

- визнати протиправними дії ДФС щодо відмови в нарахуванні компенсації за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року в сумі 13395, 07 грн;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року в сумі 13395, 07 грн.

2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

2.1. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року та прийнято нову постанову про задоволення позову.

2.2. Визнано протиправними дії Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1 компенсації за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року в сумі 13395,07 грн.

2.3. Зобов`язано Южноукраїнську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року в сумі 13395,07 грн.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Позивачка з 01 грудня 1992 року по 11 травня 2016 року працювала на різних посадах в Первомайській ОДПІ.

3.2. 11 травня 2016 року наказом № 112-о позивачку було звільнено з посади головного державного ревізор-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб у зв`язку з реорганізацією.

3.3. Під час звільнення з нею було проведено не повний розрахунок, у зв`язку із чим 10 травня 2016 року вона звернулась до суду з позовом про нарахування та виплату їй сум індексації доходів в сумі 16 378, 51 грн за період роботи з 01 лютого 2008 року по 30 листопада 2015 року.

3.4. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 року по справі № 814/1634/16 адміністративний позов було задоволено та зобов`язано ДФС нарахувати та виплатити їй індексацію грошових доходів за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 в сумі 16378, 51 грн.

3.5. Зазначену індексацію перераховано на користь позивачки 17 лютого 2017 року.

3.6. На думку ОСОБА_1 ДФС під час розрахунку не були враховані вимоги Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови КМУ №159 від 21 лютого 2001 року «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» та не нараховано і не виплачено суму компенсації в розмірі 13 395,07 грн, з приводу чого вона зверталася до ДФС з листом.

3.7. Посилаючись на викладене та вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні компенсації за період роботи з лютого 2008 року по листопад 2015 року в сумі 13395, 07 грн, позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

4. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати підлягають лише нараховані, але невиплачені грошові доходи.

4.1. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, зазначав, що, ураховуючи наявність факту порушення строків виплати позивачці сум індексації доходів у розмірі 16 378, 51 грн, перерхованих відповідачем 17 лютого 2017 року на виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2016 по справі № 814/1634/16-а, заявлені позивачем вимоги є обгрунтованими.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5.1. Вимоги касаційної скарги відповідач мотивує тим, що компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати підлягають лише нараховані, але невиплачені грошові доходи, які не мають разового характеру. Крім того, посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 25.11.2015 по справі № 822/504/13-а.

6. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстнації - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. За статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

8. Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

9. Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

- пенсії;

- соціальні виплати;

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

10. Приписами статей 3, 4 Закону № 2050-III обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

11. З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 р. N 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

12. Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

13. У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

14. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

15. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

16. Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

17. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

18. Аналогічна правова позиція щодо подібних правовідносин викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 159/1651/17.

19. Викладені обставини спростовують доводи відповідача про те, що компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у з`язку з порушенням термінів їх виплати підлягають лише нараховані, але невиплачені грошові доходи.

20. Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 25.11.2015 по справі № 822/504/13-а не можуть братися до уваги, оскільки спірні правовідносини не є тотожними правовідносинам у вказаній справі.

21. Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам законодавства, що регулюють компенсаційні відносини відновлення частини втрачених доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, та наведеній вище правовій позиції Верховного Суду.

22. За таких умов, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню.

23. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

25. З огляду на наведене, касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

26. Касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення.

27. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі № 814/774/17- залишити без змін.

28. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко