Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.10.2020 року у справі №240/186/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 240/186/20

адміністративне провадження № К/9901/23130/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 (постановлену головуючим суддею Лавренчук О. В. )

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Смілянця Е. С., суддів:

Білої Л. М., Капустинського М. М. )

у справі № 240/186/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка призвела до ненарахування та невиплати за період із 19.06.2008 по 16.04.2019 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати частини пенсії, донарахованої на виконання постанови Овруцького районного суду Житомирської області з урахуванням постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі № 286/5988/13-а, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати" та постанови КМУ № 159 від 21.02.2001;

1.2. зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести позивачу відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати" та постанови КМУ № 159 від 21.02.2001, нарахувати та виплатити за період із
19.06.2008 по 16.04.2019 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати частини пенсії, донарахованої на виконання постанови Овруцького районного суду Житомирської області з урахуванням постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі № 286/5988/13-а.

2. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.04.2020, яку Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 13.08.2020 залишив без змін, залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 на підставі частини 3 статті 123 КАС України (якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду).

3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 й скерувати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4. Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені ним судові рішення - без змін.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що на виконання постанови Овруцького районного суду Житомирської області з урахуванням постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі № 286/5988/13-а відповідач зробив виплату, яка була зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 16 квітня 2019 року.

6. У контексті зазначеної обставини суди попередніх інстанцій взяли до уваги, що позивач, отримавши 16 квітня 2019 року кошти в розмірі 41 917,32 грн, мав можливість дізнатися походження цих коштів, за що вони виплачені, чому саме в такому розмірі та з'ясувати, чи була виплачена разом із пенсією компенсація втрати частини доходів і, відповідно, дізнатися, чи порушене його право на отримання такої компенсації.

7. На підставі цього окружний та апеляційний адміністративний суди виснували, що про порушення свого права на отримання компенсації позивач міг дізнатися у квітні 2019 року й звернутися до суду з позовом у межах строку, визначеного КАС України, проте в межах шестимісячного строку з моменту їхнього зарахування не звертався до відповідача із запитом щодо походження цих коштів та їхніх складників, а натомість зробив це тільки в грудні 2019 року.

8. Також суди першої та апеляційної інстанцій зауважили, що той факт, що із заявою про виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Овруцького районного суду Житомирської області з урахуванням постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі №286/5988/13-а, позивач звернувся до відповідача в грудні 2019 року (зі cпливом семи місяців з дати отримання коштів), не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Зазначена дата, за висновками окружного та апеляційного адміністративних судів, свідчить тільки про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.

9. Беручи до уваги наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що позивач у своїй заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з позовом не вказав обставин, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, а також не надав доказів на підтвердження таких обставин, тому згідно з висновками окружного та апеляційного адміністративного судів наявні передбачені законом підстави для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

10. Обґрунтовуючи вимоги своєї касаційної скарги, ОСОБА_1 покликається на те, що суди попередніх інстанцій хибно взяли до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 806/2896/18, оскільки у справі № 806/2896/18 позивач просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплатити компенсацію частини доходів через порушення строку виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 09.08.2010, її обставини, за твердженням скаржника, відмінні від обставин справи № 240/186/20, а тому суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно врахували висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 806/2896/18 під час надання оцінки дотриманню позивачем строку на звернення до суду з позовом.

11. Одночасно заявник наполягає на необхідності врахування під час надання оцінки спірним відносинам правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17, за якими, зокрема, "адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія", а також про те, що "у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції), має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.".

12. Відповідач зазначає, що оскільки пенсія є щомісячним платежем, то про порушення свого права скаржник дізнався тоді, коли не отримав такого забезпечення у належному розмірі у місяці виплати відповідного пенсійного забезпечення. Одночасно стверджує, що перебіг строку звернення до суду з вимогами про виплату пенсії у певному розмірі за кожен конкретний місяць розпочинається у місяці, коли вона була фактично виплачена.

13. З огляду на наведене Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив передбачений законом строк для звернення до суду з позовом.

IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку дотриманню судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час ухвалення оскаржених судових рішень, зазначає таке.

15. Ключовим у цій справі є питання дотримання позивачем встановленого КАС України строку для звернення до суду з позовом про зобов'язання органу Пенсійного фонду України виплатити компенсацію втрати частини доходів через порушення строку їхньої виплати.

16. Розглядаючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій до спірних відносин строку звернення до суду, колегія суддів звертає увагу на те, що застосування строку звернення до адміністративного суду передує розв'язанню спору по суті.

17. Відповідно до частини 1 та абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частини 1 та абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилом частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи частини 3 статті 122 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

18. Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

19. За приписами частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

20. Своєю чергою питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - ~law21~).

21. Згідно зі ~law22~ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності ~law23~. Під доходами у ~law24~ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

22. Тобто ~law25~ прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у ~law26~ слід розуміти, зокрема, пенсії.

23. Наведене дає підстави для висновку, що дія ~law27~ поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

24. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ~law28~ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема пенсії). Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.

25. Пункти 1,2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) відтворюють положення ~law29~, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

26. Слід зазначити, що в постанові від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а Верховний Суд дійшов таких висновків:

"..судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідно до ~law30~ та Порядку № 159.

Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.

За змістом ~law31~ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З огляду на те, що у цій справі ОСОБА_1 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до ~law32~ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_1 ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції зробили законний і обґрунтований висновок про відмову у позові.".

27. Застосовуючи зазначений правовий висновок до обставин цієї справи, а також маючи на меті його уточнити, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі ~law33~ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

28. Отже, Верховний Суд доходить висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді органу Пенсійного фонду України про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до ~law34~ та Порядку № 159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.

29. Як установили суди першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, в заяві, що надійшла на виконання вимог ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року про залишення позову без руху (якою суд одночасно встановив позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви способом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та надання доказів поважності причин його пропуску), позивач наголошував, що про порушення своїх прав міг дізнатися тільки з листа відповідача від 18.12.2019.

30. З огляду на наявний у матеріалах справи лист-відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.12.2019 № І-5943, колегія суддів зазначає, що відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику, а кошти, нараховані позивачеві на виконання рішення суду від
19.05.2014, виплачені у Порядку № 649, встановленому Кабінетом Міністрів України, у порядку черговості. За позицією відповідача, іншого чинне законодавство не передбачає.

31. Аналіз змісту наведеного листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.12.2019 № І-5943 дає підстави для висновку, що наведений лист слід розцінювати як форму волевиявлення відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів через порушення строку їхньої виплати. Саме про таке за своєю суттю публічно-владне управлінське рішення йдеться й у положеннях ~law35~.

32. За таких обставин саме з моменту отримання зазначеного листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від
18.12.2019 №І-5943 розпочався перебіг передбаченого частиною 2 статті 122 КАС України шестимісячного строку для звернення ОСОБА_1 до суду із заявленими ним позовними вимогами.

33. Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів щодо моменту отримання позивачем означеного листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.12.2019 № І-5943.

34. Водночас суди попередніх інстанцій встановили, а також відповідні обставини підтверджуються матеріалами справи, що із позовом про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати частини пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести позивачу відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати" та постанови КМУ № 159 від 21.02.2001, нарахувати та виплатити за період із 19.06.2008 по 16.04.2019 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати частини пенсії ОСОБА_1 звернувся у січні 2020 року. Навіть якщо брати за точку відліку, з якої розчався перебіг процесуального строку для звернення до суду з позовом, дату оформлення листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - 18.12.2019, то й у такому разі також є очевидним той факт, що відповідна позовна заява ОСОБА_1 подана в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною 2 статтею 122 КАС України.

На противагу зазначеному суди першої та апеляційної інстанцій, виснувавши, що позивач пропустив строк для звернення з цим позовом до суду, не взяли до уваги наведених обставин, на підставі чого зробили хибний висновок про наявність підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_1.

35. Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду цього процесуального питання помилковим є також взяття до уваги окружним та апеляційним адміністративними судами правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 806/2896/18, оскільки фактичні обставини справи № 240/186/20 та справи № 806/2896/18 не є подібними.

36. Зокрема, під час розгляду справи № 806/2896/18 суди встановили, що з відповідною заявою про виплату компенсації втрати частини доходів через порушення строків їхньої виплати позивач до органу Пенсійного фонду України не звертався і що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися з відповідною заявою до пенсійного органу, а неправильно обраний спосіб захисту своїх прав не є підставою для визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними.

Натомість у процесі розгляду справи № 806/2896/18 суди першої та апеляційної інстанцій установили факт звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів через порушення строків їхньої виплати. Наведене також підтверджується і наявними у матеріалах справи доказами: письмовим зверненням ОСОБА_1 від 11.12.2019 та листом-відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на цю заяву від 18.12.2019 № І-5943.

37. З цих підстав Верховний Суд вважає, що обставин справи № 806/2896/18 та № 240/186/20 не є подібними, що унеможливлює врахування правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 806/2896/18, під час розгляду питання про дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

38. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

39. За таких обставин Верховний Суд доходить висновку, що оскаржені позивачем судові рішення належить скасувати, а справу № 240/186/20 - передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

40. З огляду на те, що Верховний Суд не змінив та не ухвалив нове рішення у справі судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України не розподіляються.

Керуючись положеннями статей 343, 349, 351, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020.

Справу № 240/186/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб