ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2020 року

Київ

справа №808/8608/15

касаційне провадження №К/9901/13497/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2016 (суддя Прудивус О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2016 (судді: Дурасова Ю.В., Чередниченко В.Є., Туркіна Л.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Кліон» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС від 12.05.2015 № 504050002/2015/000002/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.05.2015 № 504050002/2015/00011.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що для митного оформлення імпортованого товару він надав відповідачу повний пакет документів, які підтверджують митну вартість товарів за ціною контракту. Позивач виконав вимоги частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України та надав на вимогу відповідача додаткові документи та пояснення, які містять повні та достовірні дані для підтвердження заявленої позивачем за першим методом (ціною договору) митної вартості. Зазначені документи не мають ознак підробки, містять дані, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару (замороженої чи охолодженої риби та морепродуктів), та інформацію щодо його ціни. Оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 18.02.2016 задовольнив адміністративний позов, визнав протиправними та скасував рішення Миколаївської митниці ДФС від 12.05.2015 № 504050002/2015/000002/2 про коригування митної вартості товарів і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.05.2015 № 504050002/2015/00011. Присудив за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС на користь ТОВ «Кліон» судовий збір у сумі 2718,76 грн.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.09.2016 залишив без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2016.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач під час проходження митного контролю надав митниці повний пакет документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару, та на вимогу митниці - додаткові документи та пояснення, які усувають виявлені митницею розбіжності та свідчать, що такі розбіжності не впливають на дійсну складову митної вартості, натомість митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та застосувала резервний метою для її визначення за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Миколаївська митниця ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильну оцінку доказів. Зазначає, що митниця правомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості унаслідок об`єктивного та обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товарів за ціною договору, та за обґрунтованої неможливості застосування кожного з попередніх методів, оскільки при здійсненні аналізу поданих декларантом до митного оформлення документів було виявлено, що вони мають розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця у скарзі наводить такі розбіжності.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.11.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Верховний Суд ухвалою від 04.06.2020 прийняв касаційну скаргу до провадження, призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 09.06.2020.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

Між фірмою «Пелагіа Компані АС» (продавець) та позивачем (покупець) укладено контракт від 19.12.2014 № 162S/2014Р купівлі-продажу свіжозамороженої чи охолодженої риби та морепродуктів, за яким продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти товар: свіжозаморожену чи охолоджену рибу та морепродукти, а саме оселедець морожений.

Відповідно до пункту 1.2 контракту від 19.12.2014 № 162S/2014Р умови поставки кожної партії товару, найменування товару, кількість, ціна, вартість кожної партії товару, строки проведення розрахунків, строки відвантаження чи доставки товару, відправник та інші суттєві умови поставки визначаються сторонами шляхом переговорів та після узгодження вказуються в інвойсах на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно з пунктом 5.2 контракту від 19.12.2014 № 162S/2014Р загальна сума контракту встановлюється відповідно до суми всіх інвойсів і становить суму, що еквівалентна 50000000,00 $ (п`ятдесят мільйонів доларів США).

Пунктом 5.4 контракту від 19.12.2014 № 162S/2014Р визначено, що розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на банківський рахунок, указаний продавцем в інвойсі чи в даному контракті, або у формі акредитиву.

Згідно з інвойсом від 10.02.2015 № 10030501 товаром, що поставляється, є: морожений оселедець цілий 350 г +, кількість та вид пакування: 6 500 картонні коробки; вага нетто (кг.): 130000,00, ціна: 1,07 $, вартість: 139100,00 $. Умова оплати: відстрочення платежу 45 календарних днів з дати виставлення інвойсу. Можливі зміни в графіку платежів за узгодженням сторін.

Між продавцем та покупцем 26.03.2015 було укладено додаткову угоду до контракту від 19.12.2014 № 162S/2014Р, якою змінено умови оплати товару за інвойсами від 10.02.2015 № 10030499, від 10.02.2015 № 10030500, від 10.02.2015 № 10030501, від 10.02.2015 № 10030502, від 10.02.2015 № 10030503, від 10.02.2015 № 10030521, від 10.02.2015 № 10030527 та, відповідно, викладено їх у такій редакції: «Умови оплати: відстрочення платежу 60 календарних днів з дати виставлення інвойсів. Можливі зміни в графіку платежів за узгодженням сторін». Усі інші умови даного інвойсу залишено без змін.

Між продавцем та покупцем 20.04.2015 було укладено додаткову угоду до контракту від 19.12.2014 № 162S/2014Р, згідно з пунктом 1 якої повторно змінено умови оплати товару за вказаними інвойсами та, відповідно, викладено їх у такій редакції: «Умови оплати: відстрочення платежу 120 календарних днів з дати виставлення інвойсів. Можливі зміни в графіку платежів за узгодженням сторін». Усі інші умови даного інвойсу залишено без змін.

Між продавцем та покупцем 05.05.2015 було укладено додаткову угоду до контракту від 19.12.2014 № 162S/2014Р, згідно з пунктом 1 якої, у зв`язку з різкою зміною ситуації на ринку морожених морепродуктів, сторони домовились змінити ціни на продукцію - морожений оселедець 350г +, що постачається позивачу згідно з інвойсами від 10.02.2015 № 10030527, від 10.02.2015 № 10030500, від 10.02.2015 № 10030501, від 11.03.2015 № 10030503-1, від 10.02.2015 № 10030521 та викласти їх у новій редакції. Зокрема, згідно з інвойсом від 05.05.2015 № 10030501-1 товаром, що поставляється, є: морожений оселедець цілий 350 г. +, кількість та вид пакування: 6500 картонні коробки; вага нетто (кг.): 130 000,00, ціна: 0,825 $, вартість: 107250,00 $. Умова оплати: відстрочення платежу 45 календарних днів з дати виставлення інвойсу. Можливі зміни в графіку платежів за узгодженням сторін.

Позивач сплатив ціну за товар відповідно до умов контракту від 19.12.2014 № 162S/2014Р в сумі 107250,00 $, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті або банківських металах від 26.06.2015 № 1442, від 30.06.2015 № 1446, від 02.07.2015 № 1451.

Для проведення митного оформлення поставленого товару за контрактом від 19.12.2014 № 162S/2014Р позивач 08.05.2015 направив Миколаївській митниці електронною поштою ВМД форми МД-2 № 504050002/2015/102795/699, в якій визначив митну вартість товару за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Разом із вказаною митною декларацією декларант подав до органу доходів і зборів перелік документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують заявлену митну вартість товарів: контракт від 19.12.2014 № 162S/2014Р; додаткові угоди від 14.01.2015, від 26.03.2015, від 20.04.2015, від 05.05.2015 до контракту від 19.12.2014 № 162S/2014Р; інвойс від 05.05.2015 № 10030501-1; інвойс від 10.02.2015 № 10030501; прайс-лист від 08.02.2015; калькуляцію від 10.02.2015; сертифікат страхування від 10.02.2015; ветеринарне свідоцтво від 18.03.2015 серії Ш-29 № 059396 ; сертифікат походження від 26.02.2015 № 400501; лист від 16.02.2015 про відправлення товару; лист від 16.02.2015 про оформлення експортної декларації.

За наслідками опрацювання наданих декларантом документів митниця встановила, що документи, надані позивачем до митного оформлення товару (свіжозамороженої чи охолодженої риби та морепродуктів), містять розбіжності, а саме: 1) підпис продавця Тор Вікенес, зазначений у додатковій угоді від 26.03.2015 до Контракту від 19.12.2014 № 162S/2014Р, не співпадає з підписом, зазначеним безпосередньо у Контракті від 19.12.2014 № 162S/2014Р; 2) страховий поліс від 10.02.2015 № 83623977 неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром; 3) розбіжність ціни товару, вказаної у додатку від 05.05.2015 до контракту від 19.12.2014 № 162S/2014Р і калькуляцією від 10.02.2015, прайс-листом від 08.02.2015, страховим полісом 10.02.2015 № 83623977; 4) інвойс від 05.05.2015 № 10030501-1, заявлений позивачем у графі 44 МД від 08.05.2015 № 504050002/2015/102795, відсутній у додатку від 05.05.2015 № б/н до контракту від 19.12.2014 № 162S/2014Р, а відтак, не підпадає під його дію; 5) надана калькуляція від 10.02.2015 не містить обов`язкових складових, понесених за митною територією України (зокрема, витрати на зберігання товару, навантаження/розвантаження відповідно до листа фірми «Пелагіа» від 16.02.2015).

У зв`язку з цим митниця 08.05.2015 склала електронне повідомлення, в якому запропонувала декларанту надати додаткові документи відповідно до статті 53 Митного кодексу України: виписку з бухгалтерської документації (витрати на зберігання, транспортування, навантаження/ровантаження); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації, оформленої в Норвегії; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

На виконання вимог повідомлення про надання додаткових документів позивач надав Експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати від 06.05.2015 № ОИ-225 серії ЭЗ, коносамент від 23.11.2013 № 231291, доручення від 04.01.2015, лист фірми «Пелагіа» від 05.05.2015 щодо зміни ціни на товар, лист фірми «Пелагіа» від 11.05.2015 з поясненнями щодо розбіжностей та про відсутність каталогів, лист фірми «Пелагіа» від 11.05.2015 з даними бухгалтерського обліку, експортну декларацію постачальника від 26.11.2013 № 080790/2013/233096.

Згідно з Експертним висновком Запорізької торгово-промислової палати від 06.05.2015 № ОИ-225 серії ЭЗ ринкова вартість оселедця мороженого цілого за період з 01.03.2015 по 06.05.2015 склала: продукція: оселедець морожений цілий, розмірний ряд 350 г. + (Clupea Herengus), країна: Норвегія, умови поставки: CIF - Миколаїв (Україна), Min. ціна, кг.: 0,820 $, Max. ціна, кг.: 1,116 $.

Фірма «Пелагіа» у листі від 05.05.2015 поінформувала позивача, що оскільки на товар, відвантажений останньому згідно з інвойсами від 10.02.2015 № 10030527, від 10.02.2015 № 10030500, від 10.02.2015 № 10030501, від 11.02.2015 № 10030503-1, від 10.02.2015 № 10030521, спливає строк його придатності (залишилось менше 30%), а попит на зазначену продукцію відсутній, то між фірмою «Пелагіа» та позивачем були проведені переговори, за результатами яких встановлені нові ціни на товар: оселедець морожений 350 г. + від виробника SF225 (Норвегія) - 1 $; оселедець морожений 350 г. + від виробника N830 (Норвегія) - 0,825 $; оселедець морожений 350 г. + від виробника SF104 (Норвегія) - 0,825 $.

У листі фірма «Пелагіа» від 11.05.2015 № б/н повідомила, що поставка оселедця мороженого за інвойсом від 10.02.2015 № 10030501 була здійснена у такому порядку: 26.11.2013 на підставі коносаменту № 5298-124065/75693 з Норвегії до Латвії з метою зберігання був відвантажений товар (оселедець морожений), про що складена експортна декларація від 26.11.2013 № 080790. 14.02.2014 на підставі інвойсу від 10.02.2015 № 10030501 здійснено відвантаження товару з Латвії на адресу позивача в кількості 130000,00 кг за ціною 1,07 $. 05.05.2015 згідно з додатковою угодою від 05.05.2015 № б/н була здійснена переоцінка товару за інвойсом 10030501 з 1,07 $ на 0,825 $, у зв`язку з чим був виставлений новий інвойс від 05.05.2015 № 10030501-1.

У листі від 11.05.2015 «Для всіх зацікавлених осіб» постачальник підтвердив, що страховий сертифікат від 10.02.2015 № 83623976 був виданий на товар, відвантажений позивачу за коносаментом від 14.02.2015 К004 згідно з інвойсом від 10.02.2015 № 10030501. Також постачальник повідомив, що до інвойсу від 10.02.2015 № 10030501 були видані калькуляція від 10.02.2015 № б/н, страховий сертифікат від 10.02.2015 № 8362977, а також був наданий прайс-лист від 08.02.2015 № б/н; до інвойсу від 10.02.2015 № 10030500 видані калькуляція від 10.02.2015 № б/н, страховий сертифікат від 10.02.2015 № 83623976, а також був наданий прайс-лист від 08.02.2015 № б/н. За результатами переговорів, враховуючи зміну економічної ситуації на ринку мороженої риби та морепродуктів та з метою мінімізації збитків, між фірмою «Пелагіа» та позивачем було укладено додаткову угоду від 05.05.2015 до контракту від 19.12.2014 № 162S/2014Р про зміну цін на товар. У зв`язку з цим, ціни на товар, зазначені у прайс-листах, калькуляціях та страхових внесках, не співпадають з ціною, зазначеною у даній додатковій угоді. Щодо калькуляції від 10.02.2015 № б/н повідомлено, що затрати на зберігання, завантаження/розвантаження товару враховані у пункті 3 калькуляції як «інші затрати». Своєю чергою, оформлення специфікацій умовами контракту не передбачено, а друковані каталоги відсутні.

Митниця 12.05.2015 надала позивачу консультацію щодо митної вартості товару та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 12.05.2015 № 504050002/2015/000002/2, в якому зазначила, що її вимогу надати додаткові документи позивач не виконав, документів у повному обсязі не надав. Натомість у митниці наявна інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей подібних товарів за основним та другорядними методами з розрахунку 1,128 $ за 1 кг, що призвело до виникнення у митниці сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів за основним методом та, як наслідок, прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів (МД від 30.04.2015 № 504050002/2015/102630).

З огляду на наявність рішення про коригування митної вартості товарів митниця 12.05.2015 також видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504050002/2015/00011, в якій зазначила про необхідність подання позивачем нової митної декларації.

Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Згідно з частиною третьою статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною другою статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Статтею 320 МКУ запроваджено вибірковість митного контролю, яка, зокрема, означає те, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками (частина перша).

У логічному зв`язку з наведеним положенням перебуває положення частини другої статті 361 цього ж Кодексу, відповідно до якої органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

З наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим митниця може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі можливі документи, передбачені у статті 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що позивач разом з митною декларацією в повному обсязі надав митниці документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України та пояснення до них, які підтверджують митну вартість товару. Суди оцінили подані позивачем документи з урахуванням наданих позивачем додаткових документів та пояснень як достатні, такі, що не містять розбіжностей, які б вплинули на числові значення складових митної вартості товару, та підтверджують усі відомості щодо числових значень складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суди обґрунтовано визнали безпідставним посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на МД від 30.04.2015 № 504050002/2015/102630 як на джерело інформації, мотивуючи такий висновок тим, що ця декларація подавалась позивачем у квітні 2015 року, тобто у граничний період, в якому співпраця з відповідачем здійснювалась на підставі Меморандуму від 05.05.2014 про взаємодію між Міністерством доходів і зборів України та Асоціацією «Українських імпортерів риби та морепродуктів» (далі - Меморандум). Відповідно до умов Меморандуму, положення якого носять рекомендаційний характер, митна вартість товару добровільно визначалась за резервним (шостим) методом. Однак, починаючи з травня 2015 року, ціни на товар, відображені у Меморандумі, перестали оновлюватись у відповідності до змін ціни на ринку риби та морепродуктів, у зв`язку з чим позивач почав визначати митну вартість товару за основним (першим методом).

Отже, унаслідок дослідження та оцінки доказів, суди дійшли висновків, що виявлені розбіжності із урахуванням наданих позивачем додаткових документів та пояснень не впливають на числові значення складових митної вартості товару, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості за основним методом та визначення такої митної вартості за резервним методом.

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до встановлених цими судами на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів обставин.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, свідчать, що скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зробленими за результатом оцінки цими судами доказів у справі. Такі доводи не спростовують правильності застосування судами норм матеріального права до встановлених ними на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судами доказів обставин, які суд касаційної інстанції не може додатково перевіряти та переоцінювати.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду