Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2018 року

Київ

справа №826/18942/14

адміністративне провадження №К/9901/1473/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2015 року у складі колегії суддів: Кротюк О.В. (головуючий), суддів Бояринцевої М.А., Мазур А.С. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у складі колегії суддів: Ключковича В.Ю. (головуючий), суддів: Петрика І.Й., Собківа Я.М. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-12307" (далі - Товариство) до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, третя особа - приватне підприємство "Люг", про визнання протиправним та скасування рішення ,-

УСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення засідання конкурсного комітету перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласний маршрут) Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті від 28 листопада 2014 року (далі - Рішення) про не допуск до участі об'єкта №19 - ТОВ «АТП-12307» у конкурсі на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на міжобласному маршруті Миргород - Мелітополь, рейс 5/6;

- визнати протиправним та скасувати Рішення в частині визначення переможцем конкурсу - об'єкт №19 за маршрутом Миргород - Мелітополь, рейс 5/6, ПП «Люг»;

- зобов'язати Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті оголосити проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласний маршрут), а саме маршрут Миргород - Мелітополь, рейс №5/6.

На обгрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідач безпідставно не допустив Товариство до участі у конкурсі та в подальшому сам конкурс проведено без участі останнього, що призвело до втрати права на перевезення пасажирів за маршрутом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на сайті Укртрансінспекції та журналі «Перевізник UA» №13/2014 було розміщено оголошення про проведення 28 листопада 2014 року конкурсу із перевезення пасажирів на міжобласних автобусних маршрутах загального користування (у тому числі конкурсу на перевезення пасажирів автобусам на міжобласному маршруті Миргород - Мелітополь, рейс 5/6). Організатором конкурсу на зазначеному маршруті виступила Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті.

Ознайомившись із вказаним оголошенням, позивач подав перелік документів визначений «Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року №1081 (далі - Порядок №1081) для участі у зазначеному конкурсі.

Згідно витягу з протоколу від 28 листопада 2014 року №33 про засідання конкурсного комітету з проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласний маршрут) Мелітопольське ТОВ «АТП-12307» не допущено до участі у конкурсі, як таке, що подало до участі в конкурсі документи, не в повному обсязі, чим порушило підпункт 6 пункту 29 Порядку №1081.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував Рішення про не допуск до участі об'єкта №19 - ТОВ «АТП-12307» в конкурсі на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на міжобласному маршруті Миргород - Мелітополь, рейс 5/6 та в частині визначення переможцем конкурсу - об'єкт №19 за маршрутом Миргород - Мелітополь, рейс 5/6, ПП «Люг». В іншій частині позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення від 28 листопада 2014 року, яким не допущено до участі у конкурсі позивача є неправомірним.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник звернувся до суду з касаційною скаргою. У скарзі зазначив, що рішення судів є незаконними, необґрунтованими та такими, що винесені при неповному з`ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи. Також скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій ? без змін.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III, у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту у відповідності до частини першої статті 5 Закону № 2344-ІІІ є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №387/2011 (далі - Положення), Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України.

Пунктом 3 вказаного Положення визначено, що основними завданнями Укртрансінспекції є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства; внесення пропозицій щодо формування державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства; здійснення відповідно до законодавства державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства.

Отже, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, зокрема, шляхом організації конкурсу з перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування, здійснення контролю за дотриманням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах.

Відповідно до статті 43 Закону № 2344-ІІІ визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 44 Закону № 2344-III організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, та територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України, відповідальних за безпеку дорожнього руху, а також громадських організацій. До конкурсного комітету не можуть входити представники суб'єктів господарювання - автомобільних перевізників, які є учасниками конкурсу або які діють на ринку перевезень пасажирів і можуть впливати на прийняття рішень комітету.

Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку № 1081 визначена процедура підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування. Зазначений порядок є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками.

Організатором на автобусному маршруті загального користування відповідно до пункту 4 цього Порядку є Укртрансінспекція - на міжміському і приміському маршрутах, які виходять за межі території області (міжобласний маршрут).

Переможця чи переможців конкурсу визначає організатор перевезень на підставі рішення конкурсного комітету окремо щодо кожного об'єкта конкурсу (пункт 8 Порядку № 1081).

Відповідно до пункту 29 Порядку № 1081 для участі у конкурсі автомобільний перевізник подає на кожний об'єкт конкурсу окремо заяву за формою, визначеною згідно з додатками 1 або 2, і такі документи: зокрема; копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів або тимчасових реєстраційних талонів автобусів, що пропонуються до використання на маршруті. Комплектність поданих документів перевіряє в міру їх надходження організатор.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою не допуску до участі у конкурсі Товариства слугувало не надання останнім копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що Порядком № 1081 визначена альтернативна умова подачі документів для участі у конкурсі (тобто за власним розсудом учасника обираючи один з двох можливих варіантів). Суб'єкту господарювання надано можливість обирати, які саме документи подати для участі у конкурсі: копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів або тимчасові реєстраційні талони автобусів, що пропонуються до використання на маршруті.

За таких обставин, доводи скаржника про те, що тимчасові реєстраційні талони автобусів, що пропонуються до використання на маршруті дійсні лише за наявності свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, не заслуговують на увагу.

Приймаючи до уваги те, що Товариством було подано повний пакет документів для участі у конкурсі, у тому числі тимчасові реєстраційні талони автобусів, що пропонуються до використання на маршруті, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування Рішення про не допуск до участі об'єкта №19 - ТОВ «АТП-12307» у конкурсі на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на міжобласному маршруті Миргород - Мелітополь, рейс 5/6 та в частині визначення переможцем конкурсу - об'єкт № 19 за маршрутом Миргород-Мелітополь, рейс 5/6, ПП «Люг». З таким висновком погоджується колегія суддів.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права або порушені норми процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі № 826/18942/14 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду