Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.04.2019 року у справі №815/5963/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №815/5963/16

адміністративне провадження №К/9901/40459/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у складі суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В., Бойка А.В.

у справі № 815/5963/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено податок на доходи фізичних осіб, нараховано адміністративні штрафи та військовий збір та рішення про застосування штрафних санкцій, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою від 3 лютого 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у задоволенні адміністративного позову відмовив. Суд дійшов висновку, що позивачем неправильно зазначено суму валового доходу, суму витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу (документально підтверджених), суму сплаченого збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, суму сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб у річних деклараціях про майновий стан і доходи за 2013-2015 роки, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, та, як наслідок заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 13 жовтня 2016 року №0005881301, №0005871301, №0005861301 та рішення про застосування штрафних санкцій №0000281301. Приймаючи рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган не підтвердив належними доказами правильність визначення суми валових витрат з якої позивачу донарахований податок на доходи фізичних осіб у розмірі 16895,24 грн та за штрафними санкціями 4296,56 грн, військовий збір у сумі на 1313,31 грн та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 47945,63 грн.

У травні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу позивач зазначив, що інших доводів ніж наведених в акті перевірки та запереченні на апеляційну скаргу податковим органом не надано, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, та законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 15 вересня 2016 року №1652/15-25-13-01/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено неналежне ведення книги обліку доходів та витрат форми №10, включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2013-2015 роки перекручених даних, чим порушено пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки податковим органом 13 жовтня 2016 року прийняти:

- податкове повідомлення-рішення №0005881301, яким нараховано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0005871301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 21191,80 грн, з яких за податковим зобов'язанням 16895,24 грн та 4296,56 грн за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0005861301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 1313,31 грн, з яких за податковим зобов'язанням 1050,65 грн та 262,66 грн за штрафними санкціями;

- рішення №0000281301 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску у розмірі 5142,58 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган дійшов висновку про безпідставне завищення позивачем валових витрат, зокрема витрат на закупівлю товарів: у 2013 році - на 6847, 03 грн (з урахуванням заперечень), у 2014 році - на 50442,26 грн, у 2015 році - на 74580,56 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, податковий орган зробив цей висновок, вивчаючи платіжні документи, що підтверджують факт оплати товару, відповідно до реєстру наданих до перевірки документів. Відповідач зазначив, що суми, які у реєстрі виділені чорним кольором, враховані до складу валових витрат перевіряючим при проведенні перевірки, а суми які не виділені чорним кольором - не враховані.

Після ретельного дослідження цього реєстру, суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлена розбіжність між сумами підтверджених валових витрат, зазначених у реєстрі та у акті перевірки, наприклад, сума показників реєстру за 2013 рік, виділених чорним кольором, є більшою, ніж вказана у таблиці акту перевірки.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначене унеможливлює встановлення правомірності визначення загальної вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, як складової витрат, які, в свою чергу, вплинули на визначення суми оподаткованого доходу. Збільшення вказаної суми призвело до донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, правомірність нарахування яких є предметом розгляду зазначеної справи.

Касаційна скарга податкового органу є точною копією заперечень до адміністративного позову (аж до граматичних помилок) та додаткових пояснень, наданих суду апеляційної інстанції.

Податковий орган не зазначає, які саме документи «не були враховані оскільки не засвідчують факт оплати за товар та/або факт отримання товару». Встановити перелік господарських операції, які не визнані податковим органом, запропоновано Суду касаційної інстанції, який повинен керуватись відтінками чорного кольору, яким надруковано реєстр використаних документів.

За таких обставин, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час прийняття рішення), податковий орган не підтвердив належними доказами правильність визначення суми валових витрат.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі № 815/5963/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер