Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2019 року

Київ

справа №815/3604/16

адміністративне провадження №К/9901/36688/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року (суддя - Кравченко М.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року (судді: Танасогло Т. М. (головуючий), Бойко А.В., Яковлєв О.В.) у справі № 815/3604/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання дій неправомірними та скасування податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» (далі - позивач, ПАТ «Одесагаз») звернулось до суду з позовом, до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання неправомірними дій щодо винесення податкової вимоги № Ю-40428-15 від 07.07.2016 та скасування податкової вимоги № Ю-40428-15 від 07.07.2016.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки ПАТ «Одесагаз» у передбачені відповідними положеннями Податкового кодексу України строки подавало відповідні платіжні доручення до АТ «Єврогазбанк», який здійснює обслуговування поточного рахунку підприємства, на повну суму належних до сплати податкових зобов'язань перед бюджетом. Згідно відміток АТ «Єврогазбанк» вказані платіжні доручення прийняті до виконання. З вини банку платіжне доручення не виконано, оскільки АТ «Єврогазбанк» у липні 2014 року визнано неплатоспроможним і в ньому було введено тимчасову адміністрацію.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року задоволено адміністративний позов. Визнано неправомірними дії щодо винесення податкової вимоги № Ю-40428-15 від 07.07.2016. Скасовано податкову вимогу № Ю-40428-15 від 07.07.2016.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що платіжні доручення по сплаті зобов'язання з податку на прибуток своєчасно подані позивачем для перерахування коштів до бюджету та прийняті банком, проте з вини банку виконані не були, а тому для позивача не повинні наставати негативні наслідки, що виключає підстави для прийняття оскаржуваної вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Одесагаз».

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «Одесагаз» подало до АТ «Єврогазбанк» платіжне доручення № 13180 від 17.06.2014 про сплату єдиного внеску за травень 2014 року в сумі 99 390,64 грн, яке одержано банком 18.06.2014.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.07.2014 №424 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.07.2014 прийнято рішення № 57 про запровадження з 17.07.2014 тимчасової адміністрації строком на 3 місяці по 17.10.2014.

Заявою від 20.06.2014 № 80, отриманою відповідачем 20.06.2014, позивач повідомив, що подав, зокрема, платіжне доручення № 13180 до АТ «Єврогазбанк», але з вини банку зарахування до бюджету не було проведено, до заяв було додано копію відповідного платіжного документу.

Контролюючий орган прийняв податкову вимогу № Ю-40428-15 від 07.07.2016 про сплату недоїмки у розмірі 87 813,03 грн зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафів та пені.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивачем своєчасно не виконано свого обов'язку по сплаті узгоджених грошових зобов'язань, в результаті чого й утворився податковий борг, який став підставою для винесення оскаржуваної вимоги. Крім того, контролюючий орган зазначив, що незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань (боргу), у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів, платник податків не обмежений у праві використати можливості розрахункового обслуговування іншого банку з огляду на те, що Податковий кодекс не звільняє платника податків від обов'язку сплатити суми податкового зобов'язання або податкового боргу, а відповідно податковий орган - від стягнення такого боргу.

8. Позивачем надано до суду касаційної інстанції відзив (заперечення) на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Підпункт 14.1.175 пункт 14.1 статті 14.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

9.2. Пункт 38.1 стаття 38.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

9.3. Пункт 57.1 статті 57.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

9.4. Пункт 59.1 стаття 59.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

9.5. Пункт 129.6 стаття 129.

За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

10. Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 1.24 стаття 1.

Переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

10.2. Пункт 1.30 стаття 1.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

10.3. Пункт 8.1 стаття 8.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

10.4. Пункт 22.4 стаття 22.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

10.5. Пункт 32.1 стаття 32.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк

12. Виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань та прийняття такого банком на виконання.

13. У разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

14. Вказані висновки узгоджуються з висновками, які були висловлені в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2018 року у справі №823/1985/17.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Одесагаз» подало до обслуговуючого банку належним чином оформлене платіжне доручення, яке було прийняте до виконання банком, проте платіж своєчасно не був перерахований на рахунок Котовської об'єднаної державної податкової інспекції (Ананьївське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Викладене свідчить про те, що ПАТ «Одесагаз» виконало всі передбачені законодавством умови для визнання його добросовісним платником, однак, з вини АТ «Єврогазбанк» платіж своєчасно не був перерахований на рахунок Котовської об'єднаної державної податкової інспекції (Ананьївське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, що свідчить про те, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України виніс податкову вимогу № Ю-40428-15 від 07.07.2016.

17. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем своєчасно, в межах встановлених законодавством термінів сплати податкових зобов'язань, направлено платіжне доручення до банківської установи на перерахування коштів до бюджету, яке, в свою чергу, було прийнято банком, а отже позивачем виконано свій податковий обов'язок зі сплати відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Таким чином, у даному випадку не надходження грошових коштів до державного бюджету відбулось не з вини платника податку, у зв'язку з чим відсутні підстави для покладення на Товариство відповідальності за несплату податку та вважати, що ним не виконано податкового обов'язку зі сплати податку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Судами попередніх інстанцій правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

Касаційна скарга контролюючого органу не містить доводів та посилань на неповне встановлення судами обставин справи.

19. Оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції на час прийняття судами рішень), надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як контролюючим органом так і Товариством.

20. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми статей 14, 38, 57, 59, 129 Податкового кодексу України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року слід залишити без задоволення.

21. Відповідно до п. 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі №815/3604/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду